Визначається процесом учіння, під час якого учні оволодівають власне предметним змістом).

Структурні елементи даної моделі описані в характеристиках, що стають в процесі навчання суб’єктивними навчальними досягненнями учнів. Отже, об’єкти засвоєння є й об’єктами контролю у процесі навчання природознавства:

1. Знання у формі уявлень або понять про:

– предмети і явища природи та взаємозв’язки і залежності між ними;

– способи різних видів пізнавальної діяльності;

– спеціальні методи пізнання природи;

– способи практичної діяльності з об’єктами природи;

– способи самоуправління пізнавальною діяльністю;

– способи діяльності з навчальними і наочними посібниками;

– норми етичного, естетичного, морального ставлення до об’єктів природи;

– норми ставлення до інших людей і до самого себе в природі;

– норми спілкування і поведінки в процесі сумісної діяльності з учителем та іншими учнями.

2. Відповідні вміння:

– власне предметні;

– пізнавальні;

– застосовувати спеціальні методи пізнання природи (дослід, практичну роботу, спостереження);

– самоуправління пізнавальною діяльністю;

– працювати з навчальними і наочними посібниками;

– оцінні на основі власне предметних і нормативних знань;

– спілкуватися в процесі сумісної діяльності з учителем та іншими учнями.

При здійсненні перевірки й оцінювання виділених об’єктів враховуються такі загальні дидактичні вимоги:

1. Контролю насамперед підлягає оволодіння учнями провідним компонентом змісту навчального предмета, тобто досягнення основних цілей.

2. Зміст, який виступає засобом засвоєння провідного компонента, є самостійним об’єктом поточної перевірки. У процесі тематичного і підсумкового контролю він перевіряється разом із провідним компонентом і використовується як показник його засвоєння.

3. У процесі здійснення різних видів контролю обґрунтовується вибір видів навчально-пізнавальної і практичної діяльності, через які виявляється засвоєння змісту навчального предмета.

4. Перевірка й оцінювання засвоєних знань і вмінь вимагає чітко визначених вимог (показників) до рівня їх сформованості в кожній конкретній ситуації.

5. Оцінка навчальних досягнень учнів залежить від педагогічних цілей. Одні й ті ж показники засвоєння при різних цілях оцінюються по-різному.

Зазначимо, що природознавство належить до навчальних предметів, провідною функцією яких є оволодіння молодшими школярами пропедевтичним курсом основ природознавчих предметів, а його провідним компонентом – знання. Дидактичними елементами засвоєння знань є емпіричні факти, уявлення, поняття. Провідний компонент представлений системою ієрархічно-підпорядкованих елементів, тобто системою природознавчих понять різного рівня узагальнення.

Ієрархізована система, хоч й елементарних природознавчих понять, яка відображає предмети і явища природи в їх взаємозв’язках і залежностях, формується у молодших школярів у такій послідовності: уявлення, поняття поурочних тем → загальні поняття розділів (програмних тем) → загальні поняття природознавства 3 і 4 класів → загальні поняття курсу природознавства початкової школи.

Особливості контролю у процесі оволодіння молодшими школярами навчально-пізнавальними уміннями (див.: загально-дидактичну модель змісту природознавства) зумовлена їх об’єктивними характеристиками та закономірностями формування. Зокрема:

1. Навчально-пізнавальні вміння мають свій зміст і структуру (операції, дії та послідовність їх виконання).

2. Уміння характеризуються такими властивостями як форма реалізації (матеріальна чи матеріалізована, зовнішньомовленнєва, розумова), міра узагальнення (визначає широту перенесення), міра розгорнутості і самостійності виконання.

3. Навчально-пізнавальні вміння засвоюються в процесі оволодіння природознавчим змістом, спочатку, як самостійні предмети засвоєння, а потім включаються в пізнавальний процес, як засоби засвоєння нових знань і вмінь.

4. Навчально-пізнавальні вміння кожної групи пов’язані між собою внутрішньою логікою, тому вони формуються в певній послідовності. Першими – первинні вміння, прості (спосіб виконання дій алгоритмізується), а потім – вторинні, складні. Первинні вміння функціонують в пізнавальному процесі як самостійні, або входять до складу вторинних умінь.

5. Взаємозалежність і взаємопідпорядкованість також існують між групами навчально-пізнавальних умінь, що визначає послідовність їх формування у процесі навчання природознавства.

6. Будь-яке навчально-пізнавальне вміння починає формуватися в учнів як конкретно-предметне. Потім межі його застосування розширюються, а рівень узагальнення зростає. Воно перетворюється в загально-навчальне вміння.

У процесі навчання природознавства контроль може бути: поточним, тематичним, підсумковим.

Поточний контроль здійснюється на різних етапах оволодіння учнями змістом поурочної теми. Основна функція його – навчально-коригуюча. Так, на етапі засвоєння нових елементів знань і первинних умінь необхідний поелементний, поопераційний контроль. Він дозволяє своєчасно виявити допущені помилки, усунути їх причини, оскільки контроль тільки за кінцевим результатом не забезпечує своєчасного коригування пізнавальної діяльності учнів і методики роботи вчителя. Важливим на цьому етапі є визначення рівня первинного розуміння школярами змісту кожної логічно завершеної частини поурочної теми. Адже від нього залежить якість їх засвоєння, усвідомлення школярами зв’язків між ними та опорними знаннями й уміннями, цілеспрямоване застосування знань і вмінь. Така перевірка вимагає дидактичної доцільності, а також швидкості, точності і лаконічності відповідей школярів, їх зосередженості під час виконання завдань. Вона, як правило, супроводжується вербальним оцінюванням учителя у поєднанні із взаємо- і самооцінюванням учнів. У балах оцінка може виставлятися за винятково правильні, повні відповіді з метою заохочення і стимулювання успішної діяльності.

На самостійному макроетапі процесу навчання перевірка спрямовується на визначення якості і рівнів досягнення поурочних цілей. Оцінювання може здійснюватися в балах, з обов’язковою детальною мотивацією, на основі порівняння змісту конкретних цілей і результатів оволодіння учнями знаннями та уміннями.

Тематичний контроль передбачає перевірку й оцінювання навчальних досягнень учнів з певного розділу природознавства. Його мета – виявити й оцінити якість засвоєння природничих понять вищого рівня узагальнення (вони формуються на основі засвоєних елементів знань поурочних тем), істотних зв’язків і відношень між ними, уміння оперувати ними в певних видах практичної і навчально-пізнавальної діяльності з різною мірою самостійності. Тематична перевірка може здійснюватися на окремому уроці, або на самостійному етапі узагальнюючого уроку. Її результати з урахуванням поточної успішності, виконання позаурочних завдань, ведення зошитів з природознавства визначають тематичну оцінку кожного учня.

Підсумковий контроль дозволяє перевірити й оцінити навчальні досягнення учнів в оволодінні змістом природознавства на кінець навчального року або вивчення курсу. У процесі підсумкового контролю перевіряється система природознавчих понять найвищого рівня узагальнення, які відображають найістотніші ознаки, властивості предметів і явищ природи, закономірні зв’язки і залежності між ними. Важливо, щоб такі знання перевірялися шляхом виконання системи завдань, які вимагають різного рівня їх застосування (реконструктивного і творчого) і в тих видах предметної, навчально-пізнавальної й оцінної діяльності, оволодіння якими (формування умінь) передбачено кінцевими педагогічними цілями на певному етапі навчання природознавства в початковій школі.

Підсумкова оцінка виставляється в балах з урахуванням поточних і тематичних навчальних досягнень учнів з природознавства.

Перевірка – це організація навчально-пізнавальної діяльності учнів та її керування вчителем. Зміст цієї діяльності полягає у відтворенні учнями засвоєних знань про об’єкти і явища природи та способи діяльності, застосування знань і сформованих умінь у подібних (за зразком) і нових ситуаціях. Зауважимо, що у конкретних умовах перевіряється те, що засвоювалось, і той рівень знань і умінь, який було досягнуто у процесі цілеспрямованого навчання.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів під час перевірки може бути репродуктивна, реконструктивна, творча і здійснюється фронтально, групами, парами та індивідуально, у письмовій або усній формі. Обов’язковими компонентами процесу перевірки є взаємо- і самоперевірка.

Перевірка у процесі навчання природознавства організовується різними методами.

Індивідуальна розповідь дозволяє учню не тільки відтворити засвоєні знання, а й показати уміння послідовно, логічно й аргументовано викласти власну думку. Вона є доцільною для перевірки логічно завершеної частини змісту, яка вимагає цілісного викладу інформації про об’єкти і явища природи, їх взаємозв’язки і залежності, доведення певних положень за допомогою відомих або власних прикладів.

Щоб діти правильно будували свою розповідь, необхідно ставити зрозумілі, конкретні завдання. Для послідовного викладу використовується план відповіді, який складався на попередньому уроці. Його можна записати на картці, в таблиці, усно може пригадати учитель або й самі учні. (Наприклад: “Пригадайте, в якій послідовності вивчали про … на попередньому уроці”, “…Відповідаючи на запитання, про що розповідатимете спочатку, потім, як закінчите свою розповідь…”, “…Відповідайте за планом, який записаний на …”). Опорою для відповіді також служать схема, таблиця, малюнок (особливо для розповіді-опису об’єктів), які застосовувались у процесі засвоєння змісту логічно завершеної частини поурочної теми. Розповідь учня не слід переривати уточнюючими чи спонукальними запитаннями. Йому самому пропонується повідомити про закінчення своєї розповіді. Тільки після цього учитель або інші учні ставлять додаткові запитання для уточнення, доповнення, пояснення і т. ін.

Бесіда при перевірці буває фронтальна або індивідуальна. Вона використовується для перевірки логічно завершеної частини змісту, що містить фактичний або такий матеріал, який ділиться на малопов’язані частини, не має складних зв’язків, зміст її не викликав труднощів під час засвоєння.

Дослід служить способом виявлення знань про: а) ознаки та властивості об’єктів і явищ природи, умови їх існування; б) прилади і матеріали, які використовуються для проведення досліду та їх призначення; в) спосіб виконання діяльності: склад і послідовність виконання дій у досліді. А також умінь: а) виконувати досліди для виявлення конкретних ознак, властивостей, умов; б) користуватися приладами, які необхідні для проведення досліду. Наприклад, під час перевірки теми “Вода. Кругообіг води у природі” (3 клас) дітям пропонуються завдання: 1. Назвіть, які властивості має вода. 2. Розкажіть, за допомогою якого досліду можна довести, що вода розтікається по поверхні (прозора, розчиняє розчинні речовини). 3. Виберіть ті прилади, які необхідні для проведення досліду… Розкажіть, для чого вони призначені. 4. За допомогою досліду доведіть, що вода прозора. Свої дії прокоментуйте.

Досліди під час перевірки можуть бути не тільки репродуктивні, виконуватись за інструкцією, але і творчі (дослідницькі), що виконуються за аналогією. Так, учням дається завдання: “Виявіть, яка з двох речовин розчинна, а яка нерозчинна”. (Речовини дітям незнайомі. На попередньому уроці у процесі засвоєння елементарних понять “розчинні” і “нерозчинні” речовини у дослідах використовувались інші речовини). Завдання такого типу пропонуються учням з високим рівнем розвитку, а репродуктивні – з середнім і низьким.

Практичні роботи вимагають практичної діяльності дітей з матеріальними об’єктами природи (натуральні предмети, гербарні, колекційні зразки) або їх матеріалізованими формами (малюнки, моделі, муляжі, схеми).

Практичні завдання можуть бути різні за змістом і способами виконання. На уроках природознавства вони організовуються за допомогою завдань: а) на застосування природознавчих знань, яке здійснюється у практично-дієвій формі. Наприклад, визначити температуру повітря, води за допомогою термометра; визначити за допомогою компаса, в якому напрямку від школи знаходиться…; користуючись масштабом, виміряти довжину віддалі від… до…; визначити частоту пульсу у себе, товариша; визначити лівий і правий берег річки і т. ін.; б) на виконання розумових дій в матеріальній або матеріалізованій формі, тобто, використовуючи природні об’єкти або їх зображення, схеми, моделі: проаналізувати; порівняти; класифікувати; виділити спільні або відмінні ознаки; підвести під поняття – розпізнати об’єкт серед інших за істотними ознаками. Наприклад, серед гербарних зразків виберіть зернові рослини, назвіть їхні істотні ознаки; з колекції корисних копалин виберіть торф і кам’яне вугілля, порівняйте їх; розгляньте рослину, покажіть і назвіть її органи і т. ін.

Письмова перевірка проводиться за допомогою письмових завдань, які повинні бути невеликі за обсягом. За змістом письмові завдання спрямовуються на перевірку рівня засвоєння фактичного матеріалу, сутності елементів природознавчих знань, певних взаємозв’язків і залежностей у природі. Вони вимагають їх відтворення, пояснення, доведення, обґрунтування (“Назвіть рослини степової зони України.” “Назвіть звірів, що живуть у лісі.” “Яка форма земної поверхні називається горою? ” “Чому ведмідь узимку не залишає слідів на снігу?..” “Доведіть, що лисиця – хижа тварина…”).

Письмові завдання на перевірку передбачають конструйований або вибірковий тип відповіді. Одні з них вимагають самостійно конструювати відповідь, а інші – вибрати правильну відповідь із запропонованих варіантів. Для полегшення виконання конструйованих письмових завдань, учитель може надавати учням певну допомогу: “Продовжіть речення…Вставте пропущені слова… Вставте пропущені слова і допишіть речення…”. (“Доведіть, що лисиця – хижа тварина. Продовжіть речення: Лисиця – хижа тварина тому, що …”)

Під час виконання вибіркових письмових завдань правильні відповіді підкреслюються, позначаються умовними позначеннями або виписуються цифри, якими позначив їх учитель і т. ін.

Завдання 1.

Пшениця, цукровий буряк, льон, овес, кукурудза, огірки, картопля.

Серед перелічених рослин підкресліть: зернові – однією рискою (_____), технічні – двома рисками (====).

Завдання 2.

1. Ведмідь. 2. Заєць. 3. Їжак. 4. Білка. 5. Борсук. 6. Лось.

Випишіть цифри, якими позначені тварини, що залягають у сплячку.

Завдання 3.

Рівнина, гора, море, річка, яр, джерело, горб, озеро.

В один рядок випишіть слова, якими позначаються форми земної поверхні, а в другий – природні водойми.

Форми земної поверхні: …

Природні водойми: …

Письмові завдання можуть спонукати дітей до заповнення нескладних таблиць, а також до виконання схематичних малюнків предметів і явищ природи. Останні використовуються за умови, якщо вчитель навчив учнів робити прості схеми. Для цих завдань вибираються об’єкти, на основі яких формували основні поняття з природознавства. Вони повинні бути не складними для зображення. Наприклад, дерево, кущ, трав’яниста рослина, гора, горб, яр, річка з притоками і т. ін. (“Схематично зобразіть гору і підпишіть її основні частини.” “Схематично зобразіть дерево і кущ. Підпишіть їх органи.”)

Перевірка за допомогою таких робіт дозволяє визначити якість, рівень осмислення знань та уміння дітей моделювати об’єкти природи в їх взаємозв’язках.

Зміст письмових завдань подається не тільки словесно, а й графічно. Це полегшує актуалізацію необхідних уявлень і понять, та виконання розумових пізнавальних дій. Приклади диференційованих завдань за мірою допомоги вчителя з використанням схематичних малюнків:

Завдання 1.

- За малюнками порівняйте форми земної поверхні: гору і горб. Визначте, що в них подібного? Що їх відрізняє?

Завдання 2.

– На малюнках підпишіть частини гори і горба.

– Порівняйте ці форми земної поверхні. Визначте, що в них подібного? Що їх відрізняє? Вкажіть подібні ознаки гори і горба. Укажіть відмінні ознаки гори і горба.

Завдання 3.

– Розгляньте малюнки форм земної поверхні, гори і горба. Пригадайте, що таке вершина, схил і підніжжя.

Знайдіть їх і підпишіть на малюнках.

– Порівняйте форми земної поверхні. Визначте, що подібне у гори і горба? Що їх відрізняє? Закінчіть речення:

Гора і горб подібні тим, що у них є …

Гора і горб відрізняються тим, що гора …, а горб …

Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з природознавства, виявлених під час перевірки, є:

– якості засвоєння учнями природознавчих уявлень і понять та властивості сформованих умінь;

– рівень оперування природознавчими знаннями: репродуктивний, реконструктивний, творчий, у визначених програмою видах практичної і навчально-пізнавальної діяльності;

– рівень сформованості різних груп умінь: копіювання зразка, виконання способу діяльності за зразком в подібних і змінених умовах та нових ситуаціях;

– рівень оволодіння досвідом творчої діяльності: частково-пошукова, пошукова;

– рівень оволодіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до природи до самого себе і інших людей в природі.

– рівень самостійності учня при виконанні завдань: відсутня готовність до сприймання допомоги, виконує зі значною допомогою, виконує з незначною допомогою, виконує без допомоги.

За зазначеними критеріями виділяються чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

Кожний рівень характеризується відповідними оцінками в балах та їх нормами, що визначені на основі поданих критеріїв оцінювання.