ВИСНОВКИ. Згідно поставлених завдань, можна зробити такі узагальнюючі висновки:

Згідно поставлених завдань, можна зробити такі узагальнюючі висновки:

1. Джерела та історичні праці, які були використані нами вході написання роботи дозволили достатньо об’єктивно висвітлити причини, хід та наслідки Холодної війни. В роботі представлені думки американських, та російських істориків, що значно підвищує об’єктивність дослідження.

2. «Холодна війна» стала феноменом міжнародної політики другої половини ХХ ст. Початок цього протистояння відбувся після поділу світу на дві системи – капіталістичну та соціалістичну. Після закінчення Другої світової війни сталінське керівництво Радянського Союзу намагалося встановити свій контроль у країнах, звільнених Радянською армією, привести до влади комуністичні уряди і в такий спосіб створити навколо себе зону з дружніх і залежних від СРСР держав. У свою чергу, керівні діячі США за підтримки уряду Великої Британії прагнули не допустити переходу країн Центральної та Південно-Східної Європи під контроль Радянського Союзу і не дозволити поширення комуністичного тоталітаризму на нові території. Кожна сторона вірила, що майбутня міжнародна стабільність залежить від успіху її власної концепції світового порядку. «Холодна війна» мала як внутрішні, так і зовнішні причини. Серед внутрішніх причин виділяють наступні: зростання впливу військового потенціалу на внутрішньо- та зовнішньополітичний курс СРСР та США, мілітаризацію за роки Другої світової війни економіки (створення військово-промислового комплексу), а також пошук зовнішньополітичного «ворога» як засіб консолідації суспільства. До зовнішніх причин належать такі, як перетворення СРСР і США на наддержави і виникнення між ними гострих протиріч із питань повоєнного устрою світу, встановлення радянської моделі тоталітарного суспільства у країнах Східної Європи і протидія цьому процесу з боку США, боротьба за «сфери впливу» між СРСР і США в різних регіонах світу.

3. Звичайно, найбільш принциповим питанням було ідеологічне протистояння США та Радянського Союзу, але саме завдяки своїй політичній, економічній та військовій потужності, яких ці країни набули за час конфронтації, вони розглядаються науковцями як дві наддержави XX століття, які очолювали найпотужніші військово-політичні блоки НАТО і ОВД, відповідно, і досягали певного балансу сил.

4. Найнебезпечнішою стороною «холодної війни» були так звані локальні конфлікти. За роки протистояння між США та СРСР у цих конфліктах загинуло близько 25 млн. чол. і вони торкнулися усіх континентів. Але у цих протистояннях наддержави брали участь опосередковано. Безпосередньо у військових конфліктах збройні сили США брали у війні у В’єтнамі, а радянські війська у війні в Афганістані. Окрім страждання народів Європи, Азії, Латинської Америки, Африки «холодна війна» не принесла нічого корисного.

5. Самим небезпечним локальним конфліктом більшість дослідників вважають Карибську кризу, тому що людство стояло на межі ядерної війни, але політикам і дипломатам вистачило витримки і розуму не допустити катастрофи. Після Карибської кризи світ більше не був так близько до «гарячої» війни, у зв’язку і з тим, що СРСР вдалося на початку 1970-х рр. досягти військового паритету зі США. Надалі саме цей фактор був вирішальним, при загрозі ядерної війни. Ні одна із сторін не наважувалася застосувати свій ядерний потенціал, оскільки чудово розуміла наслідки таких дій – в разі атаки неминуче прийшла би відповідь, щоби призвело не тільки до знищення ворога а й всієї планети.

6. Короткий період «розрядки» і відновлення протистояння чітко окреслили неможливість мирного вирішення конфлікту. Одна зі сторін повинна була зазнати поразки. Цією стороною став СРСР. Внаслідок постійної перманентної кризи, в економічному і політичному житті, Радянський Союз не зміг протистояти США і в кінцевому результаті зазнав краху.

7. Значні геополітичні зміни, які відбулися внаслідок розпаду «соціалістичного табору» та самого СРСР, довели нежиттєздатність марксистсько-ленінської концепції побудови «соціалізму». Колишні країни соціалістичного табору розвернулися в бік демократичних перетворень, а лідер Заходу США – стали головною і домінуючою силою в міжнародній політиці.