ТЕСТИ 2–2

39Пріоритет інтересів споживача у державній політиці визначається Конституції України, а саме:

1) статтею 3. Людина, її життя і здоров’я, честь та гідність є найвищою соціальною цінністю;

2) статтею 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;
3) статтею 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

40Під " ринковою економікою" слід розуміти систему, в якій:

1) ціни на товари залежать від попиту і пропозиції на вільній основі;

2) держава повинна підтримувати діяння конкурентного механізму в такий спосіб, щоб економіка діяла на користь усіх і не занепадала;

3) є певне втручання держави в економічні і соціальні процеси;

4) ціни на товари залежать від попиту і пропозиції на вільній основі, але частково регулюються державою;

5) держава не втручається в економічні і соціальні процеси;

6) економіка має розвиватися вільно, без зовнішнього втручання держави.

41Під " ринковою соціально-орієнтованою економікою" слід розуміти систему, в якій:

1) ціни на товари залежать від попиту і пропозиції на вільній основі;

2) держава повинна підтримувати діяння конкурентного механізму в такий спосіб, щоб економіка діяла на користь усіх і не занепадала;

3) є певне втручання держави в економічні і соціальні процеси;

4) ціни на товари залежать від попиту і пропозиції на вільній основі, але частково регулюються державою;

5) держава не втручається в економічні і соціальні процеси;

6) економіка має розвиватися вільно, без зовнішнього втручання держави.

42Економіка " вільного ринку":

1) забезпечує заможне життя тільки тим, хто володіє засобами виробництва,

2) забезпечує заможне життя як наємним виробникам, так і тим, хто володіє засобами виробництва;

3) покращує добробут всіх верст населення;

4) розоряє дрібних товаровиробників та продавців;

5)" вільне ціноутворення" за рахунок діяльності монополістів спотворюється.

6) " вільне ціноутворення" за рахунок діяльності монополістів поліпшується.

43Внаслідок розвитку засобів виробництва в умовах " вільного ринку " пропозиція робочої сили стає надмірною, що веде до:

1)зменшення плати найманим робітникам;

2)збільшення плати найманим робітникам;

3)соціальної справедливості;

4)поглиблення прірви між багатими та бідними.

44Основними рисами " вільного ринку " є:

1)вільний розвиток продуктивних сил,

2) вільний розвиток дрібних товаровиробників та продавців;

3) покращує добробут всіх верст населення;

4)поглиблення прірви між багатими та бідними;

5)швидкий технічний прогрес;

6)розвиток монополізму;

7)стимулювання виробництва і продуктивності праці.

45На першому місці у визначенні споживчої політики знаходиться:

1)захист споживачів від неякісних товарів;

2)насичення ринку товарами;

3)захист споживачів від небезпечних товарів.

46Зміст і спрямованість діяльності держави визначають:

1)забезпечення створення правової держави;

2)забезпечення створення цивілізованого ринку;

3)забезпечення створення громадянського суспільства;

4)права і свободи людини та громадянина;

5) забезпечення національної безпеки країни;

6) забезпечення суверенітету держави.

47Економічними передумовами державної споживчої політики є:

1)проголошення національними урядами та міжнародними організаціями фундаментальних прав споживачів;

2)недопущення створення умов для зловживання монопольним становищем на ринку;

3)сприяння конкуренції на ринку;

4)розуміння того, що громадянам слід надати гарантований рівень захисту в економічній сфері;

5)прагнення до ідеалу рівності;

6)формування позитивної репутації добросовісних виробників товарів;

7)створення громадянського суспільства – обов’язкової ланки щодо створення ринкової соціально орієнтованої економіки.

48Серед соціальних факторів формування споживчої політики можна назвати:

1)проголошення національними урядами та міжнародними організаціями фундаментальних прав споживачів;

2)недопущення створення умов для зловживання монопольним становищем на ринку;

3)сприяння конкуренції на ринку;

4)розуміння того, що громадянам слід надати гарантований рівень захисту в економічній сфері;

5)прагнення до ідеалу рівності;

6)формування позитивної репутації добросовісних виробників товарів;

7)створення громадянського суспільства – обов’язкової ланки щодо створення ринкової соціально орієнтованої економіки.

49Основними загальноприйнятими в усьому світі принципами споживчої політики є:

1) захист споживачів від фактів ризику, що впливають на їхнє здоров'я й безпеку;

2) сприяння дотриманню економічних інтересів споживачів і захист цих інтересів;

3) сприяння дотриманню економічних інтересів виробників та продавців і захист їх інтересів;

4) доступ споживачів до інформації, необхідної для обґрунтованого вибору відповідно до індивідуальних запитів і потреб;

5) освіта споживачів, у тому числі з питань екологічних, соціальних і економічних наслідків їхніх споживчих переваг;

6) наявність ефективних процедур задоволення претензій споживачів;

7) свобода створювати споживчі й інші відповідні групи або організації, та можливість для таких організацій висловлювати свою точку зору в процесі прийняття рішень, що зачіпають їхні інтереси;

8) сприяння впровадженню прийнятних моделей споживання.

50ПРАВО НА ЗАДОВОЛЕННЯ ОСНОВНИХ ПОТРЕБ визначає право:

1) мати доступ до різноманітності товарів і послуг, які продаються за конкурентними цінами, а у разі монопольної торгівлі мати, при справедливій ціні, гарантію задовільної якості;

2) на основні (базові) товари і послуги, які забезпечують виживання, на адекватне харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров'я, освіту.

3) отримувати відомості, необхідні для того, щоб робити обґрунтований вибір, або приймати потрібне рішення.

51ПРАВО НА ІНФОРМОВАНІСТЪ визначає право:

1) мати доступ до різноманітності товарів і послуг, які продаються за конкурентними цінами, а у разі монопольної торгівлі мати, при справедливій ціні, гарантію задовільної якості;

2) право бути захищеним від продуктів, виробничих процесів і послуг, шкідливих для здоров'я або життя;

3) отримувати відомості, необхідні для того, щоб робити обґрунтований вибір, або приймати потрібне рішення.

52ПРАВО ВИБОРУ визначає право:

1) мати доступ до різноманітності товарів і послуг, які продаються за конкурентними цінами, а у разі монопольної торгівлі мати, при справедливій ціні, гарантію задовільної якості;

2) на основні (базові) товари і послуги, які забезпечують виживання, на адекватне харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров'я, освіту.

3) отримувати відомості, необхідні для того, щоб робити обґрунтований вибір, або приймати потрібне рішення.

53ПРАВО НА БЕЗПЕКУ визначає право:

1) на задоволення обґрунтованих претензій, тобто право отримувати компенсацію у разі придбання неякісних товарів або отримання незадовільних по­слуг, а також користуватися прийнятими формами правової допомоги для задоволення як серйозних, так і дрібних претензій.

2) бути захищеним від продуктів, виробничих процесів і послуг, шкідливих для здоров'я або життя;

3) отримувати відомості, необхідні для того, щоб робити обґрунтований вибір, або приймати потрібне рішення.

54ПРАВО БУТИ ВИСЛУХАНИМ визначає право споживача:

1) на задоволення обґрунтованих претензій, тобто право отримувати компенсацію у разі придбання неякісних товарів або отримання незадовільних по­слуг, а також користуватися прийнятими формами правової допомоги для задоволення як серйозних, так і дрібних претензій.

відстоювати свої інтереси і спонукати уряд й інші органи, що здійснюють державну політику приймати їх до повного і співчутливого розгляду при формулюванні і здійсненні економічних та інших аспектів політики.

3) отримувати відомості, необхідні для того, щоб робити обґрунтований вибір, або приймати потрібне рішення.

55ПРАВО НА ВІДШКОДУВАННЯ визначає право:

1) на фізичне оточення, яке здатне підви­щувати якість життя. Воно включає в себе захист від екологічних небезпек, над якими окрема особа не має контролю. Воно визнає необхідність захищати і поліпшувати навколишнє середовище для нинішнього і прийдешніх поколінь;

2) на задоволення обґрунтованих претензій, тобто право отримувати компенсацію у разі придбання неякісних товарів або отримання незадовільних по­слуг, а також користуватися прийнятими формами правової допомоги для задоволення як серйозних, так і дрібних претензій.

3) отримувати відомості, необхідні для того, щоб робити обґрунтований вибір, або приймати потрібне рішення.

56ПРАВО НА СПОЖИВЧУ ОСВІТУ визначає право:

1) отримувати відомості, необхідні для того, щоб робити обґрунтований вибір, або приймати потрібне рішення;

2) на задоволення обґрунтованих претензій, тобто право отримувати компенсацію у разі придбання неякісних товарів або отримання незадовільних по­слуг, а також користуватися прийнятими формами правової допомоги для задоволення як серйозних, так і дрібних претензій;

3) на придбання знань і навичок, які дозволяють споживачеві постійно, протягом усього життя, підвищувати освіченість у сфері відстоювання своїх прав споживача, а також вплив на сфери виробництва і реалізацію товарів та послуг.

57ПРАВО НА ЗДОРОВЕ НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ (екоконсюмеризм) визначає право:

1) на фізичне оточення, яке здатне підви­щувати якість життя. Воно включає в себе захист від екологічних небезпек, над якими окрема особа не має контролю. Воно визнає необхідність захищати і поліпшувати навколишнє середовище для нинішнього і прийдешніх поколінь;

2) на задоволення обґрунтованих претензій, тобто право отримувати компенсацію у разі придбання неякісних товарів або отримання незадовільних по­слуг, а також користуватися прийнятими формами правової допомоги для задоволення як серйозних, так і дрібних претензій;

3) на задоволення обґрунтованих претензій, тобто право отримувати компенсацію у разі придбання неякісних товарів або отримання незадовільних по­слуг, а також користуватися прийнятими формами правової допомоги для задоволення як серйозних, так і дрібних претензій.