Становлення сучасного міжнародного права__ 71_

Ще за часів Київської Русі мала місце " таємна дипломатія", прикладом якої був договір київського князя Святослава і візантійського патрикія Калокіра. Не обійшлося без цього і при укладанні договорів УНР з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною. Так, 27 січня 1918 р. між УНР і Австро-Угорщиною було укладено таємний договір з питань Східної Галичини й Буковини. В ньому зазначається, зокрема, таке:

"... З перебігу ведених переговорів представники Австро-Угорщини й Української Народної Республіки набрали переконання, що обидві великі держави є керовані волею жити між собою в тісній дружбі і оживлених зносинах.

Признаючи, що ті зносини будуть скріплені, якщо меншості, що живуть в обох тих державах, відносно яких друга сторона є заінтересована, будуть мати цілковите забезпечення для свого свободного національного і культурного розвитку, ц. і к. міністр закордонних справ із вдоволенням приймає до відомості, що Українська Народна Республіка вже створила закони, які забезпечують права живучих на Україні частин польського і німецького народу, а також права жидівського населення.

І навпаки, уповноважені Української Народної Республіки приймають до відома, що австрійський уряд рішився на основі намірів, проголошених його цісарською і королівською апостольською величністю при його вступі до правління і в його престольній промові, поробити заходи, які, розбудовуючи далі існуючі інституції, мають дати тій частині українського народу, яка мешкає в Австрії, дальше забезпечення для її національного і культурного розвитку.

Для осягнення тієї цілі австрійський уряд предложить обом палатам Державної ради проект закону, силою якого ті частини Східної Галичини, де переважає українське населення, будуть відділені від королівства Галичини і злучені з Буковиною в один суцільний коронний край. Цей замір австрійський уряд має здійснити найпізніше до 31 липня б. р. Австрійський уряд буде всіма засобами, які дає йому конституція, змагати до того, щоби цей законопроект одержав силу закону.

При цьому існує порозуміння про те, що ця заява творить з мировим договором неподільну цілість, і, що важність цієї заяви вигасає, якщо не буде виповнена яка-небудь постанова мирового договору.

Цей документ і його зміст мають лишитися таємними" [12].

72________________________________________________ Глава 3

Ми ще повернемося до аналізу деяких визначальних рис міжнародного права періоду затишшя між двома світовими війнами. Зараз йтиметься про другий вихід з історичної післявоєнної ситуації. Його запропонував у посланні до Конгресу 8 січня 1918 р. президент США Вудро Вільсон. Це послання містило історично відомі 14 пунктів, з яких останнім, чотирнадцятим, але найголовнішим за суттю був пункт з пропозицією " утворення всесвітньої Ліги Націй із взаємними гарантіями політичної незалежності й територіальної цілос-ності для всіх великих і малих держав" 113]. У наступному за цим посланні Конгресу 11 лютого 1918 р, а також у промові президента США В. Вільсона в Маунт-Верноні 4 липня 1918 р. і в його заклику до миру у відомому зверненні 27 вересня 1918 р. у Нью-Йорку була викладена програма миру, що складалася з 27 пунктів. Ці пропозиції В. Вільсона не залишилися суто декларативними, а здобули міжнародно-правове визнання, оскільки вони стали своєрідним договірним правом (lex contractus) мирних договорів.

5 жовтня 1918 р. уряд Німецької імперії звернувся до президента США В. Вільсона з проханням узяти в свої руки відновлення миру на основі 27 пунктів його пропозицій. Через місяць після цього надійшла відповідь тодішнього держ-секретаря США пана Лансінга про те, що В. Вільсон повідомив урядам союзних держав про німецьку мирну пропозицію і вони висловлюють готовність укласти мир згідно з викладеними президентом США умовами миру.

Запропоновані В. Вільсоном принципи нового світового порядку на основі самовизначення націй, хоч і частково, але були відображені в мирних договорах — Версальському, Сен-Жерменському, Тріанонському і Нейїському, якими завершилася Перша світова війна. Фактично цими мирними договорами і була створена Ліга Націй з місцезнаходженням у Женеві. 1 хоч як у період діяльності, так і в наступні роки Ліга Націй піддавалася критиці і з боку лівих, і з боку правих, за своєю суттю її створення було найвизначнішою подією розглядуваного нами відтинку часу. Ліга Націй стала своєрідним прообразом ООН, яка політичними силами міжнародної організації могла вплинути на історичні процеси і міжнародні відносини. Розглянемо діяльність Ліги Націй предметніше.