Становлення сучасного міжнародного права__ 85

обов'язків держав (прийнято за ухвалою IV сесії Генеральної Асамблеї — резолюція 375 (IV) від 6 грудня 1949 p.).

Видається цікавим з пізнавальної точки зору проаналізувати деякі положення Міжамериканської конвенції про права та обов'язки держав. Наприклад, характеризуючи державу як суб'єкт міжнародного права, конвенція наводить (ст. 1) такі ознаки державності, як наявність: постійного населення; визначеної території; уряду (тобто влади) та здатності вступати у відносини з іншими державами.

При цьому федеративна держава розглядається як єдиний суб'єкт міжнародних відносин (ст. 2).

Кореспондуючись із наведеними концепціями визнання держав у міжнародному праві, конвенція (ст. 3) містить норму про те, що " політичне існування держави не залежить від її визнання іншими державами". Здійснення всіх своїх невід'ємних прав державою при цьому може бути обмежене тільки здійсненням прав інших держав згідно з міжнародним правом. Як підкреслюється у ст. 6, " визнання держави означає лише, що той, хто визнає, приймає особистість іншого з усіма правами та обов'язками, визначеними міжнародним правом. Визнання безумовне і не може бути взяте назад". До матеріалів даної конвенції ми ще не раз повернемося у наступних главах.

Не менш цікавим для сучасної України є нормативні акти, які регулюють процес возз'єднання з УРСР Західної України. Наведемо витяги з деяких документів того періоду. Наприклад, Декларація Народних зборів Західної України про входження Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки, прийнята 27 жовтня 1939 p., звучала так:

" Українські Народні Збори, будучи виразником непохитної волі І сподівань народу Західної України, постановляють:

просити Верховну Раду СРСР прийняти Західну Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки з тим, щоб возз'єднати український народ у єдиній державі, покласти край віковому роз'єднанню українського народу.

Народні збори висловлюють тверде переконання в тому, що Верховна Рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік задовольнить це прохання народу Західної України, щоб він у єдиній дружній сімї народів СРСР під керівництвом Комуніс-

Щ_________________________________________________________ Глава З

ч**

тичної партії більшовиків ішов шляхом нового і щасливого життя.

, ₍ Хай живе вільна Радянська Україна! _j Хай живе братерство народів!

.-, Хай живе Союз Радянських Соціалістичних Республік, вітчизна трудящих усього світу! ".

Аналогічні декларації прийняли Народні збори Західної Білорусії (29 жовтня 1939 p.), а також Латвійський і Литовський сейми (21 липня 1940 p.), Державна дума Естонії (22 липня 1940 p.).

За таким зверненням вийшов Закон " Про включення Західної України до складу СРСР з возз'єднанням її з Українською РСР" від 1 листопада 1939 р. Наведемо повністю його текст:

" Верховна Рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік, заслухавши заяву повноважної Комісії Народних Зборів Західної України, постановляє:

1.Задовольнити прохання Народних Зборів Західної України і
включити Західну Україну до складу Союзу Радянських Соціа
лістичних Республік з возз'єднанням її з Українською Радян
ською Соціалістичною Республікою.

2. Доручити Президії Верховної Ради призначити день виборів
депутатів до Верховної Ради СРСР від Західної України.

3. Запропонувати Верховній Раді Української Радянської Со
ціалістичної Республіки прийняти Західну Україну до складу
Української Радянської Соціалістичної Республіки.

4. Просити Верховну Раду Української Радянської Соціалістич
ної Республіки подати на розгляд Верховної Ради СРСР проект
розмежування районів і областей між Українською Радян
ською Соціалістичною Республікою і Білоруською Радянською
Соціалістичною Республікою" [20].

Аналогічний закон щодо Західної Білорусії був прийнятий 2 листопада 1939 p., Литви — 3 серпня 1940 p., Латвії — 5 серпня 1940 р. і Естонії — 6 серпня 1940 р.

З-поміж інших тенденцій у розвитку міжнародного права розглядуваного періоду слід назвати суперечності між державами, серед яких основною була суперечність між переможцями і переможеними в Першій світовій війні. Саме ця суперечність привела до скликання у жовтні 1925 р. Локарн-ської конференції, яка прийняла 8 актів, що регулюють від-