Міжнародне право як особлива система права

Як зазначалося, міжнародне право діє у системі історично можливих світових правопорядків. Характерною особливістю світового правопорядку, в якому діє сучасне міжнародне право, є визнання державами однакових правових принципів, обов'язкових для виконання кожним членом світового співтовариства.

Ще у ст. 2 Статуту ООН, підписаному 26 червня 1945 р. у м. Сан-Франціско, було записано, що члени ООН діють відповідно до принципів, які прийнято називати основними. У Статуті ООН закріплено сім основних принципів. У результаті подальшого еволюційного розвитку світового правопорядку уже через ЗО років після підписання Статуту ООН людство було готове до детальнішого визначення принципів, за якими воно спілкуватиметься. Як відомо, 1 серпня 1975 р. світове співтовариство визначило десять основних принципів, включивши їх до Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Таким чином, сучасні міжнародні відносини склалися на основі однакової правосвідомості народів, без якої не може бути ні міжнародного договору, ні міжнародного звичаю. На цій основі в результаті міжнародного спілкування державами (та іншими суб'єктами міжнародного права) створюються шляхом погодження їхніх міжнародно-правових позицій з урахуванням балансу інтересів при підписанні договорів між собою юридичні норми, які у сукупності із звичаєвими нормами регулюють певні відносини і разом становлять сучасне міжнародне право як особливу систему права.

Розглянемо деякі характерні риси міжнародного права як
особливої системи права. - _f

МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО________________________________ 13

По-перше, додержання норм міжнародного права після їх створення забезпечується за потреби державним примусом, здійснюваним безпосередньо або опосередковано. І це є правомірним, оскільки договірний процес між суб'єктами міжнародного права закріплює взаємні права та обов'язки.

По-друге, міжнародне право слугує своєрідним масштабом можливої і належної поведінки держав у міжнародних відносинах. У свою чергу в національному праві кожної держави, у тому числі й України, є норми, які регулюють діяльність державних органів у міжнародних відносинах. Наприклад, Закон України " Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. регламентує повноваження і порядок підготовки й підписання Україною міжнародних договорів, порядок їх ратифікації й виконання і т. п. Цей закон має вичерпний вплив на поведінку України в сучасних міжнародних відносинах.

По-третє, для міжнародного права як особливої системи права характерним є те, що воно має свій специфічний предмет регулювання. Як зазначалося, таким предметом регулювання для міжнародного права є відносини між суб'єктами міжнародного права.

По-четверте, суб'єктами міжнародного права, на відміну від внутрішньодержавного права, є головним чином суверенні держави, міжнародні організації, деякі державоподібні утворення тощо.

По-п'яте, для міжнародного права характерний свій, лише йому притаманний, спосіб творення норм. Його основою є узгодження між собою позицій суб'єктів міжнародного права, що дає змогу досягати угод і створювати норми міжнародного права. Процес узгодження позицій держав є основою демократичної спрямованості міжнародно-правових норм, які іноді можуть відрізнятися від соціальної сутності цих держав.

Зазначеними характерними рисами міжнародне право до
корінно відрізняється від національних систем права тих чи
інших держав. Це наочно показано на порівняльній таблиці
відмінностей національного і міжнародного права. Приклада
ми порівняння є: спосіб утворення норм, суб'єкт права,
предмет регулювання, соціальна сутність і способи функці
онування права (див. таблицю /). .>.^,, -

14________________________________________________ Глава 1