Глава 3. му війна завдала найтяжчих втрат, вважали її останньою з війн перед встановленням стабільного міжнародного порядку

му війна завдала найтяжчих втрат, вважали її останньою з війн перед встановленням стабільного міжнародного порядку. Так званий дух Женеви сприяв припущенню, що людство досягло, напевне, вищої стадії свого розвитку. Цим і надихалася, зокрема, ст. 10 Статуту, в якій сказано, що члени Ліги " зобов'язуються поважати й охороняти проти всякого зовнішнього нападу територіальну цілісність і існуючу політичну незалежність усіх членів Ліги".

Ліга Націй і війна. Ліга Націй прагнула до створення організованого міжнародного співтовариства. Але слід підкреслити, що вона не забороняла війну, а лише обмежувалася регулюванням її ведення.

Стаття 12 Статуту не забороняла членам Ліги вдаватися до війни; вона лише встановлювала необхідність додержання 3-місячного строку після закінчення процедури мирного врегулювання спору і забороняла починати війну до закінчення цього строку.

У 1932 р. Лігою Націй була створена Генеральна конференція з роззброєння, що засідала з перервами майже два роки. Практично вона не дала ніяких результатів. Пропозицію СРСР у 1934 р. (після вступу до Ліги Націй) про перетворення конференції на постійний орган для боротьби із загрозою війн було відхилено при голосуванні більшістю голосів членів Ліги.

Особливо слід зупинитися на членстві в Лізі Націй Радянського Союзу. 18 вересня 1934 р. на запрошення 34 держав СРСР вступив до Ліги Націй. Ще до вступу до Ліга Націй Радянський Союз брав участь у роботі ряду конференцій, які скликалися нею, і створюваних нею комісій, які могли сприяти досягненню скільки-небудь корисних результатів в інтересах гуманності або господарської доцільності [15].

Розвиваючи ідеї Декрету про мир, Радянський Союз підкреслив, що єдиною основою для співробітництва держав різних систем в інтересах миру він вважає " мирне співіснування соціально-політичних систем на даному історичному відтинку часу" [16J. У той період це був успіх політики мирного співіснування.

Одночасно СРСР висловив своє ставлення до ряду положень Статуту Ліги Націй. Передусім це стосувалося недо-

СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВА_________________ 79

пустимості легалізації війни в статтях 12 і 15, а також про свою незгоду зі ст. 22 і про негативне ставлення до системи колоніальних мандатів, а також підкреслив, що вважає серйозним недоліком відсутність у ст. 23 визнання рівноправності всіх рас і націй. За час п'ятирічного перебування у складі Ліги Націй СРСР вніс такі пропозиції й ініціативи, як: створення системи колективної безпеки і відвернення війни; роззброєння; визначення міжнародно-правового тлумачення агресора (нападаючої сторони); мирного врегулювання далекосхідного конфлікту; посилення санкцій проти агресорів та ін.

Ці ініціативи відіграли важливу роль у мобілізації світової громадської думки. З погляду історії важливими були системні зовнішньоекономічні дії СРСР, спрямовані на боротьбу з агресією. Радянський уряд запропонував покласти в цьому розумінні спеціальну відповідальність на Раду Ліги Націй і змусити її діяти в Інтересах миру. Так, згідно з цією пропозицією у разі війни проти будь-кого з членів Ліги Націй Рада повинна була скликатися не пізніше ніж у 3-денний строк від дня повідомлення Генеральному секретареві про те, що трапилося. У такий же 3-денний строк з моменту скликання Рада повинна була прийняти рішення про наявність умов, які дають змогу застосувати санкції згідно зі ст. 16 Статуту Ліги Націй. Рішення мало вважатися прийнятим, якщо воно отримає не менш як 3/4 голосів присутніх членів Ради, не рахуючи голосів держав, які стали сторонами в даному конкретному випадку, — жертви агресії і держави, на яку подано скаргу. Проте такі ініціативи нового члена Ліги Націй західні держави, передусім Франція та Великобританія не підтримали.

Перебування СРСР у складі Ліги Націй не було тривалим. 14 грудня 1939 р. у зв'язку з агресією СРСР проти Фінляндії його було виключено із членів цієї організації. З процедурної точки зору таке виключення було здійснено з низкою порушень: спеціально підібраний склад Ради з меншістю голосів (при голосуванні цього питання два члени Ради не були представлені, а чотири утрималися). Цей акт виключення виявився єдиним за весь період існування Ліги Націй.

Ліга Націй була розпущена в квітні 1946 р. на основі постанови спеціально скликаних зборів.

80_________________________________________________________ Глава З

Звернемося тепер до питань надзвичайно актуальних для першої половини та й для XX ст. у цілому. Передусім це важливе для теорії міжнародного права питання визнання держав. Адже основною прикметою XX ст. є поява на карті світу нових держав. Навіть наприкінці XX ст. і тисячоліття ми стали свідками народження нових незалежних держав Центральної та Східної Європи.

Розглянемо деякі доктринальні питання визнання держав, поява яких у міжнародному праві припадає саме на цей період. Прикладом є так звана доктрина Естрада (за ім'ям міністра закордонних справ Мексики того періоду). Вона викладена в Комюніке мексиканського міністра закордонних справ про визнання держав (27 вересня 1930 р.) [17]. Суть доктрини Естрада полягає в тому, що Мексика у питанні " визнання урядів" відмовилася від поспішного висловлювання з приводу законності або незаконності того чи іншого іноземного уряду. А таку оцінку замінила самим фактом змісту або відгуку, коли вважатиме це корисним, своїх дипломатичних агентів в іноземній державі. Цим Мексика уникала створення " образливої практики, яка, крім того, що посягає на суверенітет інших націй, призводить до того, що внутрішні справи останніх можуть стати об'єктом оцінки... з боку інших урядів"

Іншим прикладом тлумачення інституту визнання держав' є резолюція 40-ї сесії Інституту міжнародного права про визнання нових держав та їхніх урядів від 17—24 квітня 1936 р.

Definitio: Інститут міжнародного права — міжнародний науковий центр, створений у 1873 р. уГеятї (Бельгія) відомими вченнмя-юристами з метою сприяння прогресу міжнародного права та його кодифікації.

До складу цього інституту входять обрані на його сесіях дійсні члени (не більше 60) і члени-кореспонденти (не більше 72). Членами інституту є відомі юристи-міжнародники майже із 40 країн. Пленарним органом інституту є сесія, що скликається один раз на два роки. У період між сесіями роботою інституту керує бюро. На сесіях обговорюються актуальні проблеми міжнародного права, обираються дійсні члени, члени-кореспонденти, президент, три віце-президенти і генеральний секретар. На сесіях у результаті обговорення