Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Які підкреслюють її специфічність
|
|
| Дворівнева побудова | Ключовий принцип побудови банківських систем у ринкових економіках, їх вирішальна якісна ознака, що безумовно відрізняє їх від інших систем. При дворівневій побудові на першому рівні перебуває один банк (або кілька банків, об'єднаних спільними цілями і завданнями, як, наприклад, ФРС у США). Такій установі надається статус центрального банку. На другому рівні банківської системи перебуває решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками. |
| Централізоване регулювання банківської діяльності | Як специфічна ознака банківської системи визначається насамперед її регулятивною функцією. Певний вплив на цю ознаку має також емісійна функція банківської системи. Реалізація цієї риси покликана забезпечити стабільну, безперебійну роботу кожного банку другого рівня і здійснюється під наглядом та за участі центрального банку й інших законодавчо уповноважених органів. |
| Централізоване регулювання руху банківських резервів | Усі комерційні банки зобов'язані зберігати свої вільні резерви (кошти) на рахунках у центральних банках, а останні мають право контролювати і регулювати рух коштів за цими рахунками. При появі у банків надмірних резервів, які загрожують надмірним зростанням пропозиції грошей і порушенням кон'юнктури ринків, центральний банк має право частину їх заблокувати, підвищити норму обов'язкових резервів і, звузивши цим можливості комерційних банків, надавати кредити та створювати нові депозити. Якщо ж потрібно збільшити обсяги банківських резервів і розширити кредитні можливості комерційних банків, центральний банк знижує цю норму і навіть може надавати останнім у позичку додаткові резерви. У такому випадку в комерційних банків збільшується кредитний потенціал, можливості створювати нові депозитні гроші, що призводить до збільшення пропозиції грошей. Створення єдиного для всіх банків, замкнутого на центральний банк і регульованого ним механізму руху банківських резервів є визначальною організаційно-правовою ознакою банківської системи як особливої структури. |
| Наявність загальносистемної інфраструктури | Мова йде про створення мережі міжбанківських розрахункових центрів (розрахункових палат, клірингових центрів), системи міжбанківського валютного ринку, ринку міжбанківського кредиту, міжбанківського зв'язку, центрів технічного і технологічного обслуговування, інформаційних та навчальних центрів, створення міжбанківських фондів страхування депозитів, загальних банків даних щодо кредитоспроможності позичальників тощо. Важливим елементом такої системостворюючої інфраструктури є банківські асоціації, спілки та інші об'єднання. Самі не будучи банками і не обмежуючи прав банків-членів, вони виконують різноманітні функції в інтересах усіх банків: представляють і захищають спільні інтереси комерційних банків перед центральним банком, урядом, парламентом; організують інформаційне, консультаційне, правове обслуговування банків-членів тощо. |
| Гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості системи з децентралізацією економічної самостійності та відповідальності банків як її окремих елементів | Звичайно, проблеми подібного поєднання централізованого управління з децентралізацією відповідальності мають місце і в інших системах. Проте ніде вони не проявляються так гостро і масштабно, як у банківській системі, де вся відповідальність перед інвесторами і вкладниками повністю покладається на банк, а можливості прийняття адекватних управлінських рішень його керівництвом істотно обмежуються нормами системного управління. Ця суперечливість постійно проявляється в реальній дійсності. |
13.6. ІННОВАЦІЇ У ФІНАНСОВОМУ ПОСЕРЕДНИЦТВІ
Фінансові інновації - це процес постійного оновлення і вдосконалення діяльності інституцій фінансового ринку і фінансових посередників.
Він має об'єктивний характер і є проявом проникнення науково-технічного прогресу у фінансову сферу. Темпи розвитку фінансових інновацій надзвичайно високі і, ймовірно, вищі, ніж інноваційні процеси в багатьох галузях реальної економіки. Наприклад, за рівнем комп'ютеризації та використання найсучасніших систем зв'язку з банками можуть позмагатися хіба що структури оборонного призначення.
Фінансові інновації - надзвичайно позитивне явище, оскільки сприяє підвищенню ефективності фінансових ринків та зростанню ролі фінансових посередників у процесі суспільного відтворення. Завдяки нововведенням прискорюється зведення заощадників і позичальників, зменшуються їхні витрати на фінансові операції, прискорюється оборот капіталу тощо.
Розвиток фінансових інновацій спричинюється багатьма чинниками економічного, техніко-технологічного, правового, наукового характеру.
У фінансовому секторі, як і в реальному, нововведення здійснюються насамперед під впливом гонитви за більшими прибутками. Щоб збільшити прибутки, недостатньо збільшити доходи і зменшити витрати, хоч і для цього потрібні інновації, а й розширити свою присутність на ринку, збільшити клієнтуру, потіснивши своїх конкурентів. А без пропозиції на ринку новітніх продуктів, доступніших і ефективніших послуг досягти цього не вдасться. Тому чинники більшої прибутковості та вищої конкурентності можна вважати переважаючими в стимулюванні фінансових інновацій.
Другим чинником розвитку фінансових інновацій можна вважати зміни економічного середовища, в якому функціонують фінансовий ринок та фінансові посередники. Ідеться, зокрема, про зміни ситуації на грошовому ринку: зростання темпів інфляції, зміни процентних ставок, посилення банківських ризиків, зростання кількості заощадників і позичальників тощо.
Щоб вижити у швидкоплинному середовищі, діючим фінансовим інституціям потрібно було також швидко оновлювати всю свою діяльність - від асортименту і якості послуг до методів управління і знань та умінь свого персоналу.
Так, щоб захистити інтереси кредиторів в умовах високої інфляції, в практику були запроваджені інструменти зі змінною процентною ставкою, рівень якої може підвищуватися чи знижуватися залежно від коливання індексу цін (кредитні угоди зі змінною процентною ставкою широко застосовувалися в Україні в період гіперінфляції 1992 - 1994 рр.).
Щоб захистити інтереси інвесторів від втрат унаслідок частих змін процентних ставок (від процентного ризику), були запропоновані принципово нові фінансові інструменти - заставні з коригованою процентною ставкою, фінансові ф'ючерсні контракти, опціони на боргові інструменти, ф'ючерси індексних акцій, інші деривативи.
Важливу роль у розвитку фінансових новацій, особливо в банківській діяльності, відіграє технічний прогрес. Завдяки широкому застосуванню комп'ютерної техніки та новітніх телекомунікацій банки (та й інші фінансові посередники) істотно знизили витрати з надання послуг, що дало змогу їм збільшити вкладення в маркетинг та розроблення нових видів продуктів, адекватних новому рівню банківських технологій.
Яскравим прикладом таких інновацій є банківські пластикові картки, які за короткий строк набули масового застосування у кількох напрямах банківської діяльності: у розрахунках, у касовому обслуговуванні, у кредитуванні, в депозитних операціях. Застосування таких карток і автоматизованих систем обслуговування клієнтури за короткий строк стало самостійним, високодохідним і перспективним видом банківського бізнесу, відкрило доступ до банківських послуг широким колам малих підприємців і населення, особливо молоді.
Успіхи технічного прогресу відкрили широкі можливості для інноваційного розвитку фінансових відносин у напрямі інтернаціоналізації фінансових ринків, формування міжнародного банківництва, удосконалення міжнародних розрахунків тощо. Новітні телекомунікації забезпечують можливості миттєвого передання інформації в будь-який регіон земної кулі. Запровадження таких технологій у фінансову сферу дає можливість фінансовим брокерам та дилерам здійснювати операції з купівлі-продажу цінних паперів на будь-якій біржі світу, завдяки чому істотно розширилися масштаби трансформації капіталу, підвищилась ефективність фінансових ринків та дієвість фінансового посередництва. Зведення заощадників та позичальників здійснюється практично миттєво, істотно знижуються трансакційні витрати. В інвесторів відкриваються безмежні можливості вибору - у що і де інвестувати, у своїй країні чи в будь-якій іншій країні світу.
Що стосується інформаційних витрат, то ситуація залишається сумнівною. З одного боку, створення могутніх міжнародних дослідно-аналітичних центрів підвищує симетричність інформації для учасників ринків. А з іншого боку, разом з розширенням меж ринків, розширюються масштаби ймовірних ризиків, оскільки обвал курсів цінних паперів чи валютного курсу в будь-якій країні перекидається на ринки інших країн, загрожуючи значними збитками величезній масі інвесторів та фінансових посередників.
На базі технічного прогресу розвивається і така інновація у фінансовій сфері, як сек'юритизація активів. Лише після того, як комп'ютерні технології були запроваджені в облік та обслуговування клієнтури, фінансові інституції одержали можливість формувати у великі пакети малоліквідні вимоги до значної кількості малих боржників (позичальників) і продавати їх як цінні папери від свого імені. їх покупцями найчастіше є великі інвестиційні інвестори (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди та ін.).
На жаль, в Україні цей чинник фінансових інновацій діє надто слабо через високу ризиковість усіх видів позик (банківських, корпоративних та ін.) та відсутність великих портфельних інвесторів.
Мотивом до розвитку фінансових інновацій є і такий чинник, як ухилення від регулятивних вимог органів фінансового контролю, від податкових зобов'язань та ін. Досить відчутною для банків, особливо в Україні, є регулятивна вимога обов'язкового резервування депозитів.
Оскільки центробанки за обов'язкові резерви, які банки зберігають на своїх коррахунках, не виплачують їм ніякого доходу, формування таких резервів впливає на фінансовий стан банків так само, як і податки. Щоб знизити додатковий податковий тиск, банки активно ведуть пошуки нових джерел мобілізації коштів, які не підлягають обов'язковому резервуванню.
Одним із таких джерел є залучення банками позичок від інших банків (вітчизняних та іноземних) та випуск власних боргових зобов'язань (облігацій, банківських векселів та ін.), або відкриття банками іноземних філій у тих країнах, де депозити взагалі не резервуються чи резервуються за значно нижчими ставками тощо.
Проведений аналіз розвитку фінансових інновацій дає можливість краще зрозуміти процеси розвитку фінансового посередництва, глибше усвідомити всю складність його функціонування і, що особливо важливо, визначити внутрішні чинники розвитку інноваційного процесу у фінансовому секторі, його об'єктивний характер і його нескінченність. Тому кожний фахівець з фінансового посередництва повинен готувати себе до «конструювання» своїх інновацій і до творчого сприйняття чужих. Розвиток інновацій - це своєрідний локомотив розвитку інституційної структури грошового ринку.
Запитання для самоконтролю
1. Що таке фінансове посередництво? У чому полягає призначення фінансового посередництва?
2. Хто такі фінансові посередники? У якому секторі грошового ринку вони працюють?
3. Назвіть фінансових посередників, що здійснюють свою діяльність на грошовому ринку України?
4. Що таке банк? Які функції виконують банки?
5. Що таке базові операції грошового ринку?
6. Що таке банківська система?
7. Які принципи побудови банківських систем Ви знаєте? За яким типом побудована банківська система України?
8. Які інститути входять до банківської системи України?
9. Охарактеризуйте функції банківської системи.
10. Назвіть основні етапи становлення банківської системи України.
11. Що таке небанківські фінансово-кредитні установи? Що спільного та відмінного між НФКУ та банками?
12. Які інститути відносять до договірних фінансово-кредитних установ?
13. Які інвестиційні фінансово-кредитні установи працюють на українському грошовому ринку?
14. У чому полягає різниця між механізмами залучення коштів договірними та інвестиційними НФКУ?
15. Які види інвестиційних фондів Ви знаєте?