Баланс умовного банку

Відмінною особливістю даного банківського портфеля є оптимальна структура активів і пасивів, побудована на основі дотримання портфельних обмежень, в результаті чого банк забезпечив собі збалансовану ліквідність.

У наведеному прикладі:

- Зобов'язання до запитання (39, 5%) направлено до касові активи і цінні папери (13, 9% + 25, 6% = 39, 5%);

- Строкові зобов'язання (40, 3%) використані на кредитні операції банку (51, 8%), і хоча вони не повністю забезпечують видані кредити, їх додаткове покриття забезпечує власний капітал (11, 5%).

Управління банком на основі моделі портфельних обмежень базується на наступних принципах:

- прогноз ціни фінансового інструменту, тобто будь-якої потенційної активної або пасивної операції банку;

- специфіка обігу фінансового інструменту (термін операції, оподаткування, зовнішні та внутрішні обмеження на фінансовий інструмент);

- портфельні обмеження, які включають в себе узгодження за термінами, обсягами та вартості операцій залучення і розміщення ресурсів банку;

- рівень мультиплікатора капіталу, що забезпечує максимальний мультиплікативний ефект при заданих портфельних обмеженнях.

Примітка:

Мультиплікатор капіталу - здатність банку реалізувати можливість залучення максимальних обсягів депозитів і видачі кредитів (розширення ланцюжка «депозит - кредит») у розрахунку на одну грошову одиницю.

Іншими словами, це здатність капіталу банку залучати грошові ресурси, не порушуючи стійкої роботи банку.

Модель банку виглядає наступним чином:

1. Розраховується оптимальна величина мультиплікатора капіталу, розмах якого лежить в межах 8 - 16 одиниць. При цьому надзвичайно важливо перебувати в зазначених межах, тому що:

- Якщо мультиплікатор капіталу більше 16, то може виникнути ситуація, коли база капіталу банку занадто мала, і його можливості щодо подальшого залучення коштів будуть вичерпані, тому що виникне ризик незбалансованої ліквідності з потенційним переходом до неплатоспроможності банку;

- Якщо мультиплікатор капіталу менше 8 одиниць, то банк не повністю реалізує мультиплікативний ефект капіталу, недоодержуючи можливий дохід (прибуток).

2. Розмір строкових зобов'язань повинен бути не менше величини виданих кредитів. Відсутні кошти для видачі кредитів задіються з власного капітал банку.

3. Розмір зобов'язань до запитання повинен повністю забезпечуються первинними (касові активи) і вторинними (державні цінні папери) резервами.

Схематично модель планування (схема портфельних обмежень активних і пасивних операцій банку) виглядає наступним чином:

Управління діяльністю банку на основі портфельних обмежень дає можливість виробляти варіантні розрахунки оптимальних прогнозних (планових) стратегій банку при різних припущеннях на справжню і майбутню (можливу) кон'юнктуру фінансового ринку і виробити таким чином найбільш сприятливу стратегію діяльності банку.