Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Історія міжнародного права_____ 23






В епоху Римської республіки з точки зору міжнародного права найважливіше значення мають угоди римлян з іншими народами, які укладалися на основі рівності і взаємності (foedera aequa). Саме здійснення зовнішніх зносин і укладення договорів за своїм механізмом належали до компетенції народних зборів і сенату. Спочатку сенат приймав послів і вів з ними попередні переговори, він же обговорював питання про оголошення війни й укладання миру. Остаточне рішення з міжнародних питань виносили народні збори. Так, з народами, у дружбі з якими Рим був заінтересований, укладалися договори союзу, миру, дружби і гостинності. Проте в міру успіху римської зброї ставало дедалі більше нерівноправних договорів (foedera поп aequa).

Забезпечення прав та інтересів іноземців, які перебували в Римі, здійснювалося на основі укоріненого в суспільстві і визнаного законом інституту гостинності. Римляни, безумовно, визнавали й неухильно додержувалися принципу дипломатичної недоторканності. Взірцем вважалася поведінка Сципіона Африканського, якій відмовився порушити імунітет послів Карфагена у відповідь на ворожі дії стосовно послів римлян. Як тоді вважали, посли перебували під охороною богів [14].

Період Римської імперії істотно відрізняється від періоду республіканського правління як у внутрішніх, так і в міжнародних відносинах. Основна відмінність полягала в тому, що римський народ уже виконав свою історичну місію створення єдиної держави. Римська імперія являла собою внутрішньо об'єднане утворення колись розрізнених його складових частин, між якими вже не було " міжнародних" відносин. Підкоривши своїй владі увесь стародавній світ, народ-заво-йовник зупинився у своєму суспільному і державному розвитку, не зберігши того міжнародного значення, яке йому належало у попередню епоху.

Уявлення про міжнародні відносини давніх римлян буде неповним, якщо не проаналізувати питання про те, чи знали вони міжнародне право в сучасному розумінні прав та обов'язків, які виникають у відносинах між державами? Це потрібно з'ясувати тому, що чимало дослідників римського права вважають за можливе шукати у римських юристів відповіді на спори, що виникають у міждержавних відносинах.


24________________________________________________ Глава 2

Безумовним доказом того, що римляни знали право, яке регулює відносини між народами, є римське право народів (jus gentium). Існування права народів дає підставу підтримувати думку, що jus gentium римської епохи виконувало функції міжнародного права, однак у дещо іншому розумінні, ніж сучасне його тлумачення. Засвоївши загальнолюдські засади, що є основою права всіх народів, jus gentium поширилося не тільки в стародавньому світі, а й стало джерелом громадянсько-правових законів і всієї юридичної освіти [15]. Але при цьому предметом регулювання jus gentium були не міжнародні відносини, а сукупність основних правових принципів, що визначали відносини, спільні для всіх народів стародавнього світу, між приватними особами, і серед них тими, що уособлювали володарюючі династії того періоду. Тому jus gentium слід, на нашу думку, розглядати не як прямий доказ існування у стародавньому світі міжнародного права в його сучасному розумінні, а як еволюцію цивілізації, правової думки стосовно становища людини в державі і міжнародних відносинах.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал