Податок на додану вартість

Непрямі податки - це податки, що встановлюються на товари і послуги у вигляді надбавок до ціни товару чи послуги, оплачуються покупцями при придбанні товарів та послуг, а до бюджету вносяться продавцями цих товарів та послуг.

Непрямі податки відіграють важливу роль у формуванні доходів Держбюджету. Надходження від них у Держбюджет складають понад 45% його доходів.

Види непрямих податків, їх платники, розміри, порядок стягування і сплати до бюджету встановлюються в законодавчому порядку.

У нинішній час в Україні стягуються такі види непрямих податків: податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори.

Нижче, окремими питаннями, розкрито сутність зазначених видів непрямих податків, порядок їх стягування і сплати до бюджету.

Одним з основних джерел формування Державного бюджету України є податок на додану вартість. На його частку в доходах Держ­бюджету припадає близько 35%.

Податок на додану вартість - один із основних непрямих податків в Україні. Сутність податку на додану вартість полягає в тому, що він являє собою частину новоствореної вартості, яка стягується з покупців у цінах на товари і послуги, що продаються, на кожному етапі їх виробництва і продажу.

Податок на додану вартість — це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до цін на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів, робіт та послуг.

Як один із різновидів універсальних акцизів (податку з продажу, по­датку з обороту), податок на додану вартість є універсальним фінансовим інструментом. Так, з його допомогою з'являється можливість регулювання фонду заробітної плати, ціни, доходів Держбюджету і рівня споживан­ня.

Являючись, у кінцевому підсумку, податком на споживання, який лягає на населення і бюджетну сферу, податок на додану вартість, при достатньо високій ставці і високій інфляції, стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок зростан­ня цін на продукцію, що виробляється, і зниження на підставі цього можливості придбання покупцем продукції, товарів і послуг.

Однак, враховуючи простоту в підрахунках, універсальність як акцизу, динамічність і можливість прозоріше формувати Держбюджет, податок на додану вартість застосовується більше ніж у 50-ти країнах світу, враховуючи і Україну. Порядок розрахунку і сплати податку на додану вартість в Україні регламентується Законом України " Про по­даток на додану вартість" від 03.04.97 р. зі змінами і доповненнями, що внесені до нього згідно з чинним законодавством України.

У відповідності з Законами України платниками податку на до­дану вартість є всі юридичні і фізичні особи, які здійснюють від гною імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності і господарювання.

Отже, платником податку на додану вартість є особа, яка:

- здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

- підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

- імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з діючими нормами.

Крім того, платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася як платник податку. Обов'язковій же реєстрації як платник податку підлягає особа:

- в якої загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Зако­ном, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти ка­лендарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без ура­хування податку на додану вартість);

- особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), у розмірі 300000 грн, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

- будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - увозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно з законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пере­силають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім увезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами), та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

У разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними осо­бами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими това­рами (предметами) митного кордону України без реєстрації, виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Об'єктом оподаткування при нарахуванні податку на додану вартість є обороти з продажу продукції, товарів, робіт і надання по­слуг. При продажу товарів об'єктом оподаткування є обороти не лише по продажу товарів власного виробництва, але й покупних. При про­дажу робіт об'єктом оподаткування є вартість виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних і інших робіт, враховуючи роботи, які виконані господарським способом. При продажу послуг об'єктом оподаткування є вартість наданих послуг автотранспортом, завантажувально-розвантажувальних, зв'язку, побутових, рекламних та ін.

Взагалі, до складу об'єктів оподаткування податком на додану вартість відносять операції платників податку з:

1) поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

2) увезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється:

- увезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договора­ми лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за доручен­ням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі, якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазна­чених договорів;

- поставка товарів з території безмитних магазинів на мит­ну територію України для їх вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів);

- поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу;

- в інших випадках, передбачених Митним кодексом України;

3) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних по­слуг з перевезення пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами Державного кордону України. З метою оподаткування до експорту товарів також прирів­нюється:

- вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митного кор­дону України за договорами фінансового лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю-нерезиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі, якщо таке вивезення пов'язане із припиненням дії зазначених договорів;

- поставка товарів (супутніх послуг) з митної території України на територію безмитних магазинів;

- -передача товарів, оформлених у митному режимі експорту, під митний режим митного складу, для подальшого виве­зення таких товарів з митної території України;

- в інших випадках, визначених Митним кодексом України. З іншого боку, не є об'єктом оподаткування операції з:

1) випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності;

2) обміну цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери.

Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських та особистих чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток;

3) передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

4) повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг;

5) нарахування та сплати відсотків або комісій у складі оренд­ного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких відсотків (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; за об'єктом фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата відсотків, з метою оподаткування визначається у гривнях за курсом валют, визна­ченим Національним банком України на момент сплати;

6) передачі майна у заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/
або у забезпечення іншої вимоги кредитора, повернення такого майна
із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України;

7) надання послуг із страхування або перестрахування особами,
які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до
закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (пере-
страхових) брокерів та страхових агентів;

8) надання послуг із загальнообов'язкового соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, за­лучення та обслуговування пенсійних вкладів;

9) обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валют), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких є продажна вартість;

10) випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей, запро­ваджених за ліцензією Міністерства фінансів України;

виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових вина­город; прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання в гральних автоматах та іншому гральному устаткуванні, поставки негашених поштових марок України, конвертів або листівок з негашеними пошто­вими марками України, крім колекційних марок, конвертів чи листівок для філателістичних потреб, базою оподаткування яких є продажна вартість;

12) надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами
та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами),
доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів,
кредитних гарантій і банківських поручительств особою, яка надала
такі кредити, гарантії або поручительства;

13) імпорту майна як технічної або благодійної (гуманітарної) до­помоги згідно з нормами міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або відповідно до закону;

14) виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що нада­ються у майновій формі);

15) виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;

16) надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), де­ривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв'язку з організацією та торгівлею цінними паперами, ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями;

17) поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку;

18) безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника пода­тку, якщо такі операції здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх повноважень.

Це положення поширюється на:

- операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу платника податку, майно якого перебуває в державній або комунальній власності, на баланс іншої юридичної особи, майно якої перебуває відповідно в державній або комунальній власності;

- операції з безоплатної передачі неприватизованих об'єктів жит­лового фонду (включаючи місця загального користування та прибудинкові будівлі і споруди), а також об'єктів соціальної інфраструктури (в тому числі об'єктів їх незавершеного будівництва) з балансу платника податку на баланс юридичної особи, майно якої перебуває в державній або комунальній власності, чи безпосередньо на баланс відповідної місцевої ради.

Для цілей цього підпункту під об'єктами соціальної інфраструктури слід розуміти:

- заклади дошкільного виховання, середньої та середньо-професійної освіти, дитячі музичні та художні школи;

- заклади охорони здоров'я, пункти медичного огляду, профілактики та допомоги працівникам;

- спортивні зали та майданчики, стадіони, дитячі табори відпочинку;

- клуби та будинки культури;

- бібліотеки та бібліотечні колектори;

- об'єкти житлово-комунального господарства, у тому числі мережі постачання електроенергії, газу, тепла, води та водовідведення; будівлі і споруди, призначені для їх обслуговування (котельні, бойлерні, каналізаційні та водопровідні споруди, колектори та їх обладнання);

- пожежні депо та протипожежна техніка і обладнання;

19) надання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти та ін.

Розрахунок бази оподаткування по операціям з продажу товарів, робіт, наданню послуг здійснюється таким чином.

При продажі товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається виходячи із їх договірної (контрактної) вартості, яка встановлена за вільними (регульованими) цінами (тарифами), але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загаль­нодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, зборів на обов'язкове державне пенсійне забезпечення та інше, що входить до ціни товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати чи з частковою опла­тою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебу­вають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) для невиробничого використання у межах балансу платника по­датку, витрати, які не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, база оподаткування визначається виходячи З фактичної ціни операції, але не нижчої ніж звичайні ціни.

Для товарів, які імпортуються на митну територію України платни­ками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не нижче митної вартості, що зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, наван­таження, розвантаження та страхування до пункту перетину митно­го кордону України, сплата брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з увезенням (пересилкою) таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, які входять у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з пи­тань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.

Для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (кон­трактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни продажу робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.

Для готової продукції, що виготовлена на території України із давальницької сировини нерезидента, у випадку її продажу на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни такої продукції згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.

Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою пере­гляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх нада­ла, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань
за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого
бачення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за
наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим
як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив
податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань
за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого
значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за
наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим
як платник податку на дату проведення перерахунку.

Вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі, коли протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але у строки не більше дванадцяти календарних місяців з моменту отри­мання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.

У випадках, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою опо­даткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлю­ються Кабінетом Міністрів України.

Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються іа самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведен­ня основних фондів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей опо­даткування як поставка таких основних виробничих фондів або не­виробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 за звичайними цінами, але не меншими їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі, коли внаслідок ліквідації основного фонду отримують­ся комплектуючі, складові, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

При наданні послуг із транзитного перевезення (переміщення) товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України база опода­ткування розраховується виходячи з вартості послуг із такого транзит­ного перевезення (переміщення), наданих на митній території України (з урахуванням відстані від пункту першого перетину Державного кордону України до пункту останнього перетину Державного кордону України).

У випадках, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з продажу вживаних товарів, що придбані у осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Визначення бази оподаткування відбувається прямим методом. Сутність цього методу полягає в тому, що підприємство, яке здійснює продаж вироблених товарів (робіт, послуг), визначає вільну (регулюючу) ціну без ПДВ, виходячи із собівартості, прибутку, мита, акцизів, інших податків, які у відповідності з законодавством України включаються до вільної ціни (наприклад, до таких податків відносять збір від продажу паливно-мастильних матеріалів, податок з реклами та ін.), тобто база оподаткування (БО) визначається за формулою:

БО = (С + П) +МЗ + АЗ + ІП,

де БО - база оподаткування; С - собівартість;

П -прибуток; МЗ - митні збори; АЗ - акцизний збір;

ІП- інші податки, що включаються до ціни.

При продажу ввезених (придбаних) товарів база оподаткування визначається за формулою:

БО = (МВ + ТВ + СВ + ІВ) + МЗ + АЗ + ІП,

де БО - база оподаткування;

МВ - митна вартість;

ТВ - транспортні витрати;

СВ - витрати зі страхування до пункту перетину митного кордону України;

В - інші витрати (брокерські, агентські, комісійні);

МЗ - митні збори; АЗ - акцизний збір;

ІП - інші податки, що включаються до ціни.

Від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з:

- поставки вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які ви­конують функції роздаточних пунктів, у порядку і за переліком продуктів, встановленими Кабінетом Міністрів України;

- поставки (передплати) і доставки періодичних видань друкова­них засобів масової інформації вітчизняного виробництва; про­дажу учнівських зошитів, підручників і навчальних посібників вітчизняного виробництва;

- поставки, згідно з переліком, установленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної і початкової освіти закладами освіти, що мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг, та послуг з вихо­вання і освіти дітей у будинках культури в сільській місцевості, дитячих музичних і художніх школах, школах мистецтв; поставки товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України; поставки послуг з виплати і доставки пенсій і грошових допо­мог населенню;

- надання послуг з реєстрації актів громадянського стану держав­ними органами, що уповноважені здійснювати таку реєстрацію згідно з законодавством;

- продажу лікарських засобів і виробів медичного призначення, що зареєстровані в Україні у встановленому законодавством порядку, враховуючи надання послуг з такого продажу аптеч­ними установами;

- надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, вста­новленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг;

- продажу путівок на санаторно-курортне лікування і відпочинок дітей віком до 18 років у закладах за переліком, установленим Кабінетом Міністрів України. Зазначена пільга не поширюється на продаж путівок нерезидентам;

- Надання в порядку, та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з:

- утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах, кімнатах-розподільниках установ Міністерства внутрішніх справ України;

- утримання осіб у будинках для пристарілих і інвалідів, харчу­вання та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях;

- харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах і громадян в установах охорони здоров'я;

- харчування, забезпечення речовим майном, комунально-побутовими і іншими послугами, які надаються спецконтингенту в установах пенітенціарної системи у відповідності з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом і автомобільним транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законодавством порядку, за винятком операцій з надання паса­жирського транспорту в оренду (прокат);

- надання культових послуг та продажу предметів культового при­значення релігійними організаціями за переліком, установленим Кабінетом Міністрів України;

- надання послуг з поховання будь-яким платником податку за переліком Кабінету Міністрів України;

- передачі конфіскованого майна, знахідок, скарбів чи майна, що визнані безгосподарними, у розпорядження державних органів чи організацій, що уповноважені їх зберігати або продавати згідно з чинним законодавством;

- передачі, продажу, земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомості, або незабудованої землі у випадку, коли така передача дозволена згідно з поло­женнями Земельного кодексу України;

- безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею чи підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям чи підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- приватизації державного та комунального майна, а також з безоплатної приватизації житлового фонду, присадибних зе­мельних ділянок і земельних паїв у відповідності з законодав­ством;

- продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживан­ня;

- надання благодійної допомоги, а саме: безоплатна передача товарів (робіт, послуг) благодійним фондам і благодійним організаціям, з метою їх безпосереднього використання у благодійних цілях.

- Не підлягають звільненню від оподаткування операції з надан­ня благодійної допомоги у вигляді товарів (робіт, послуг), що опо­датковуються акцизним збором, цінних паперів, нематеріальних активів і товарів (робіт, послуг), що призначені для використання у підприємницькій діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України: 138

- оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;

- надання бібліотеками, які знаходяться у державній або комерційній власності, платних послуг з користування рідкісними, цінними книгами, з тематичного підбору літератури за запитом споживача, з надання тематичних та бібліографічних довідок;

- продаж товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, підприємствами, які засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу). Зазначена пільга надається за наявністю дозволу Міжвідомчої Комісії з питань діяльності громадських організацій інвалідів;

- безкоштовна передача продукції (робіт, послуг) власного ви­робництва, крім підакцизної, допоміжними сільськими госпо­дарствами і лікувально-виробничими трудовими майстернями (цехами, дільницями) будинків-інтернатів і територіальних центрів з обслуговування самотніх громадян похилого віку (пенсіонерів) за умови, що така передача здійснюється для за­безпечення власних потреб зазначених закладів;

- надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товарови­робниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я і надання матеріальної допомоги (в ме­жах одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва і послуг з обробки землі багатодітним родинам, ветеранам праці і війни, реабілітованим громадянам, інвалідам з дитинства, оди­ноким особам похилого віку, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров'я;

- продаж та безкоштовна передача приладів, обладнання, матеріалів науковим установам та організаціям, вищим навчальним закладам III - IV рівнів акредитації, внесеним до Державного реєстру наукових організацій, яким надається підтримка держави за умови використання їх виключно для власних потреб та ін. Звільнення від оподаткування податком на додану вартість.

До перелічених вище операцій не поширюється на операції з підакцизними товарами.

До об'єктів оподаткування податком на додану вартість для роз­рахунку цього податку застосовують дві ставки: нульову чи ставку 20%.

Податок на додану вартість за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

- надання послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконан­ня таких робіт та вивезення за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем не­резидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів мон­таж, збирання, монтування та налагодження (внаслідок чого виготовляються інші товари), у тому числі виконання робіт з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта;

- поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що використовуються для навігаційної діяльності, пере­везення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;

Використовуються також для рятування або надання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні сто­янки; поставки для заправки або постачання повітряних суден, що: виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування; поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників.

Товари вважаються експортованими платником податку у разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

- продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), у відповідності з порядком, установленим Кабінетом Міністрів України;

Товари, придбані у безмитних магазинах без сплати податку на додану вартість, у разі зворотного ввезення таких товарів на митну територію України, підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому для оподаткування операцій з імпорту.

- поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом з перевезення багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами Державного кордону України, а саме: від пункту за межами Державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього мит­ного контролю України до пункту за межами Державного кор­дону України; між пунктами за межами Державного кордону України.

У разі, коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою 20 %.

Операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з пере­везенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, звільняються від оподаткування.

- поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;

- поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить про­тягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Перелік зазначених товарів (послуг) щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; - інші операції з продажу товарів та надання послуг. Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт і послуг) у разі, коли такі операції звільнені від оподаткування на митній території України.

У випадках, що виключають застосування нульової ставки, для розра­хунку податку на додану вартість до бази оподаткування застосовується ставка 20%, і розрахована сума податку включається до ціни товарів (робіт, послуг), що продаються.

Для визначення суми податку на додану вартість застосовується формула:

ЕПДВ = (Б_о 20)/100,

де ЕПДВ - сума податку на додану вартість;

Б_о- база оподаткування; 20 - ставка податку^[1].

Розрахована за вищенаведеною формулою сума ПДВ додається до ні и.мої (регульованої) ціни, в результаті чого утворюється ціна про­дажу.

У всіх випадках продажу продукції, товарів, послуг продавець платник податку на додану вартість виписує установленої форми податкову накладну в двох примірниках із зазначенням у ній продавця - платника податку, покупця, найменування, кількості і вартості товару, що продається, послуг без ПДВ, суми ПДВ і загальної суми коштів, які підлягають сплаті з урахуванням податку. Форма цієї накладної наведена в таблиці 6.1.

При звільненні від оподаткування у випадках, що визначені за­коном, у податковій накладній робиться запис " Без ПДВ" з посилан­ням на відповідний підпункт Закону України " Про податок на додану вартість".

Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця в двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцеві, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протя­гом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків.

Право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, які зареєстровані як платники податку.

Для фізичних осіб, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, які ввозять (пересилають) товари (речі) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з законодав­ством України, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

Податкова накладна видається поставщиком у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий чи платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття пла­тежу із зазначенням суми податку. Накладна, товарний чек та інший розрахунковий документ є підставою для нарахування податкового кредиту.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його ви­бором.

У випадку ввезення (імпортування) товарів документом, що засвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається на­лежним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Платники податку повинні вести окремий облік з продажу та прид­бання стосовно:

- операцій, що підлягають оподаткуванню, за ставкою 20% та звільнених від оподаткування;

- операцій, вартість яких не включається до складу валових ви­трат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, операцій з увозу (імпорту) та вивозу (експорту). Зазначений облік ве­деться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюється центральним податковим органом України.

Загальна сума податку на додану вартість, що нарахована (одержа­на) платником податку і включена до ціни товару (робіт, послуг), що продається в звітному (податковому) періоді, являє собою податкове зобов'язання платника податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого раніше відбувається будь-яка з подій:

- дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформ­лення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У випадку продажу товарів (валютних цінностей) чи послуг з вико­ристанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарату, який контролюється упо­вноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата виймання із таких торговельних апаратів чи подібного устаткування грошової виручки.

Таблиця 6.1.

Податкова накладна

Дата виписки податкової накладної 14.03.2008р.

Порядковий № 1120

Продавець МКП " Бірма" Покупець МП " Електромашина

Суми ПДВ, нараховані (сплачені) в зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), зазначених у цій накладній, визначені
правильно та відповідають сумі податкових зобов'язань продавця і включені до книги обліку продажу.

У разі коли поставка товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата поставки таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі коли поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється з викори­станням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, пер­сональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт поставки платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фак­тичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата над­ходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата по­дання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка плат­ника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України " Про опо­даткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінює значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера.

Особа, яка протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує суму 300000 грн, може вибрати касовий метод податкового обліку.

Рішення про вибір касового методу подається податковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію або з податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був зроблений такий вибір.

Протягом терміну застосування касового методу платник податку зазначає про це у податкових деклараціях з цього податку.

Платник податку, який обрав касовий метод обліку, не має права його застосовувати до:

- імпортних та експортних операцій;

- операцій з поставки підакцизних товарів.

Застосування касового методу зупиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податку приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визна­чення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту (методу нарахувань) чи досягає обсягу оподатковуваних операцій, виз­наченого підпунктом 2.3 І пункту 2.3 статті 2 цього Закону.

Платник податку має право самостійно відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу за місцем податкової реєстрації.

У разі, якщо обсяги оподатковуваних операцій за наслідками звітного періоду перевищують розмір 300000 грн (без урахування ПДВ), платник податку зобов'язаний відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу, в якому він є зареєстрованим як платник цього податку, разом із поданням податкової декларації за такий звітний період. У цьому випадку платник податку переходить до загальних правил оподаткування починаючи з наступного податкового періоду.

Окрім продажу продукції, товарів, робіт, надання послуг за відпускними цінами з урахуванням податку на додану вартість його платники придбають товари, отримують послуги також з ураху­ванням ПДВ, які використовуються у виробництві і вартість яких включається до складу валових витрат, а також купують основні фонди і нематеріальні активи, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, що сплачені (нараховані) платни­ком податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням, виготовленням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових ви­трат виробництва, а також придбанням, будівництвом основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, являють собою податковий кредит. На його суму платник має право зменшити по­даткове зобов'язання звітного періоду.

Загальну суму податкового кредиту можна визначити за форму­лою:

ІПК = Е ПДВ_т +1 ПДВ_оф +1 ПДВ_т,

де ІПК - сума податкового кредиту;

Е ПДВ_т - сума податку на додану вартість, що сплачена платником у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у звітному періоді;

1 ПДВ_оф - сума податку на додану вартість, що сплачена платником У складі вартості придбаних основних фондів у звітному періоді;

1 ПДВ_т - сума податку на додану вартість, що сплачена платни­ком У складі вартості придбаних нематеріальних активів у звітному періоді

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використову­вати в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом _такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використову­ватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково і, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (на­рахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використан­ня в господарській діяльності такого платника, то сума податку, спла­ченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, які не мають підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) або банківським документом, який засвідчує перерахування грошових коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У випадку, коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, що попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються незасвідченими вказаними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установ­лених законодавством, нарахованих на суми податкового кредиту, що непідтверджені вказаними документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

- дата списання грошових коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків;

- дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт прид­бання платником податку товарів (робіт, послуг).

Для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) та з поставки по­слуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на кредит є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими контрактами, відповідно до Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Для товарів (послуг), придбання (поставка) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (поставки) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту за звітний період.

При позитивному значенні суми, вона підлягає сплаті (перераху­ванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми вона враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді розрахована сума має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зараху­вання належної йому повної суми бюджетного відшкодування у змен­шення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

У тих випадках, коли платник податку прийняв рішення про повер­нення повної суми бюджетного відшкодування, він подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

На підставі висновку відповідного податкового органу орган дер­жавного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслу­говуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий ор­ган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган приймає відповідне рішення.

Розрахунок сум податкового зобов'язання, податкового кредиту і суми податку, що підлягає сплаті до бюджету чи поверненню з ньо­го, платники здійснюють у податковій декларації, яка складається з вступної частини та трьох розділів (табл. 6.2):

- податкові зобов'язання;

- податковий кредит;

- розрахунки з бюджетом за звітний період.

Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими ніж 300000 грн про­тягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, у тому числі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням, а також особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку або зареєстровані як новостворені, до податкового періоду, в якому ними досягається зазначений обсяг оподаткування операцій, подають податкову декларацію з податку на додану вартість за скороченою формою. Дана декларація подається до першого звітного періоду, в якому платником податку досягнуто обсяг оподаткування операцій у розмірі 300000 грн.

Скорочену податкову декларацію подають також сільсько­господарські підприємства, у яких згідно з чинним законодавством діє спеціальний режим оподаткування, у зв'язку з яким сума пода­тку на додану вартість повністю залишається у їх розпорядженні і використовується за цільовим призначенням: спрямовується на відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахова­них) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробни­чих факторів. Водночас, сума цього податку не включається до складу валових доходів сільськогосподарського підприємства з метою опо­даткування податком на прибуток підприємства. До категорії таких платників податку на додану вартість належать ті сільськогосподарські підприємства, які нараховують цей податок за такими ставками: 6% від вартості проданих товарів лісового господарства та рибальства; 9% від вартості проданих товарів сільського господарства.

Складається податкова декларація на основі даних бухгалтерського обліку і даних книг податкового обліку, за базовий (звітний) період, який дорівнює: календарному місяцю; кварталу чи півроку.

Складена податкова декларація про податок на додану вартість подається платником податку до податкового органу за місцем реєстрації в такі строки: при місячному звітному періоді - протягом 20 календар­них днів, наступних за звітним місяцем; при квартальному - протягом 40 календарних днів, наступних за звітним кварталом.

Розрахована в податковій декларації сума податку на додану вартість сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом. Для платників податку, у яких обсяг операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що підлягають оподаткуванню, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, які мають обсяг операцій з продажу менший ніж 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, можуть засто­совувати податковий період за своїм вибором, який дорівнює кален­дарному місяцю чи кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає в податковий орган за один місяць до початку календарного року.

Протягом календарного року дозволяється заміна квартального періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну подається платником податку до податкового органу за один місяць до початку кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.

Таблиця 6.2.

Податкова декларація

З податку на додану вартість (із скороченням)

Звітний (податковий) період - березень, 2008 р.

Платник МП " Електромашина" (тис. грн)