Тема 7. Споживання домогосподарств 2 страница

8.4. Заощадження та інвестиції.

8.1. Інвестиції та їх типи. Роль інвестицій в економіці

Інвестиції – це витрати, що здійснюються для створення нового та відшкодування зношеного капіталу. Вони впливають на економіку у двох напрямках.

Перший напрямок пов’язаний із сукупним попитом. Коли зростають інвестиції, то у короткостроковому періоді збільшується попит на інвестиційні товари, що викликає адекватне підвищення сукупного попиту і ВВП.

Другий напрямок пов’язаний з капіталоутворенням. Приріст капіталу збільшує потенційний ВВП, тобто довгострокову сукупну пропозицію. Інвестиції один із найбільш змінних компонентів сукупного попиту. Вони дуже чутливі до будь-яких змін в економіці і очікувань економічних суб’єктів.

У період трансформаційної кризи в Україні (1991–1999 рр.) обсяги інвестицій скоротились на 78% при падінні ВВП – на 59%.

У 1999 році інвестиції в основний капітал в Україні складали 13, 5% ВВП. Для порівняння – середньосвітове значення частки інвестицій у ВВП в 90-ті роки дорівнювало 23, 2%.

У табл. 8.1. наведені дані обсягу інвестицій в основний капітал в Україні за 2000–2009 рр. Із наведених даних видно, що питома вага інвестицій у ВВП має тенденцію до зростання з 13, 9% у 2000 р. до 26, 2% у 2007 р., що дало можливість наблизитися до середньосвітового показника, який у 2006 р. складав 27, 5%. Значними темпами збільшувалось фінансування інвестицій в основний капітал за рахунок власних коштів підприємств та організацій.

Таблиця 8.1

Інвестиції в основний капітал в Україні за період 2000–2009рр.

Інвестиції за рахунок власних коштів підприємств у 2008 році порівняно з 2000 р. зросли у 9, 9 рази, кошти населення з 31176 млн. грн. у 2000 р. до 21084 млн. грн. у 2008 р., та кредитів банків відповідно з 391, 0 млн. грн. до 40451, 0 млн. грн.

До недоліків необхідно віднести низьку питому вагу іноземних інвестицій. Вона коливається за роками від 3, 6 до 5, 9%, а у 2008 р. складала усього 3, 3%. Це пояснюється тим, що в Україні ще не створені умови щодо забезпечення політичної стабільності, чинна законодавча база не дозволяє організувати прозоре фінансування інвестиційних проектів, широко застосовувати механізми фондового ринку та інші ринкові інститути. Все це не додає привабливості інвестиційного клімату в Україні.

Динаміка інвестицій в основний капітал в кризовий 2009 рік відповідає теоретичним макроекономічним дослідженням проведених науковцями різних шкіл і напрямків. Так інвестицій в основний капітал в 2009 р. зменшилася порівняно з 2007 р. на 195%, а з 2008 р. на 34, 9%. При тому падіння інвестицій відбулося по всім джерелам фінансування.

Це пояснюється такими причинами: бюджетне фінансування – зростання дефіциту державного і місцевих бюджетів; власних коштів підприємств – зменшення обсягів виробництва та прибутків; кредитів банків – вплив світової фінансової кризи на банківську систему: зростання відсоткових ставок кредитування, неповернення кредитів тощо; зменшення витрат на купівлю інвестиційних товарів; зростання схильності до споживання продуктів, товарів першої необхідності тощо.

Основні типи інвестицій:

1. Виробничі інвестиції (будинки, споруди, обладнання та інші основні фонди).

2. Інвестиції у житлове будівництво (купівля нових будинків для проживання або надання в оренду).

3. Інвестиції у запаси, готову нереалізовану продукцію.

Розрізняють валові і чисті інвестиції. Величину валових інвестицій можна визначити за формулою:

де – відповідно валові та чисті інвестиції за період t;

– норма амортизації;

– середня вартість капіталу за період t.

З наведеної формули можна визначити чисті інвестиції:

Приріст капіталу залежить від чистих інвестицій:

Обсяг капіталу на початок поточного року можна визначити так:

Приріст потенційного ВВП можна визначити за формулою:

де – гранична виручка від використання капіталу.

Здатність економіки до збільшення ВВП може виникати лише в тому випадку, коли валові інвестиції перевищують амортизацію (I> dK). Якщо валові інвестиції менші, ніж амортизація (I< dK), то потенційне ВВП зменшується, а споживання капіталу перевищує його нагромадження. Таке явище називається дезінвестуванням.

Центральне місце в зростанні ВВП займають інвестиції в основний капітал. У табл. 8.2 наведені показники впливу приросту капіталу на потенційний ВВП.

Таблиця 8.2

Розрахунок граничної виручки потенційного ВВП від використання капіталу (MRK)

За період розвитку економіки України в 2002–2008 рр. потенційний ВВП зростав пропорційно з приростом капіталу. Гранична виручка від використання капіталу, починаючи з 2003 року, мала тенденцію до зростання з 0, 76 грн. до 6, 20 грн. у 2008 р. на одиницю капіталу. В кризу 2009 р. чисті інвестиції в основний капітал зменшилися на 57, 4%, що вплинуло на зменшення потенційного ВВП.

8.2. Кейнсіанська та неокласична функції попиту на інвестиції

У підґрунті кейнсіанською теорії попиту на інвестиції лежить введене Д. Кейнсом поняття «граничної ефективності капіталу». Ефективність капіталу називається «граничним» тому, що мова йде про капітал, який додається до уже існуючого.

Вирішуючи питання про доцільність інвестування, фірми зіставляють потік чистого доходу (прибутку) від інвестиційного проекту з інвестиційними витратами.

У цьому процесі є складність в оцінці часового аспекту, оскільки основні витрати здійснюються у перші роки, а доходи від них розподіляються на подальші роки. Тому, вкладаючи кошти в інвестиційні проекти, підприємцю необхідно врахувати потенційний відсоток на вкладені кошти і ступінь ризику.

Д. Кейнс запропонував оцінювати потік чистого доходу від інвестиційних проектів за допомогою дисконтування. Можливість отримати деяку суму доходів через t років можна визначити, розділивши цю суму на

де – дисконтна ставка.

де – вартість капітального майна (інвестиційного проекту);

– очікуваний прибуток (чистий);

– гранична ефективність капіталу (дисконтна норма);

– роки, протягом яких має використовуватися капітальне майно.

Те значення норми дисконту, яке перетворює дану нерівність у рівність, називається граничною ефективністю капіталу Інвестиційний попит – це попит, який пов’язаний з відбором інвестиційних проектів по критерію доходності. Інвестори, вибираючи між інвестиційними проектами, зупиняється на тих проектах у яких найвища.

Підприємці враховують не лише доходність капіталовкладень, але і ступінь ризику кожного з них. Інвестиційні витрати слід збільшувати лише у тому випадку, якщо норма прибутку більше відсотка від заощаджень. І по-друге, оскільки найнадійнішим варіантом капіталовкладень є купівля державних облігацій, ставка відсотка за ними розглядається як нижня границя . Інвестиції будуть здійснюватися у тому разі, якщо , де – ставка відсотка.

Із рис. 8.1. видно, що при ставці доцільні вкладення у обсязі 0І₃, при ставці відсотка – у розмірі 0І₂, а при ставці – інвестиційні витрати збільшаться до 0І₁.

Обсяг інвестиційного попиту буде тим вище, чим менша поточна ставка відсотка.

Отже, інвестиційний попит можна уявити як обернену функцію від ставки відсотка:

або

де j – гранична схильність до інвестування.

Гранична схильність до інвестування (j) показує, на скільки одиниць збільшаться інвестиції у разі зниження ставки відсотка на 1 пункт. Якщо то збільшується гранична схильність до інвестування.

Серед зарубіжних економістів не має єдності у поглядах, щодо чутливості інвестицій відносно до змін відсоткової ставки.

Кейнс і його послідовники вважають, що обсяг інвестицій залежить у більший мірі від , ніж від ставки відсотка.

Неокласична теорія попиту на інвестиції. Згідно з концепцією неокласиків, підприємці здійснюють інвестування з метою досягнення оптимального розміру капіталу. Тому функцію інвестиційного попиту за неокласичною теорією можна визначити:

де – обсяг інвестицій у періодi t;

– фактичний обсяг капіталу у t і t –1 періодах;

– оптимальний обсяг капіталу;

– коефіцієнт, який характеризує міру наближення існуючого капіталу до оптимального у періоді t;

– норма амортизації.

Визначення оптимального обсягу капіталу ( ):

1. Оптимальний обсяг капіталу забезпечує при існуючій технології максимальний прибуток.

2. Оптимальний обсяг капіталу залежить від граничних витрат на капітал і обсягів виробництва, очікуваних у майбутньому періоді.

Граничні витрати на капітал (МСК) відображають витрати підприємств, пов’язані з використанням у виробництві продукції додаткової одиниці основного капіталу. Їх можна виразити за формулою:

де – реальна відсоткова ставка;

– норма амортизації;

– чиста гранична податкова ставка на прибуток, яка визначається як різниця між ставкою податку на прибуток і ставкою податкового кредиту.

Очікуваний обсяг виробництва (Y_e) – це його середньорічний обсяг який відповідає уявленням підприємців про майбутній попит на їхню продукцію.

Залежність оптимального обсягу капіталу від граничних витрат на капітал та очікуваних обсягів виробництва можна визначити за такою формулою:

Рівняння неокласичної функції попиту на інвестиції складається з двох компонентів:

– відновлювальні інвестиції;

чисті інвестиції, які визначають приріст основного капіталу.

8.3. Проста інвестиційна функція. Автономні та індуційовані інвестиції. Мультиплікатор автономних інвестицій. Модель акселератора

Залежно від факторів, які визначають обсяг попиту на інвестиції їх підрозділяють на автономні та індуційовані.

Автономні інвестиції – інвестиції, що не пов’язані із зростанням сукупного попиту, а здійснюються підприємствами з метою поліпшити своє становище на ринку.

Індуційовані інвестиції – інвестиції, що обумовлені стійким зростання сукупного попиту (національного доходу).

Серед основних чинників від яких залежить інвестиційний попит, особливе місце посідає відсоткова ставка та рівень доходу. Відсоткова ставка з одного боку є продуктом ринку, з іншого – об’єктом економічної політики. Тому в макроекономічному моделюванні широко використовується проста інвестиційна функція в якій базовою екзогенною змінною є відсоткова ставка, а ендогенною – рівень доходів. Вплив інших чинників на інвестиційний попит враховується в автономній складовій інвестиційної функції (природно-кліматичні умови, запас корисних копалин тощо).

Проста інвестиційна функція записується так:

де – попит на інвестиції;

– автономні інвестиції;

– чутливість інвестицій до зміни рівня відсоткової ставки (вона показує на скільки одиниць зворотньо змінюється інвестиції при зміні відсоткової ставки на 1 пункт);

– реальна відсоткова ставка;

– гранична схильність до інвестування;

– дохід.

Вплив інвестицій на сукупний попит (ВВП) відображається у теорії мультиплікатора та акселератора.

Мультиплікатор інвестицій – коефіцієнт, який показує залежність зміни доходу від зміни автономних інвестицій: якщо відбувається приріст обсягу інвестицій, то дохід збільшується на величину, яка в m_i разів більше, ніж приріст інвестицій, тобто:

де – приріст доходу;

– приріст автономних інвестицій;

– мультиплікатор автономних інвестицій.

Отже,

Оскільки мультиплікатор знаходиться у прямій залежності від граничної схильності до споживання (MPC) і в зворотній від граничної схильності до збереження (MPS), то

.

Залежність мультиплікатора інвестицій від граничної схильності споживання можна довести виходячи із таких висновків:

Як ми уже знаємо функція споживання має такий вигляд:

.

Рівень інвестицій передбачається постійним і не залежить від рівня доходів (автономні інвестиції):

У стані рівноваги обсяг випуску продукції і доходу Y дорівнює сукупному попиту.

що еквівалентне або

Для даного рівня інвестиційних витрат, які плануються, величина доходів тим більша, чим вище гранична схильність до споживання.

Більш висока гранична схильність до споживання означає більшу величину множника який і є у даному разі мультиплікатором автономних інвестицій.

Відмітимо, що мультиплікатор застосовується тільки для закритої економіки.

При введені до аналізу моделі закритої ринкової економіки впливу уряду і зовнішньої торгівлі, зазначену формулу мультиплікатора буде змінено.

Залежність між зміною інвестицій і зміною доходу розглянемо на такому прикладі.

Будемо вважати, що у 2006 р. за рахунок державного бюджету профінансовані автономні інвестиції у сумі 6 846, 0 млн. грн.

Відповідно збільшиться і дохід власників ресурсів (заробітна плата, прибуток, рента, відсоток).

Одержувачі доходу будуть витрачати його відповідно з граничною схильністю до споживання.

За 2006 р. в Україні 80% приросту доходу, або 5 478, 0 млн. грн. було витрачено на споживчі товари і послуги, в результаті чого збільшився дохід у галузях, які виробляють споживчі блага.

Одержувачі цього доходу, у свою чергу, витратили, відповідно до своєї схильності до споживання, 80% суми, або 4 382, 0 млн. грн. на споживання. Ця сума, ставши доходом продавців товарів і послуг, знову на 80% або на 3 505, 0 млн. грн. була витрачена на споживання і т.д.

У результаті загальний приріст доходів наблизився до суми 34 230, 0 млн. грн. при мультиплікаторі автономних інвестицій – 5.

.

Отже, приріст доходу становитиме:

Причини, які знижують вплив інвестиціїй на доходи:

· висока гранична схильність до заощаджень;

· сплата податків;

· перевага імпорту над експортом.

Теорія акселератора.

Модель акселератора (індуційованих інвестицій) була розроблена Д. Кларком.

Акселератор – це коефіцієнт, який являє собою відношення приросту інвестицій у періоді t, отриманих в результаті приросту доходів у періоді t-1 щодо періоду t-2:

де акселератор;

приріст інвестицій у періоді;

приріст доходу в періоді порівняно з періодом.

Наприклад, у 2006 р. приріст інвестицій складав 27 725, 0 млн. грн., а приріст доходу у 2005 р. порівняно з 2004 р. складав 54 741, 0 млн. грн.

Таким чином, акселератор дорівнював:

Принцип дії акселератора полягає в тому, що збільшення, або зменшення споживчих витрат викликає зміни у накопиченні капіталу.

Збільшення споживчого попиту на товари викликає зростання виробничих потужностей. Зменшення споживчих витрат може скоротити прибуток, що може викликати зниження обсягу інвестицій.

Автономні інвестиції дають перший поштовх процесу розширення економіки. Вони викликають ефект мультиплікації, а індуційовані інвестиції, будучи результатом доходів, які зросли, призводять до подальшого зростання доходу.

Якщо модель мультиплікатора виходить із надлишків ресурсів у депресивній економіці, то модель акселератора передбачає нарощування нових капітальних ресурсів.

Суть моделі взаємодії мультиплікатора – акселератора полягає у такому: виходячи із моделі мультиплікатора, зростання автономних інвестицій робить помножений вплив на доходи; а зростання доходів призводить до зростання темпів попиту на споживчі товари, що викликає прискорений (акселеративний) попит на нові інвестиції. При чому зростання інвестицій дорівнює добутку акселератора на приріст доходів.

Таким чином, збільшення автономних інвестицій, як зовнішнього фактора, веде до зростання доходу, який призводить до зростання нових інвестицій уже як внутрішнього фактора, що знову викликає зростання доходів, які знову збільшують інвестиції.

Поєднання дій мультиплікатора і акселератора пояснює процес розширення і скорочення ділової активності.

8.4. Заощадження та інвестиції

Джерелом фінансування інвестицій є заощадження, а тому вони тісно пов’язані між собою. У короткостроковому періоді інвестиції можуть не дорівнювати заощадженням. Але в довгостроковому періоді інвестиції завжди врівноважуються з заощадженнями.

Згідно з класичною теорією рівновага між заощадженнями та інвестиціями досягається на фінансовому ринку завдяки коливанню процентної ставки. При цьому заощадження перебувають у прямій залежності від неї (r), а інвестиції – в оберненій. Крива заощадження має додатний нахил, а крива інвестицій – від’ємний.