Становлення сучасного міжнародного права _____ 67

дового людства як критерій для визначення міжнародної законності. Крім того, подальше тлумачення декрету привело до висунення основним принципом міжнародних відносин принципу додержання і підтримання міжнародного миру. З декрету випливала й ідея роззброєння як реальна гарантія миру і мирного співіснування держав. Декрет про мир містив засудження агресивної війни, оголошення її поза міжнародним законом.

Дещо інші уявлення про право націй на самовизначення продемонструвала в той історичний період (з березня 1917 по квітень 1918 р.) Українська Центральна Рада — інституція, драматична історія якої символізує суперечливий процес відновлення української державності в XX ст. ЇЇ політика і практика є об'єктом глибокого вивчення і осмислення з метою не лише відновити історичну істину, а й використати досвід Центральної Ради у справі створення самостійної, незалежної Української держави сьогодні [8].

Уже в тексті Першого універсалу Центральної Ради (10 червня 1917 р.) містилася пропозиція про федеральний устрій Росії і місце в ньому вільної Української держави:

" Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!

^ Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей української землі.

Найкращі сини твої, виборні люди від сіл, від фабрик, від солдатських казарм, од усіх громад і товариств українських вибра-j ли нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам стояти й боротися за ті права та вольності.

Твої, народе, виборні люди заявили свою волю так:

Хай буде Україна вільною. Не одціляючись від усієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і таємним голосуванням Всенародні Українські збори

^: (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські збори. Ті ж закони, що мають лад давати по всій Російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім парламенті" [9].

З*

68________________________________________________ Глава 3

Ці пропозиції знайшли своє продовження у Третьому універсалі Центральної Ради (7 листопада 1917 p.):

" І ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею в ім'я творення ладу в нашій країні, в ім'я рятування всієї Росії, оповіщаємо:

Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.

До Установчих зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони і правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству — Генеральному Секретаріатові України

Маючи силу і владу на рідній землі, ми тою силою і владою станемо на сторожі прав І революції не тільки нашої землі, а й усієї Росії.

Отож, оповіщаємо:

До території Народної Української Республіки належать землі, заселені у більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринослав-щина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народної Республіки щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Воронежчини і суміжних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлене по згоді організованої волі народів.

Віднині на землі Республіки Української смертна кара скасується

Всім ув'язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до цього дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальності не потягнений, дається повна амністія Про «е негайно буде виданий закон.

Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу.

З тою метою приписуємо Генеральному секретарству судових справ зробити всі заходи до упорядкування судівництва і привести до згоди з правними поняттями народу" [10].

У період існування Української Народної Республіки (УНР) 27 січня 1918 р. було підписано мирний договір між Німеччиною, Туреччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та УНР. Як відомо, ці чотири країни перебували у стані війни з

СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВА_________________ 69

Росією. Тому підписання цього мирного договору мало на меті нав'язати мирні переговори у Брест-Литовському. У договорі докладно обумовлені питання кордонів, дипломатичних і консульських зносин, порядок обміну військовополоненими, а також міститься намір активного розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. За текстом мирного договору це мало такий вигляд:

" Стаття 1. Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина, з однієї сторони, і Українське Народне Заступництво, з другої сторони, заявляють, що воєнний стан між ними покінчений, сторони, укладаючи договір, рішилися надалі жити взаємно в мирі і дружбі.

Стаття 2. 1) Між Австро-Угорщиною, з однієї сторони, і Українською Народною Республікою, з другої сторони, наскільки ті дві держави граничитимуть з собою, будуть ті границі, котрі існували між Австро-Угорською монархією і Росією перед вибухом війни; 2) далі на північ йтиме границя Української Народної Республіки, починаючи від Тарнограда западно по лінії Бі-лограй, Щебретин, Красностав, Пугачев, Радин, Межиріччя, Сарнаки, Мельник, Високолитовськ, Каменець, Литовськ, Пру-жани, Вигановське озеро. Чітко установлятиме границю мішана комісія після етнографічних відносин із узглядненням бажань населення; 3) на випадок, якби Українська Народна Республіка мала мати границі ще з якою іншою державою Почвір-ного союзу, застерігаються щодо того окремі умови.

Стаття 3. Спорожнювання зайнятої області почнеться негайно по ратифікації нинішнього мирового договору, спосіб переведення опорожнения і передачі спорожнених областей означать повновласники зацікавлених сторін.

Стаття 4. Дипломатичні і консулярні зносини між сторонами, що укладають договір, почнуться зараз по ратифікації мирового договору. Для якнайбільше далеко йдучого допущення консулів обох сторін застерігаються окремі умови.

Стаття 5. Сторони, що укладають договір, зрікаються взаємно звороту їх воєнних коштів, то значить державних видатків на провадження війни, як також звороту їх воєнних шкод, то значить тих шкод, які повстали для них і їх горожан у воєнних областях через військові зарядження з включенням всіх реквізицій, зроблених у ворожому краю.

.- Стаття 6. Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені додому: хіба би вони хотіли за згодою держави, в котрій вони перебувають, залишитися в її областях, або удатися до іншого

70________________________________________________ Глава 3

краю Питання, що стоять у зв'язку з тим, будуть полагоджені в окремих договорах, передбачених у статті 8.

Стаття 7. Сторони, які укладають договір, зобов'язуються взаємно зав'язати негайно господарські зносини і налагодити обмін товарів...

Стаття 8. Привернення публічних і приватних правних зносин, виміна воєннополонених і бранців, амністійна справа як також справа поступовання з торгівельними кораблями, які попали у власть противника, управильниться з Українською Народною Республікою в поодиноких договорах, котрі становлять дійсну частину складову нинішнього мирового договору і якомога рівночасно з ним стають правосильними.

Стаття 9. Умови, довершені в оцім мировім договорі, творять неподільну цілість" [11].

Відповідно до норми ст. 9 були укладені додаткові договори, зокрема Додатковий договір між УНР і Німеччиною від 27 січня 1918 р. Положення договору стосуються питань обміну консульськими представниками, відновлення приватних прав фізичних і юридичних осіб, обміну військовополоненими і цивільними інтернованими, амністії. Положення ст. 18 містять норми опіки над громадянами, які повертаються на етнічну батьківщину: " Горожанам кожної із укладаючих договір сторін, які мають походження з області другої сторони, буде вільно в десятилітнім строку по ратифікації мирового договору в порозумінні з властями цієї сторони вернутись до краю свого походження".

І вже зовсім протилежним до відомого Декрету Всеросійського центрального виконавчого комітету Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів про анулювання державних позик від 28 січня 1918 р. є положення ст. З договору між УНР і Німеччиною з питань правонаступництва. У ній, зокрема, зазначається: " Договори, конвенції і умови, які існували між Росією і Німеччиною перед вибухом війни, знову набирають сили між пертрактуючими сторонами при ратифікації миру, за виїмкою таких постанов, які розходяться з умовами мирового і сего додаткового договору; нри тім договори, які не можуть бути до певного строку знесеними, продовжуються на строк війни".