Класифікація витрат

Заведено розрізняти витрати загальні (сукупні) та витрати на одиницю продукції. Загальні витра­ти — це витрати на весь обсяг продукції за пев­ний період. їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислю­ються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю існує поняття граничних витрат. Граничні витрати ха­рактеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу вироб­ництва, тобто

де С — граничні витрати;

АС — приріст загальних витрат;

AN— приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Якщо загальні витрати виразити через певну функцію обсягу продукції, то граничний їхній рівень буде першою похідною цієї функції. Це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції. Показник граничних витрат використовується за аналі­зу доцільності зміни обсягу виробництва.

За планування, обліку та аналізу витрати класифікуються за певними ознаками. Основними з них є ступінь однорідності ви­трат, спосіб обчислення для окремих різновидів продукції, зв'язок з обсягом виробництва (рис. 16.1).

За ступенем однорідності, витрати поділяються на елементні й комплексні. Елементні витрати однорідні за складом, мають єди­ний економічний зміст і є первинними. До них належать матері­альні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.

Прямі витрати безпосередньо зв'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Якщо виготовляється один різно­вид продукції, усі витрати — прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони зв'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо.

Рис. 16.1. Типова класифікація витрат підприємства (організації) за окремими ознаками.

Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціа­лізації виробництва, організаційної структури, методів нормування й обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі витрат підвищує точність обчислення собівартості одиниці про­дукції, зміцнює економічні основи управління.

На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (зро­зуміло, у певних межах). Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних нале­жать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, орга­нізацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обся­гу виробництва, але не істотно. їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу, їх можна розділити на пропорційні та непропорційні.

Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу

виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності к_П = 1. До про­порційних належать переважно витрати на сировину, основні ма­теріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників.

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва, к_П> І. Вони виника­ють тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших ви­трат на одиницю продукції. Це, на­приклад, витрати на відрядно-про­гресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати та ін. Дегресуючі витрати зростають повіль­ніше, ніж обсяг виробництва, к_п < 1. До них належить широке коло ви­трат на експлуатацію машин і ус­таткування, на ремонт, на інстру­менти тощо.

Динаміка витрат залежно від обсягу виробництва (F):

На рис. 16.2 графічно показано динаміку загальних постійних і змінних витрат. а) постійних; 6) дегресуючих; в) пропорційних; г) прогресуючих.

Динаміка витрат на одиницю продукції є іншою, її нескладно побудувати, виходячи з наведеної закономірності. Так, змінні пропорційні витрати на оди­ницю продукції залишаються на одному рівні незалежно від обсягу виробництва. На графіку лінія цих витрат буде паралельною ocі абсцис. Постійні витрати зменшуються на одиницю продукції зі зростаннями¹ обсягу за параболічною кривою. Для дегресуючих Г прогресуючих витрат залишається та сама динаміка, тільки виражена помітніше.

У практичних обчисленнях загальну динаміку змінних витрат спрощують, уважаючи всю їхню сукупність пропорційною. Це знач­но полегшує аналіз і прогнозування витрат.

13.2. УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ