Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Вправи в освоєнні трудових операцій, видів робіт.
|
|
Успіх таких вправ багато в чому залежить від організованого їх початку, що виключає втрати часу на різні організаційні заходи: здобуття учнями матеріалів і заготовок, документації, спеціального інструменту і пристосувань, дисциплінарні навіювання і тому подібне У досвідченого майстра ніколи не немає тих, що запізнилися на урок, на робочих місцях учнів все необхідне для роботи розкладено заздалегідь, інструменти і інше робоче оснащення завжди підготовлені і знаходяться «під рукою», учні і майстер нічого не шукають — все продумано і підготовлено.
Крім того, організований початок уроку - це найважливіша умова створення|створіння| настрою учнів на серйозну, результативну роботу на уроці.
Керівництво вправами, учбово-виробничій діяльністю учнів в процесі уроку майстер здійснює шляхом їх поточного інструктажа.
Після такого вступу потрібно сформулювати, і коротко прокоментувати наступні загальні вимоги-характеристики вправ як методу виробничого навчання:
1. Вправи — це не тільки повторення, але й обов'язковий рух уперед. Кожна вправа —це черговий крок в оволодінні професією.
2. Кожна вправа повинна мати чітку мету: навчальну — чому навчитися, що освоїти, відробити, закріпити, удосконалити, розвити, чого досягти і т.п. і виробничу — що, як і скільки зробити в процесі вправ. Мети ці повинні тісно сполучатися, причому досягнення виробничої мети є засобом досягнення навчальної мети, що є основний. Мети повинні бути чітко доведені до учнів і усвідомлені ними.
3. Вправи проводяться під керівництвом майстра. Ціль майстра при керівництві вправами повинна бути і метою учнів. Коректування діяльності учнів у процесі вправ виробляються насамперед з позицій реалізації навчальної мети.
4. Виконуючи вправи, учень повинний мати міцну свідому орієнтовану основу своєї діяльності. Учень повинний чітко знати, «що», «як» і «чому так» потрібно робити.
5. Висока ефективність вправ забезпечується наявністю інтересу і позитивної мотивацією діяльності учнів.
6. У процесі вправ учень повинний мати чіткі орієнтири для самоконтролю ходу і результатів своїх дій (зоровий спосіб дії, еталон, робоче креслення, технічні вимоги, сигнал тренажера і т.п.).
7. У процесі вправ на кожнім його етапі учень повинний чітко представляти, яких результатів він домігся, наскільки успішно виконується їхня мета.
Розглядаючи цілепокладання як основну рису вправ як методу навчання, варто підкреслити, що навчальні цілі вправ повинні постійно і поступово підвищуватися по складності і ступеню досяжності, знаходитися в тісному взаємозв'язку и преемственности. Кожна наступна мета обов'язково зберігає, включає попередню. Це забезпечує послідовний поступальний рух учнів в освоєнні основ професійної майстерності.
Такий взаємозв'язок (ієрархію) основних цілей вправ можна наочно продемонструвати на наступній діаграмі.
Закінчувати загальну характеристику вправ випливає розкриттям системи вправ, розглядаючи в даному випадку вправи і як метод, і як крок, етап, часовий період (відрізок) виробничого навчання. Тут необхідно сформулювати і прокоментувати з приведенням прикладів за професією слухачів наступні вимоги до системи вправ:
I. Наступність і взаємозв'язок вправ — кожне попереднє вправа підготовляє учня до виконання наступного, а наступне сприяє засвоєнню нового і закріплює попереднє.
II. Поступове ускладнення вправ — по змісту, дидактичним цілям, навчально-технічним вимогам, ступеню самостійності учнів.
III. Правильний розподіл вправ за часом:
- вправи спочатку повинні бути нетривалими і розділятися невеликими проміжками часу;
- перерви між вправами повинні бути такої тривалості, щоб учні не забули результатів попередніх вправ;
- в міру оволодіння уміннями і навичками вправи повинні ставати більш тривалими, а проміжки між ними — збільшуватися;
- безупинні вправи можуть продовжуватися доти, поки відбувається удосконалювання процесу виконання трудової дії і не наступило стомлення учнів.
Ці вимоги необхідно зафіксувати в конспектах слухачів. ПОВТОРЮЄМО
Наступний вузлове питання роздягнуло теми — класифікація вправ. Тут необхідно відзначити, що можливо дві підходи-підстави до класифікації вправ.
По дидактичній меті:
- вправи у формуванні первісних умінь;
- вправи у формуванні навичок;
- вправи у формуванні складних умінь.
Другий — по змісту:
- вправи у виконанні трудових прийомів;
- вправи у виконанні трудових операцій,
- вправи у виконанні трудових процесів:
- вправи в керуванні технологічними процесами.
Розподіл вправ по дидактичній меті менш прийнятно (хоча і припустимо), тому що дуже важко співвіднести такі вправи за часом виконання до якихось тимчасових періодів виробничого навчання — формування умінь і навичок йде паралельно і безупинно. Класифікація вправ по їхньому змісті в більшому ступені відповідає тимчасовим етапам виробничого навчання, їхній можливо виділити, обмежити визначеними тимчасовими рамками. Тому така класифікація знаходить переважне застосування і прийнята за основу в підручнику й у програмі курсу.
Далі варто дати характеристику кожному з виділених видів вправ, керуючись наступної узагальнюючої табл. 6.
Виходячи з такої класифікації, весь процес виробничого навчання можна і потрібно розглядати як процес послідовно ускладнюються вправ з метою формування в основ професійної майстерності, що учаться. У цьому зв'язку цілком виправдане дидактичне твердження, що вправи є основним методом виробничого навчання. Таке твердження багаторазове розширює границі повсякденного розуміння вправ як способу відпрацьовування визначеного компонента діяльності з метою формування навички, а тим більше тренувального етапу оволодіння операцією.
Дійсно, оволодіння основами професійної майстерності — це послідовні кроки-етапи рішення всі нових і нових навчально-виробничих задач, досягнення нових цілей, а це найважливіша ознака вправ.
Спочатку, при вивченні прийомів і операцій — це відпрацьовування правильності трудових дій, далі — досягнення точності, вправності; при виконанні робіт комплексного характеру новими цілями виробничого навчання, тобто системи вправ, є досягнення заданої швидкості, освоєння різних варіантів сполучення операцій у реальному технологічному процесі, різних типових і специфічних способів використання інструментів, пристосувань, приладів і т.д. Постійними, наскрізними, усе більш ускладнюючими цілями є виробнича самостійність і, нарешті, вершина професійної майстерності — творчість
РОЗГЛЯДАЄМО КЛАСИФІКАЦІЮ ВПРАВ ЗА ТАБЛИЦЕЮ
ПОТОЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ УЧНІВ МАЙСТРОМ|мастер-штампом|, ЯК ПРАВИЛО, ПРОВОДИТЬСЯ ІНДИВІДУАЛЬНО. Основною організаційною формою такого інструктажа є обходи майстром|мастер-штампом| робочих місць учнів, мають цільовий характер. Суть їх в тому, що при кажному| обході робочих місць учнів майстер|мастер-штамп| намічає для себе визначену| мету|ціль| інструктажа:
- перевірити своєчасність початку роботи учнів;
- правильність виконання відпрацьованих| трудових прийомів і способів;
- організацію робочих місць;
- раціональність| способів користування документацією;
- якість виконуваної роботи і тому подібне. |тощо|
Проте цільову спрямованість обходів не слід розуміти суто формально. При кожному обході робочих місць учнів майстер стежить за роботою всіх учнів, дає по ходу спостережень необхідні зауваження і вказівки, виправляє і запобігає помилкам, звертає увагу учнів на недоліки в їх роботі незалежно від мети конкретного обходу. Але в кожного учня вінобов'язково перевіряє ту сторону його роботи, яка є метою даного обходу. Така планова організація повчальної діяльності майстра забезпечує можливість дійти до кожного учня, що неможливо зробити, якщо спостерігати за всіма учнями взагалі, в цілому.
Окрім|крім| цільових обходів можливі і інші варіанти форм організації індивідуального інструктажу: майстер|мастер-штамп| спостерігає за групою зі свого робочого місця і дає вказівки учневі, який зробив| помилку, що випробовує|відчуває| труднощі|утруднення| або потребує | допомогу; майстер|мастер-штамп| підходить|пасує| до учня на його прохання і дає необхідні вказівки і пояснення; учні самі підходять|пасують| до майстра|мастер-штампу| і він інструктує їх на своєму робочому місці і ін. Одна до ж найбільш переважною формою організації поточного інструктажа є цільові обходи майстром|мастер-штампом| робочих місць учнів.
Індивідуальний поточний інструктаж учнів майстер|мастер-штамп| здійснює, застосовуючи такі методичні прийоми і способи спільного|загального| характеру:
- активне втручання в хід роботи учня в тих випадках|, коли його дії можуть привести до аварії або явного браку|шлюбу|, а також у випадках грубих порушень правил безпеки праці;
- роз'яснення, вказівки, переконання, зауваження, ради|поради|, повторний| показ розучуваних трудових прийомів і операцій, особистий|особовий| приклад|зразок| — це основні, найбільш методичні| прийоми індивідуального поточного інструктажа, що часто практикуються;
- вимоги і вказівки, сприяючі вихованню в учнів акуратності, уваги, дбайливого відношення до інструменту, устаткування, енергії; вихованню самостійності, наполегливості, відповідальності.
Всі ці педагогічні засоби повинні уміло поєднуватися. Роз'яснення і переконання без підкріплення іншими заходами перетворюються на докучливі нотації і умовляння. Постійні вказівки і виправлення кожної помилки, що допускається учнем, усунення щонайменшого недоліку в роботі без роз'яснень є типовим примусом і тому малоефективні. Проте найчіткіші роз'яснення і словесні переконання, що не підкріплюються особистим прикладом відповідального відношення майстра до справи, зроблять незначний вплив на учнях.
Узагальнення педагогічного досвіду дозволило виділити наступні спільні правила індивідуального поточного інструктажу учнів майстром, що є основою для формування власного індивідуального стилю і досвіду роботи майстрів.
Педагогічний досвід, а також педагогічні дослідження показують, що будь-яка людина (що тим більше недосвідчений учень) мимоволі збивається, якщо бачить або відчуває, що за ним спостерігають з боку. Тому педагогічно виправдано спостерігати за учнями в процесі їх роботи непомітно, як би з боку, так, щоб вони про це не здогадувалися.
В ході поточного інструктажу майстер вникає в роботу що кожного учня, не упускаючи з поля зору роботу всієї групи. Жодна помилка учнів, не одне порушення, тим більше свідоме, як і жодне досягнення, не повинно залишитися без уваги майстра. Учні завжди мають бути упевнені, що майстер все бачить, все знає.
Керуючи роботою учнів, майстер постійно виховує у них відповідальне відношення до роботи і наполегливість в подоланні труднощів. Важливо правильно визначити момент надання допомоги учневі. Не слід втручатися в роботу учня без необхідності, але і не можна запізнюватися з наданням допомоги йому, оскільки помилки, що допускаються, і неточності можуть розвинутися і закріпитися. Виправляти їх потім буде значно складніше.
Велике значення для ефективності вправ учнів має характер вказівок майстра. Не слід відразу давати вказівки відносно того, як виправити помилку, — треба прагнути, щоб учень сам виявив і усвідомив її, сам знайшов спосіб виправлення. При цьому дуже важливо привчати учнів до регулярного самоконтролю, самостійного аналізу результатів своєї праці.
Під самоконтролем розуміється вихована у учнів|біля| навичка| систематично стежити за ходом виконання своєї роботи, уміння знаходити|находити| в ній помилки і відхилення від норми з метою попередження| і усунень їх, зіставляти|співставляти| хід і кінцеві|скінченні| результати| роботи зі|із| встановленими|установленими| вимогами. Самоконтроль слід розглядати|розглядувати| як механізм зворотного зв'язку, що забезпечує| ефективність процесу управління і регулювання власних| трудових дій. Зіставляючи|співставляти| свої дії з|із| діями, які є правильними в даній ситуації (зразок|взірець| — показ майстра|мастер-штампу|; вказівки в карті інструкції), учні| привчаються не лише|не тільки| виправляти помилки в своїх діях|, але і запобігати можливості|спроможності| помилок, утримуватися від небажаних дій. Розвиток самоконтролю йде від самоконтролю| в області простих рухів до самоконтролю діяльності в цілому|загалом|. Розрізняють самоконтроль процесу виконання дій і самоконтроль їх результатів. Кожен з цих видів контролю може| здійснюватися безпосередньо, тобто за допомогою органів чуття, або опосередковано — за допомогою контрольно-вимірювальних| засобів|коштів|. Обидва ці способу самоконтролю тісно взаємозв'язані. Безпосередній самоконтроль особливе значення має при першопочатковому | відробітку|відроблянні| трудових дій.
Здійснюючи поточний інструктаж учнів, дослідні майстри керуються і такими правилами, як: не доробляти роботу за неуспішних учнів, оскільки це породжує безвідповідальність і не стимулює наполегливості в подоланні труднощів; постійно привчати що вчаться планувати свою працю.
Проводячи поточний інструктаж, важливо забезпечувати правильний режим праці і відпочинку учнів, оскільки частенько причини помилок учнів є їх стомлення.
Ефективний поточний інструктаж характеризує високу| принциповість і строгість|суворість| вимог майстра|мастер-штампу| до виконання учнями правил організації праці, робочого місця, правил безпеки.
Керуючи виробничим навчанням, майстер одночасно працює зі всією групою, яка по своєму складу неоднорідна. У групі завжди є «сильні» учні, «середні» і явно «слабкі». Тому при поточному інструктажі майстер завжди враховує індивідуальні особливості і здібності учнів, щоб забезпечити приблизно єдиний рівень освоєння учбового матеріалу для забезпечення фронтального просування всієї групи у вивченні теми. Особлива увага приділяється «слабким» учням — їм на перших порах доцільно давати для виконання простіші і легші завдання, поступово «підтягуючи» їх до рівня «середніх» і «сильних».
Проте індивідуалізація — це не лише особлива робота з тими, що відстають. Індивідуального підходу вимагають і «сильні», ініціативні, кмітливі учні. Їм доручаються складніші роботи, сприяючі розвитку їх творчого мислення, самостійності, пред'являються підвищені вимоги до темпу, швидкості в роботі. Підготовленіших учнів майстер залучає для надання допомоги менш успішним товаришам.
Одним з «інструментів» поточного інструктажа є контроль учбово-виробничій діяльності учнів на уроці. При правильній організації учбового процесу фактично стираються грані між поточним інструктажем і контролем, контроль перетворюється на органічну, складену частину інструктажа.
В процесі вправ учнів застосовуються і колективні форми роботи майстра з учнями. Це так званий колективний поточний інструктаж. Проводиться він в тих випадках, коли в ході цільових обходів робочих місць учнів майстер виявляє, що багато або більшість учнів допускають однакові помилки. Тоді майстер зупиняє роботу всіх учнів групи і вносить необхідні корективи до процесу виконання учбово-виробничих робіт.
Найефективніше колективний поточний інструктаж проводиться| шляхом бесіди, коли допущені помилки, їх причини, способи| усунення аналізуються спільно з|із| учнями.