Третинна профілактика

Особи, які потребують лікування, залежні від психоактивних речовин, становлять майже 5% від загальної кількості працівників.

Навіть, незважаючи на найкращі профілактичні стратегії та програми, деякі працівники неминуче звернуться до наркотиків та алкоголю як до засобів вирішення складних життєвих питань. Залежність від наркотиків та алкоголю є прогресуючим станом, що часто характеризується запереченням факту наявності проблем. У випадках, коли особа не відреагувала на інформацію попереджувального характеру, а також тоді, коли проблема стала хронічною, потрібні допомога, консультування, лікування в детоксикаційних клініках і установах для психологічної терапії, участь у групах самодопомоги та програмах подальшої підтримки.

Слід з’ясувати питання щодо зобов’язань навчального закладу стосовно допомоги працівникам, що одужують. Адміністрація школи може вирішити допомагати працівникові з хімічною залежністю, а потім повернути його на робоче місце. Одужуючі особи можуть довести, що вони варті довіри, виконуючи складні завдання. Дискримінація щодо людей, які мають алкогольну чи наркотичну залежність, недопустима. Якщо людина пролікувалася, або самостійно усвідомила проблему та змінила поведінку, вона має повне право продовжити працювати в цій установі.

Політика закладу стосовно розуміння проблеми вживання алкоголю та наркотиків повинна бути ясною і чітко визначати, що залежність піддається лікуванню. Одужання, безумовно, можливе, якщо людина бажає співпрацювати. Водночас політика має бути однозначною та в разі потреби, коли заклад передбачає дисциплінарні санкції, давати можливість вибрати альтернативу лікуванню (наприклад, працівник самостійно перестає пити у випадку накладання штрафу за прогули та нетверезий стан на роботі).

Заклад має забезпечити доступ до консультування, лікування та реабілітації працівника. Люди із залежністю від хімічних речовин дуже часто не знають, коли і куди звернутися за допомогою, а тому ще глибше занурюються у відчай та зловживання наркотиками та алкоголем. Список місць, куди можна звернутися за допомогою з алкогольних і наркотичних проблем, можна скласти і оформити у вигляді інформаційного листка: «Куди звернутися по допомогу?». Треба з'ясувати також, хто буде покривати вартість консультування або лікування. Якщо школа хоче допомогти або, навіть, повністю сплатити вартість

таких послуг, це буде розцінено як додатковий стимул для звернення за допомогою.

Консультування, лікування та реабілітацію мають здійснювати в окремому підрозділі, що не перебуває під керівництвом безпосереднього керівника, або в медичному (немедичному) центрі чи установі. Багато навчальних закладів не мають достатніх ресурсів для розв’язання цієї проблеми. Тому вони повинні збирати свіжу інформацію про доступність, тип та якість лікувальних програм, які можуть бути використані їхніми працівниками. Це допоможе обрати різні можливості, залежно від соціо-економічних факторів, гостроти ситуації тощо.

Політика має роз'яснити, чи зможуть працівники претендувати на повернення на робоче місце після успішного завершення реабілітаційної програми, а також які умови для цього потрібні. Одним з найбільших стимулів для звернення за допомогою є впевненість в тому, що працівник не втрачає своєї роботи автоматично. Навчальна установа може виробити умови для повторного працевлаштування, наприклад тестування працездатності осіб, переведення на менш відповідальні посади, випробувальні терміни тощо.