Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Виникнення міжнародного права






Період становлення державності України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави в науковій площині дав змогу відійти і від деяких, що мали місце раніше, стереотипів класової основи розвитку суспільства і цивілізації в цілому.

Серед прикладів нового мислення щодо розвитку держави заслуговує особливої уваги те, що права людини розглядаються у контексті міжнародно-правового механізму і засобів, призначених для забезпечення захисту основних прав громадянина.

Такі ідеї гармонують з поглядами відомого юриста-міжна-родника XIX ст. Ф. Мартенса, який вважав, що засадами історії міжнародного права є " закон прогресивного розвитку міжнародних відносин... Найближчим і безпосереднім виявом цього закону є один принцип, який проходить через усе історичне життя народів, а саме — принцип поважання людської особистості" [1].

Далі Ф. Мартенс розвинув думку про те, що якщо людська особистість як така визнається джерелом громадянських і політичних прав людини, то й міжнародне життя досягне високого ступеня розвитку порядку і права. І навпаки, ми не знайдемо у взаємовідносинах держав ні юридичного порядку, ні поваги до законності, якщо панівне в державах життя буде запереченням притаманних людині невід'ємних прав [2].

Дійсно, рвзрдаадаі©чй^і©-'*№ше~8айвнв*нрності побудови громадянського сусщль^гв^р ^Я^эДароднс го співтовариства через npf зму_ верховенства особистості її прав, можна пізнати BHyijpiuJhse) 4пй |сІ©нТ iEpBsyjW засади і правила, якими всйна • кєруетвс5гу*віднт> сийа? гз-іітаіими народами.


18________________________________________________ Глава 2

Справедливість такого міркування підтверджується відомими періодами еволюції людської цивілізації і пов'язаного з нею міжнародного спілкування. Як на Давньому Сході, так і в Стародавній Греції та Стародавньому Римі необмежене панував культ сили в поєднанні з проповідуваною виключною правосуб'єктністю, а не поваги до особи. Тому держави стародавнього світу перебували між собою більше у стані війни ніж у мирі. Тільки в період середньовіччя започатковується " у міжнародних відносинах принцип особистості, проголошуючи її джерелом індивідуальної і політичної свободи" [3]. У цю епоху з'являються перші зародки міжнародного права у вигляді проголошення міжнародного права Г. Гроцієм самостійною галуззю права.

Історію міжнародного права для її більш осмисленого пізнання звичайно поділяють на періоди. Є низка періодиза-цій історії міжнародного права. Видається доцільним звернутися для цього до еволюційного розвитку особистості, націй і народів, пов'язуючи цей процес з видатними фактами і правовими документами, що відділяють одну епоху від іншої.

Таким чином, історію міжнародного права можна умовно поділити на чотири періоди:

перший охоплює стародавні часи;

другий період — від падіння Римської імперії до Вест-фальського миру 1648 p.;

третій — від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру 1899 р. і 1907 p.;

четвертий — від Гаазьких конференцій миру до заснування ООН і формування сучасного міжнародного права.

Розглянемо виникнення міжнародного права у стародавньому світі. Вважається, що міжнародне право виникло відтоді, коли почалися міжнародні відносини. Поділяючи таку думку, важливо також враховувати " психологічну рису первісного життя усіх народів" [4]. Ця риса полягала у прагненні будь-якого народу того історичного періоду не до міжнародних відносин, а до облаштування внутрішнього життя своєї держави, яка б вирізнялася самобутністю і виключала будь-яке втручання ззовні. Згадаймо, наприклад, спорудження у Стародавньому Китаї Великої китайської стіни, яка відділяла його від зовнішнього світу.


ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА_______________________________ 19

Така ж психологічна риса була властива стародавнім грекам і римлянам. Так, Арістотель, Демосфен та інші грецькі мислителі у своїх творах проповідували ідею самобутності й обраності грецького народу, який користується виключною правосуб'єктністю. Ці самі якості спонукали і до протилежного — дипломатичного і військового, торговельного й релігійного спілкування із сусідніми та іншими народами. Проте у цьому спілкуванні не було усвідомлення потреби як правильних взаємних відносин, так і права, яке їх забезпечувало.

Отже, міжнародне право виникло, почало складатися і розвиватися водночас із зародженням міжнародних відносин у стародавньому світі. При цьому під стародавнім світом маються на увазі ті регіони земної кулі, де зароджувалися цивілізація і відносини між народами. Це долини Тігру і Євфрату, Нілу, райони Китаю та Індії, Егейського і Середземного морів.

Регулятори взаємовідносин народів стародавнього світу мали досить часто релігійний і звичаєво-правовий характер. Безсумнівно, вони мали вплив на зміст перших власне юридичних міждержавних актів. Серед них найдавнішим є договір між правителями месопотамських міст Лагаш та Умма, укладений близько 3100 р. до н. е. [5] Він підтверджував існуючий між ними державний кордон і непорушність його знаків. Сторони брали на себе зобов'язання щодо розв'язання спорів мирними засобами, на основі арбітражу. Виконання договору гарантувалося клятвами і звертанням до богів. Договір було укладено шумерською мовою, а його текст висічено на кам'яній стіні.

З середини 2-го тис. до н. е. кількість договорів, що дійшли до нас, зростає. Розширювалася регульована ними сфера міжнародних відносин, до якої можна віднести договори про тимчасові союзи, кордони, шлюби тощо. Найтиповішим, з точки зору нашого дослідження, для Стародавнього Єгипту є договір, укладений близько 1300 р. до н. е. між царем Хат-тушілем (Хаттушлісом) та єгипетським фараоном Рамзе-сом II. Договір викарбувано на срібній табличці, переданій через посланника фараонові Рамзесу II, щоб попросити миру " наперед і до кінця вічності" [6]. Але цих клятв, як свідчить історія, далеко не завжди додержувалися, виникали чергові


20________________________________________________ Глава 2

збройні зіткнення. Характерно й те, що суб'єктами міжнародного права того періоду були не самі держави, а фараони, царі, князі тощо. Звідси походила значна кількість міжнародних договорів про династичні шлюби, які регулювали статус, наприклад, цариці, і мали в той період досить важливе політичне значення для закріплення мирних відносин між правителями.

Давній Схід не знав і принципу рівності суб'єктів міжнародного права. Єгипетський фараон мав верховенство навіть серед визнано " великих" правителів Вавилону, Мавританії, Ассирії, Хетської держави. Характерним для Давнього Сходу був теократичний і кастовий устрій держав, якого не знала Європа.

З усіх держав, які прийнято відносити до Давнього Сходу, найтиповіші риси, притаманні стародавнім теократіям, мала Індія. Виникнення перших державних утворень на території сучасної Індії належать до кінця 2 — початку 1-го тис. до н. е. Природні багатства Індії приваблювали як завойовників, так і спонукали до торговельних відносин, що було характерним для міжнародного життя Далекого Сходу.

Індія також не знала принципу рівності суб'єктів міжнародного права. Махаджаканади (територіальні утворення, так звані великі країни), з яких вона складалася, поділялися на три основні категорії: рівні, підлеглі (залежні) й вищі. При цьому суб'єктами міжнародного права вважалися не самі держави, а їх правителі.

Індією правили на основі священних Законів Ману [7]. У зв'язку з кастовим устроєм Закони Ману забороняли під страхом жорстоких покарань будь-які стосунки з іноземцями, проте вони містили у собі настанови і приписи щодо гостинності для іноземців. Отже, можна констатувати, що в ті часи в Індії набули розвитку норми посольського права. Посли і гінці користувалися особистою недоторканністю. Гроші, дорожні речі та інші цінності, що належали послам, не обкладалися митом.

Активне міжнародне життя Індії вплинуло на розвиток міжнародного договірного права. Договорами регулювалися відносини як у мирний час, так і закріплювалися відносини за результатами війни. Слід зазначити, що в Законах Ману були й норми війни. У них, зокрема, підкреслювалося, що



Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал