Література. 1. Арефьєв В.Г. Теорія та методика викладання гімнастики: [підручник] / В.Г

Травмою називається пошкодження організму або окремих органів. Травми можуть статися внаслідок порушення техніки безпеки, вимог щодо організації і методики проведення занять з гімнастики. Травми, що трапляються під час занять з гімнастики, можуть бути легкими, середніми і важкими. Їх поділяють на загальні і локальні (місцеві).

До легких травм належать: легкі забиття, зриви шкіри долонь, подряпини, гематоми та ін., які не призводять до втрати працездатності.

Середні травми – це розтягнення м’язових волокон і сухожилків, незначні вивихи суглобів, середні забиття тощо, які потребують амбулаторного лікування.

До важких травм належать: переломи кісток, розриви м’язів і сухожилків, струси головного мозку, забиття внутрішніх органів та ін., які можуть вивести гімнаста з ладу на 2 місяці і більше та потребують стаціонарного лікування.

Найбільш часто травмам у гімнастиці піддаються верхні кінцівки (плечовий пояс, ліктьовий суглоб, кисть і променево-зап’ястний суглоб), хребет й нижні кінцівки (колінний і гомілковостопний суглоби). Гострі травми можуть становити до 62% всієї патології. Серед них ушкодження менісків, хрестоподібних і бічних зв’язок, капсульно-зв’язкового апарата. Трапляються переломи кісток, вивихи в суглобах. Хронічні захворювання опорно-рухового апарата в гімнастів становлять до 38% всієї патології. Найбільш часті захворювання суглобів: деформуючі артрози й інші аномалії, що виникають у наслідок мікротравм, хронічних, тривалих перевантажень, у тому числі в суглобах коліна, гомілковостопного суглоба, ліктя, а також хребта (остеохондрози).

Вчителі фізичної культури, тренери й гімнасти повинні бути добре знайомі із правилами надання першої допомоги, користуючись аптечкою, що є в спортивному залі або медичному кабінеті. Вміст аптечки мають становити такі препарати: вата, бинт, перекис водню, йод, гумовий джгут, хлоретил, знеболювальні та заспокійливі препарати тощо.

Місце забиття охолоджують і накладають стискаючу пов’язку. До припинення гострого болю заняття треба припинити або змінити характер тренувальної роботи. Наприклад, якщо забиття не дає змоги виконувати вправи у висі, то треба перейти до виконання вправ в упорі, і навпаки. Якщо пошкоджено гомілковостопний суглоб і неможливо виконувати опорні стрибки та акробатичні вправи, треба перейти на виконання вправ на приладах без зіскоків.

Зриви шкіри на долонях – досить часті травми в гімнастів. Коли зірвана шкіра поверхні долонь, треба негайно обробити рану розчином перекису водню, змастити антисептичною маззю та накласти бинтову пов’язку. Найбільш діючим засобом профілактики зривів є долонні накладки. Небезпечні зриви шкіри на долонях із забрудненням, що може привести до флегмони, нариву Догляд за долонями зводиться до того, щоб захисний шар ороговілої шкіри був рівним, без задирок і тріщин. Із цією метою після тренування треба змащувати руки живильним кремом. Періодично робити теплі содові ванни й після розпарювання видаляти пухку шкіру пемзою.

При надриві або розриві м’язів і сухожиль насамперед необхідно сильно охолодити це місце (хлоретил, лід, холодна вода й т.п.). Далі необхідна іммобілізація кінцівки (знерушити) зі зближенням місць прикріплення м’яза (наприклад, при ушкодженні двоголового м’яза плеча рука сильно згинається в ліктьовому суглобі).

При вивиху потрібно забезпечити повну нерухомість кінцівки в зручному для гімнаста положенні. Неприпустимо самостійне вправляння вивиху тренером або гімнастом до приїзду швидкої лікарняної допомоги.

При закритих переломах необхідно забезпечити фіксацію кінцівки й місця перелому за допомогою шин (планок, дощечок, т.п. і бинтів).

При відкритих переломах насамперед треба зупинити кровотечу й накласти м’яку стерильну пов’язку та забезпечити фіксацію кінцівки й місця перелому за допомогою шин (планок, дощечок, т.п. і бинтів).

При підозрі в ушкодженні меніска не можна випрямляти ногу без участі лікаря. Варто застосувати холод і фіксуючу стискаючу пов’язку.

При ушкодженнях хребетного стовпа гімнаста необхідно дуже обережно укласти на твердий щит або мат. Категорично забороняється піднімати або саджати потерпілого.

Основне правило при одержанні гімнастом травми – своєчасне надання першої медичної допомоги, звернення за лікарською допомогою, виключення самодіяльності й спроб лікування без відповідного права на це.

2. ПРИЧИНИ ТРАВМАТИЗМУ НА ЗАНЯТТЯХ З ГІМНАСТИКИ ТА ЗАСОБИ ЙОГО ЗАПОБІГАННЯ

Підвідні вправи варто виконувати на приладах меншої висоти, особливо тоді, коли у зв’язку з переходом на інший прилад ускладнюються умови виконання вправи.

Для уникнення травматизму велике значення має методика проведення загальної і спеціальної розминок. Під час розминки слід всебічно підготувати опорно-руховий апарат та інші системи організму до виконання складних вправ на приладах. Після загальної розминки під керівництвом викладача, обов’язково треба давати індивідуальну розминку з урахуванням особливостей кожного гімнаста. На кожному гімнастичному приладі слід робити спеціальну розминку, враховуючи його особливості.

Причиною спортивного травматизму може стати не правильне регулювання фізичного навантаження на заняттях (воно має поступово збільшуватись, а в кінці заняття знову зменшуватись). Внаслідок надмірного навантаження може настати втома, що нерідко стає причиною виникнення травм. Саме тому слід методично правильно дозувати навантаження, доцільно чергувати роботу різних м’язових груп і прилади.

Основними ознаками перевтоми є: зниження уваги; почервоніння обличчя й посилене потовиділення; різке погіршення якості виконання вправи й порушення координації рухів; відсутність злитості, амплітуди, легкості, з якою вправа виконувалася раніше.

Для попередження перевтоми гімнастів необхідно:

1. Розучувати нові й ризиковані елементи й з’єднання на початку занять.

2. Після ризикованих вправ лише згодом виконувати координаційно-складні рухи, які потребують філігранної точності.

3. Правильно чергувати навантаження.

4. Полегшувати вправи, виключаючи із них важкі елементи.

Щоб уникнути зривів з приладу, нові складні і небезпечні елементи слід вивчати на початку занять, коли гімнасти ще не відчувають втоми. Під час навчання складних і небезпечних вправ треба ширше застосовувати різноманітні прийоми полегшення – допомогу, зменшення висоти приладу, забезпечення надійної страховки тощо.

Надійним запобіжним заходом проти спортивного травматизму є правильна організація занять і високий рівень навчальної дисципліни учнів. Категорично забороняється учням перебувати в спортивному залі без присутності викладача. Не можна допускати запізнень. Заняття обов’язково повинно починатись і закінчуватись організовано.

Гімнасти не завжди здатні контролювати свої дії і можливості. Високий рівень навчальної дисципліни і свідоме ставлення учнів до процесу навчання є важливим фактором запобігання травматизму та іншим нещасним випадкам. Отже, необхідна систематична і наполеглива виховна робота. Статистика свідчить, що випадки травматизму найчастіше трапляються саме там, де виховна робота занедбана. Виховання свідомої дисципліни – складна і кропітка робота.

Буває так, що під впливом підвищеного настрою, який виникає після оволодіння якимось новим складним елементом, гімнаст не відчуває втоми і готовий повторювати вправу кілька разів. Як наслідок це може призвести до зриву з приладу і отриманню травми. Викладач повинен застерігати учнів від таких дій. Інколи в гімнаста виникає бажання вихвалитися перед своїми товаришами – продемонструвати якусь складну вправу. Як правило, це він робить до заняття або після заняття, коли викладача немає. Такі вчинки треба категорично заборонити, тому що вони часто погано закінчуються.

Дійовим засобом застереження від таких явищ є систематична виховна робота серед учнів, виховання в них свідомої дисципліни і сумлінного ставлення до занять.

Однією з поширених причин травматизму на заняттях з гімнастики є неправильне ставлення до підготовки місць занять, до перевірки стану обладнання та інвентарю, до одягу і взуття спортсменів.

Неправильне користування гімнастичними матами, недбале ставлення до встановлення перекладини, брусів, кілець, колоди та інших приладів може бути причиною серйозних травм. Тому викладач повинен особисто перевіряти стан і підготовку того чи іншого приладу до занять. Нещільно укладені мати можуть бути причиною пошкоджень гомілковостопних суглобів. Ненадійно закріплені гвинтами жердини брусів або колода можуть під час виконання вправи раптом опуститись і призвести до падіння гімнаста з приладу. Несправність підвісних систем (кілець, поясів для страховки тощо) також часто стає причиною серйозних травм. Тому треба систематично перевіряти стан гімнастичних приладів і негайно усувати найменші несправності.

Гімнастичні прилади повинні відповідати технічним вимогам і бути міцно й надійно встановлені. При дотриманні цих умов майже виключена можливість зривів або поломки приладів. Робочі частини приладів (перекладина, жердини брусів й ін.) повинні бути гладкими, щоб оберігати руки гімнастів від зривів шкіри, скалок, а отже, і від усяких нагноєнь, наривів й т.п.

Необхідно щомісяця ретельно перевіряти стан приладів. Перевірка полягає в огляді тросів, гаків, жердин, кріплень, гайок на гвинтах залізних частин і т.п.

Перед тим як користуватися приладом, треба перевірити його справність і правильність установки. Помічені дефекти негайно усувати.