Предмет міжнародно-правового регулювання

Статутом Організації Об'єднаних Націй (ст. 1) закріплено основні цілі міжнародного співробітництва держав на сучасному етапі. Зокрема, це такі цілі, як:

1.Підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ме
тою вживати ефективних колективних заходів для запобіган
ня загрозі миру та усунення її, а також для придушення ак
тів агресії або інших порушень миру і проводити мирними
засобами згідно з принципами справедливості й міжнародно
го права улагодження чи розв'язання міжнародних спорів
або ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

2. Розвивати дружні відносини між націями на основі по
важання принципу рівноправності і самовизначення народів,
а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення
загального миру.

3. Здійснювати міжнародне співробітництво в розв'язанні
міжнародних проблем економічного, соціального, культурно
го й гуманітарного характеру і в заохоченні та розвитку по
ваги до прав людини й основних свобод для всіх, незалежно
від раси, статі, мови, релігії тощо. /

10_________________________________________________________ Глава 1

Сам зміст названих цілей визначає те, що їх можна досягти тільки шляхом спілкування між собою держав відповідно до принципів міжнародного права. Такі міжнародні відносини з приводу вирішення економічних, соціальних, гуманітарних та інших проблем зумовлюють появу їхнього регулятора: юридичне обов'язкових правил, норм поведінки для учасників цих відносин. Відбувається процес виникнення норм міжнародного права, які в свою чергу регулюють відносини держав та інших суб'єктів міжнародного права між собою.

На початку освоєння предмета міжнародного публічного права досить часто плутають правові норми з суспільними відносинами, які ними регулюються. Слід підкреслити хибність такого сприйняття правових норм не як регулятора, а як предмета регулювання. Таке сприйняття і такі погляди можуть призвести до розчинення права у фактичних відносинах. Розуміння цього має істотне значення для опанування науки права.

Доцільно підкреслити й те, що сфера дії міжнародного права завжди вужча від сфери поширення міжнародних зв'язків, які значно багатоманітніші за правові норми, які їх регулюють. Взагалі право може тільки наблизитися до реалій, але ніколи не у змозі охопити їх у всій повноті. Проте воно є ефективним регулятором міжнародних відносин [7].

Сам термін " міжнародні відносини" ми вживаємо у широкому розумінні. Це і двосторонні або багатосторонні відносини між державами, і різні види відносин між державами, міжнародними, міжурядовими організаціями і державоподіб-ними утвореннями.

Процес взаємовпливу і взаємозалежності міжнародних відносин та міжнародного права є предметом дослідження у теорії міжнародного права вже досить давно.

Так, ще наприкінці XIX ст. професор Київського (св. Володимира) університету О. Ейхельман при підготовці до видання своєї " Хрестоматії російського міжнародного права" зазначав, що законами і договорами визначаються міжнародні відносини Росії [8]. Більше того, як стверджував О. Ейхельман, саме Віденські угоди 1815 р. створили " систему європейських міжнародних відносин" [9] після розгрому наполеонівської армії.