Особливу увагу потрібно звернути.

Перекладина. Необхідно, щоб троси завжди були в повній справності, планки в підлозі міцно укріплені, перекладина не хиталася.

Поверхня перекладини повинна бути гладкою, без іржі, абсолютно сухою і чистою; під час занять на перекладині й після закінчення перекладину треба очищати наждаковим папером (дрібнозернистим) від налиплої на неї магнезії або ганчіркою – від жиру з долонь.

Діаметр перекладини повинен бути – 27-28 мм. Більша товщина перекладини робить хват невпевненим і може призвести до зриву з приладу, а займаючись на більш тонкій перекладині, легко пошкодити шкіру на долонях.

При установці перекладини необхідно стежити за тим, щоб стійки були виставлені вертикально. Безумовно, неприпустимо при підніманні перекладини замість спеціальних штирів вставляти в стійки цвяхи, гвинти й ін. Кінці штирів повинні бути спрямовані убік руху, а не до середини.

Бруси. Правильна й успішна робота на брусах значною мірою залежить від ширини, на яку розставлені жердини. Ця ширина повинна відповідати ширині плечей гімнаста. Для дорослої людини відстань між жердинами приблизно дорівнює довжині його передпліччя зі злегка зігнутими пальцями. Необхідність під час занять швидко й легко змінювати ширину й висоту брусів вимагає, щоб вертлуги були завжди добре змащені й легко рухались, а притискні гвинти й пружини – справні.

Поверхня жердин повинна бути гладкої, без зазублин і тріщин. Подібні дефекти приводять звичайно до надзвичайно хворобливих ушкоджень шкірного покриву внутрішньої частини плеча.

Справність жердин варто перевіряти перед кожним заняттям, натискаючи руками на кінці й середину кожної жердини.

Особливу увагу треба звертати на піднімання й опускання жердин: змінюючи висоту приладу, необхідно братися за жердину, а не металевий стрижень, тому що при несправних пружинах не укріплена жердина може впасти й пошкодити руки.

У середині між брусами повинна бути дошка, що прикриває рейки станини. Якщо дошки ні, замість її треба покласти мати.

Перевіряючи бруси, необхідно також звернути увагу на:

а) міцність з’єднання жердин із стрижнями;

б) справність закріплюючих гвинтів;

в) обертання стрижнів у стояках станини;

г) стійкість брусів (усього приладу).

Кінь, козел, стіл. Ушкодження при стрибках часто відбуваються через несправність «стрибкових» приладів.

До приладів для стрибків висуваються такі вимоги: цілість шкіряного покриття приладу, достатня м’якість його поверхні, гарна стійкість, вільне висування ніжок, справність замків на ніжках.

Велике значення мають також розмір і форма приладу. Козел і кінь повинні мати овальну форму. Прилади чотирикутної форми з гострими краями зовсім непридатні ні для стрибків, ні для махів.

Мати, дерев’яні містки, пружинний трамплін. Закінчення гімнастичних вправ зіскоками, часом зі значної висоти, вимагає, крім страховки, м’якого приземлення. Для цього необхідно використовувати гімнастичні мати.

Кращими вважаються мати зі шкіряним або брезентовим покриттям, зі вставленим в середину поролоном. Розмір мата 2х1, 2х2 м при товщині в 10 см.

Мати з розірваним покриттям можуть стати причиною різних ушкоджень.

Мати треба класти не тільки на те місце, де очікується зіскок, але й там, де може впасти гімнаст, якщо вправа йому не вдалося. При заняттях на перекладині й особливо на кільцях мати варто укладати довгою рівною доріжкою, щоб гімнаст міг приземлитися в будь-якому місці.

Укладаючи мати біля приладу, необхідно стежити за тим, щоб їх поверхня була зовсім рівною й щоб ручки (петлі, пришиті до боків) були підвернені.

Підбиті гумою, містки й пружинний трамплін дуже стійкі й зовсім не сковзають по підлозі: Якщо ж містки не підбиті гумою, то для запобігання ковзання під них можна прокладати мати.

Кільця і підвісні пояси. Особливу увагу варто звертати на:

а) міцність тросів, канатів і ременів;

б) стан блоків і системи кріплення їх до стелі;

в) міцність самих кілець і поясу.

Гімнастична колода. Цей прилад не повинен хитатися; гвинти за допомогою яких колода утримується на певній висоті, повинні бути справними.

Канати, жердини, драбини тощо повинні бути міцними і добре прикріплені до стелі.

У гімнастичному залі обов’язково повинні бути (в спеціальних ящиках) магнезія і каніфоль, а також гумові доріжки для розбігу під час виконання опорних стрибків. Установлювати і прибирати прилади треба організовано, розподіливши обов’язки між учнями.

Гімнастичні зали (площадки). Крім перерахованих вимог, що висуваються до справності приладів, значну роль для безпеки роботи на них відіграє вибір місця для їх установки, а також освітлення.

Поблизу приладів, на яких виконуються вправи з великою амплітудою руху (кільця, перекладина), не повинно бути ніяких предметів (стін, заборів, лав й ін.).

На відкритому майданчику прилади не слід ставити проти світла (щоб світло не сліпило очі).

Гімнастичний зал повинен мати багато світла вдень. При штучному освітленні бажане верхнє розсіяне світло. Замість 1-2 сильних ламп, краще використати 5-8 малих ламп, розташованих під стелею. Іноді гімнаст, осліплений яскравим світлом, не може перехопитися за прилад, промахується й падає.

Краще, щоб підлога в залі була палубного типу, не слизька. Вона повинна бути завжди чистою.

У матах часто збирається пил. Щоб уникнути цього, необхідно користуватися матами зі шкіряним покриттям або волосяними матами із брезентовим вулканізованим покриттям.

Не можна входити в зал у звичайному одязі й взутті.