Пасиви НБУ

Пасиви НБУ - це джерела надходження в розпорядження НБУ коштів, за рахунок яких формуються його активи: випуск в обіг банкнот та монет, кошти комерційних банків, що зберігаються в НБУ, кошти уряду та інших клієнтів НБУ, зобов'язання перед МВФ, власний капітал, інші зобов'язання.

Банкноти та монети в обігу є головною статтею пасивів НБУ, на неї припадає значна частина його ресурсів. Обсяг її визнача­ється як різниця між сумою банкнот і монет, виданих з кас НБУ починаючи з вересня 1996 р., і сумою їх надходження в каси НБУ за цей самий період. У ній урахована вся готівка, яка перебуває на руках у населення, у касах небанківських юридичних осіб і в касах банків. Це один з компонентів грошової бази, причому ви­рішальний компонент щодо реалізації впливу НБУ на пропози­цію грошей. Адже на неї припадає біля 85 %' усієї грошової бази і динаміка її регулюється виключно НБУ. Ніякі інші суб'єкти економіки не втручаються в цей процес.

Кошти банків - це вклади банків на кореспондентських, де­позитних та інших рахунках в НБУ.

У балансах комерційних бан­ків ці кошти значаться як активи, а в балансі НБУ - як пасиви.

Частина цих коштів, що перебуває на коррахунках, формує резе­рви комерційних банків (разом з готівкою в їх касах) і входить до складу грошової бази. Змінюючи обсяги коштів на коррахунках банків, наприклад купуючи у них цінні папери, НБУ впливає на банківські резерви і на грошову базу.

Кошти уряду та інших клієнтів - це переважно залишки коштів місцевих та державного бюджетів на коррахунку Держав­ного казначейства України в НБУ. Ці кошти не враховуються в грошовій базі і не беруть участі у формуванні пропозиції грошей.

Зобов'язання перед МВФ - виникають у зв'язку з випискою НБУ векселів на користь МВФ зі сплати внеску в рахунок квоти та купівлі коштів у рамках кредитування. Ця стаття відіграє зна­чну роль у формуванні ресурсів НБУ - поступається лише банк­нотам та монетам в обігу.

Інші зобов'язання - це укрупнена стаття, що включає зо­бов'язання за депозитними сертифікатами НБУ[11], кредитами, отриманими НБУ від ЄБРР для рефінансування банків з метою підтримання малого і середнього бізнесу, та деякі інші.

Власний капітал включає статутний капітал НБУ; фонди та інші резерви, сформовані в НБУ в процесі діяльності; резерви, створені у зв'язку з переоцінкою іноземної валюти, банківських металів та основних засобів.

Три останні статті, як і «Кошти уряду та інших клієнтів», не включаються в грошову базу, але опосередковано можуть впли­вати на неї.

З позицій балансу центрального банку грошова база є ресур­сом останнього і відображається за двома статтями його пасивів: «Банкноти та монети в обігу» та «Кошти банків».

Оскільки ж ре­сурси банку розміщені в його активах і обсяги їх збалансовані, то є підстави вважати, що грошова база матеріалізована (повністю чи частково) в усіх статтях активів НБУ, за винятком тієї їх час­тини, яка сформована за рахунок пасивів, що не пов'язані з гро­шовою базою.

Це дає підстави вивести ще одну формулу грошо­вої бази, яка враховуватиме зв'язок її зі статтями балансу центрального банк:

Б_гр = Активи (всі) – Пасиви (не пов’язані з базою)

Розшифруємо праву частину цього рівняння за статтями балансу:

З наведеного рівняння випливає висновок, що на величину грошової бази може впливати зміна будь-якого елементу правої її частини: перші п'ять з них впливають прямо пропорційно (по­значені знаком «+»), а решта чотири - обернено пропорційно (позначені знаком «-»). Тому кожну з цих статей балансу можна розглядати як окремий чинник впливу на грошову базу з позицій управління нею центральним банком.

Проаналізуємо механізм впливу кожного з цих чинників на грошову базу. Для спрощення аналізу припустимо, що всі вони зростають, хоча в реальній дій­сності вони можуть змінюватися в різних напрямах - збільшу­ватися або зменшуватися, нейтралізуючи вплив один одного. На такій нейтралізації базується діяльність центрального банку зі стерилізації надмірного збільшення грошової бази за окремими операціями.

Золотовалютні резерви НБУ збільшує за допомогою валют­ної інтервенції для збалансування попиту і пропозиції на валют­ному ринку і стабілізації обмінного курсу. Оскільки операторами валютного ринку в Україні є комерційні банки, то надлишок про­позиції інвалюти концентрується у них і платежі НБУ за куплену валюту надходять на коррахунки цих банків. Унаслідок інтерве­нційних операцій у НБУ збільшується золотовалютний запас, а в комерційних банків на ту саму суму збільшуються резерви, а от­же, зростає відповідно і грошова база.

Приклад

1). НБУ купив на міжбанківському валютному ринку в банку Б 2, 0 млн. дол. США, у банку К - 1, 0 млн. дол. США за курсом 5, 03 грн/дол. Оплату обом банкам здійснено безготівково - зарахуванням відповідних сум у гривні на їх коррахунки. Продану валюту банки пе­редали НБУ, списавши зі своїх інвалютних рахунків у НБУ. Вказані трансакції будуть так відображені на балансах банків:

Банківська система

Отже, у результаті продажу валюти обсяг активів банківської системи не змінився, відбулася лише трансформація одного акти­ву в інший на 15, 09 млн. грн. Така, на перший погляд, несуттєва зміна в структурі активів банківської системи має принципове значення для грошової системи. Адже вона докорінно змінила якісну характеристику активів - збільшився той їх елемент, який формує банківські резерви, а отже, впливає на грошову ба­зу. Про це свідчать зміни в балансі центрального банку:

НБУ

Специфіка балансу НБУ полягає в тому, що купівля ним інва­лютних коштів не призвела до зменшення інших активів чи паси­вів, а супроводжувалася зростанням на ту саму суму (15, 09 млн. грн) пасивів за статтею «Кошти банків», завдяки чому зросли бан­ківські резерви та грошова база.

2). Якщо НБУ продасть інвалюту на валютному ринку, то ця трансакція відіб'ється на тих самих сторонах і в тих самих стат­тях балансів банківської системи, що і при купівлі валюти, тільки з протилежними знаками.

Банківська система

Отже, запаси іноземної валюти у банківській системі збільши­лися, а залишки коштів на коррахунках у НБУ зменшилися на 15, 09 млн грн, тобто баланс залишився без змін. Проте банківські резерви зменшилися на вказану суму.

НБУ

На балансі НБУ активи за статтею «Золотовалютні резерви» і пасиви за статтею «Кошти банків» зменшилися на одну й ту саму суму - 15, 09 млн грн. Отже, відбулося зменшення балансу за рахунок запасу іноземної валюти, що спричинило скорочення бан­ківських резервів, а отже, і грошової бази.

Цінні напери уряду є найбільш зручним та ефективним ін­струментом управління банківськими резервами та грошовою ба­зою. Тому в країнах з високорозвинутими фінансовими ринками операції з цінними паперами (здебільше державними) на відкри­тому (вторинному) ринку є найбільш поширеним, класичним ме­ханізмом такого управління.

Сутність цього механізму полягає в тому, що, змінюючи обсяг свого портфеля державних цінних паперів, НБУ одночасно і рів­нозначно змінює банківські резерви та грошову базу. Це поясню­ється тим, що трансакції за операціями на відкритому ринку ві­дображаються на балансах банків так само, як і трансакції за валютними операціями.

1). Якщо НБУ вирішив заради стабілізації грошової бази продати зі свого портфеля державних цінних паперів на 10, 0 млн грн, то він об'являє тендер і пропонує такі умови, за яких знайшлися б покупці ОВДП на 10, 0 млн грн. За успішного проведення тенде­ра, коли весь пакет ОВДП куплять банки за узгодженою ціною, здійснена трансакція знайде таке відображення на балансах банків.

Банківська система

Отже, і в цьому разі загальний обсяг балансу банків не змінив­ся, відбулася лише трансформація одного (резервного) виду ак­тивів в інший (нерезервний) в обсязі 10, 0 млн. грн. Оскільки така трансформація відіб'ється і на балансі центрального банку, то зменшення грошової бази стає неминучим.

НБУ

Як видно, кошти банків на рахунках в НБУ справді зменши­лись на 10, 0 млн. грн, оскільки вони були витрачені на купівлю цінних паперів у НБУ. Отже, банківські резерви та грошова база теж зменшаться на цю саму суму, що свідчить про розв'язання НБУ своїх монетарних завдань.

Це пояснюється специфікою діяльності центрального банку як регу­лятора пропозиції грошей. Якщо він вирішує зменшити грошову базу, то повинен змен­шити резерви банків без передання цих коштів будь-яким іншим економічним структу­рам, інакше вони з'являться на банківських рахунках і знову відновляться в банківських резервах. І мета НБУ щодо зменшення грошової бази не буде досягнута. Тому списані з коррахунків банків 10, 0 млн. грн справді анулюються НБУ. Якби банки оплатили куплені ОВДП готівкою, то НБУ скасував би іншу складову грошової бази - готівку в обігу (Г_о): 10, 0 млн грн перемістив би у свої сховища, і вони тоді не відбивалися б на його ба­лансі.

2). Якщо НБУ задля збільшення грошової бази купуватиме ОВДП, то на його балансі і на балансі банківської системи ця трансакція відіб'ється на тих самих сторонах і за тими самими статтями, що й у разі продажу ОВДП, тільки з протилежними знаками.

У балансі банківської сис­теми в активах зменшиться залишок за статтею «Цінні папери уряду» та зросте залишок за статтею «Коррахунки в НБУ».

Банківська система

В обсязі куплених ОВДП у балансі НБУ зростуть активи за статтею «Цінні папери уряду» та збільшаться залишки коштів на коррахунках банків, що буде відображено за статтею «Кошти банків» на суму 10, 0 млн. грн.

НБУ

Такі зміни в банківських балансах приведуть до відповідного збіль­шення грошової бази.

Операції НБУ на відкритому ринку впливають на грошову ба­зу за купівлі-продажу ОВДП не тільки у комерційних банків, а й у небанківських інституцій - брокерів та інших суб'єктів фінан­сового ринку, фірм, домогосподарств та ін.

Якщо НБУ купує у будь-кого з них цінні папери уряду на 10, 0 млн грн і розрахову­ється безготівково, то:

Якщо платежі за ОВДП небанківським інституціями на суму 10, 0 млн. грн. НБУ здійснить безготівково, то зміни відбудуться на балансах трьох учасників: НБУ, комерційних банків та небанківських інституцій:

Небанківські інституції

Банківська система

НБУ

У розглянутому випадку зміни в балансі НБУ повністю збіга­ються зі змінами при купівлі цінних паперів у банках. Отже, для впливу на грошову базу не має значення, у кого НБУ купуватиме цінні папери - у банків чи у небанківських інституціях: в обох випадках зростають резерви на одну й ту саму суму.

Якщо ж НБУ розрахується за ці цінні папери готівкою (що, в принципі, можливо), то зростуть не банківські резерви, а обсяг готівки в обі­гу (Г_о), що також збільшить грошову базу, оскільки Г_о - це еле­мент грошової бази. У цих випадках проведені трансакції дещо по-іншому відіб'ються на балансах двох учасників: НБУ та небанківських інституцій.

Небанківські інституції

НБУ

Отже, при здійсненні НБУ операцій на відкритому ринку не­одмінно (!) змінюється грошова база:

- при купівлі цінних паперів во­на зростає на відповідну суму;

При продажу - зменшується не­залежно від того, з ким НБУ торгує цінні папери - з банками чи з небанківськими інституціями, і в якій формі здійснюється опла­та - безготівково чи готівкою.

Операції на відкритому ринку, як свідчить світова практика, є найбільш дієвим, гнучким та зручним у застосуванні механіз­мом впливу на грошову базу. Насамперед центральний банк по­вністю самостійний у виборі цього механізму, у визначенні об­сягу, строку та напряму операцій на відкритому ринку, тобто може керуватися виключно монетарними цілями, не відволіка­ючись на якісь інші, як це має місце в операціях на валютному ринку.

Наслідки операції на відкритому ринку легко передбачити, спрогнозувати і визначити її результати у монетарній сфері. Як­що ці наслідки (збільшення чи зменшення грошової бази) не від­повідають прогнозованим, центральний банк може легко їх по­правити, змінивши обсяги купівлі-продажу цінних паперів, чи взагалі ліквідувати, провівши аналогічну операцію зворотного спрямування. Усе це свідчить про те, що операції відкритого ри­нку є чи не найрегульованішим інструментом впливу на грошову базу в розпорядженні центрального банку.

Кредити банкам, що надаються центральним банком, та­кож слугують важливим інструментом впливу на грошову базу. Надаючи комерційним банкам кредити, НБУ зараховує їх на кор­рахунки відповідних банків і збільшує тим самим їх резерви, а через них - і грошову базу. Погашаючи раніше надані банкам кредити, НБУ списує відповідні суми з їх коррахунків, що змен­шує банківські резерви, а через них - і грошову базу.

У банків­ській практиці ці операції одержали назву «рефінансування бан­ків». Загальну схему впливу на грошову базу через механізм рефінансування можна подати у такому вигляді:

Особливістю цього інструменту є те, що він не повністю кон­тролюється НБУ: щоб вплинути на грошову базу, недостатньо рішення НБУ надати такий кредит, а потрібно, щоб банки мали бажання його одержати.

Якщо такого бажання у банків немає, або воно з'явилося не тоді, коли НБУ потрібно збільшувати гро­шову базу, то цей інструмент не може бути використаний без до­даткової корекції.

Зокрема, центральний банк змушений знижувати процентні ставки за позичками рефінансування, щоб зацікавити банки в їх одержанні; має бути ініціатором надання таких позичок, регуля­рно об'являючи аукціони чи тендерні торги, не чекаючи, коли банки самі проявлять відповідну ініціативу, та ін.

Тому, цей механізм менш зручний у використанні і менш діє­вий порівняно з операціями відкритого ринку, через що застосо­вується у світовій практиці рідше, ніж операції відкритого ринку.

Зміни за статтею «Внутрішній державний борг» теж впли­вають на грошову базу. При зростанні державного боргу зроста­ють і обсяги готівки в обігу та банківських резервів, а отже, і грошова база. При зменшенні державного боргу зменшуються обсяги готівки в обігу, обсяги банківських резервів та грошової бази. Проте використати цей інструмент у регулятивній практиці неможливо, оскільки він не піддається контролю з боку НБУ. Крім того, законодавство забороняє центральним банкам фінан­сувати дефіцит державного бюджету. Тому в балансах централь­них банків розвинутих країн такої статті активів взагалі немає, а в балансі НБУ значиться державний борг ще 1992 - 1994 рр.

Зростання інших активів НБУ теж збільшує грошову базу через збільшення готівки в обігу та банківських резервів. Проте використати цей вплив у регулятивних цілях технологічно немо­жливо, оскільки він не піддається контролю з боку НБУ та обсяги його вкрай обмежені.

Найвагомішим чинником цієї групи є кошти уряду та ін­ших клієнтів НБУ. Оскільки кошти інших клієнтів незначні і на грошову базу чинять малопомітний вплив, від них можна аб­страгуватися в нашому аналізі. Найбільш відчутний, зі значни­ми коливаннями вплив здійснює залишок коштів уряду, що збе­рігається на єдиному рахунку Державного казначейства України в НБУ. Оскільки ці кошти не включаються до банківських резе­рвів, то зростання їх залишку спричинює зменшення банківсь­ких резервів. Адже на рахунок Держказначейства надходять кошти платників податків та інших обов'язкових платежів шля­хом перерахування з їх банківських рахунків, унаслідок чого зменшуються кошти на коррахунках банків у НБУ, тобто бан­ківські резерви, і в кінцевому підсумку зменшується грошова база. Якщо платежі до бюджету здійснюються готівкою, то зро­стання залишків на рахунку Держказначейства зменшує масу готівки в обігу, що теж зменшує грошову базу (без зміни бан­ківських резервів).

Якщо уряд витрачає кошти з казначейського рахунка, здійс­нюючи платежі по заробітній платі, за виконані роботи, надані послуги чи куплені матеріальні цінності, кошти уряду в НБУ зменшуються і збільшуються кошти на банківських рахунках одержувачів платежів, а отже, збільшуються залишки на кор- рахунках банків, тобто банківські резерви і грошова база. Як­що частина цих платежів здійснюється готівкою, то збільшу­ється маса готівки в обігу, відповідно зменшиться приріст резервів, а приріст грошової бази залишиться на тому самому рівні.

Приклад

На початку поточного місяця банк Б перерахував з поточних рахунків своїх клієнтів 10, 0 млн грн обов'язкових платежів до бюджету. Ця транс­акція знайде відображення на балансах банківської системи і НБУ.

Банківська система

НБУ

Отже, внаслідок таких змін банки втратили 10, 0 млн грн своїх резервів, а бюджетна система збільшила запас коштів, через що зменшилась на цю суму і грошова база.

Якщо уряд витратить 10, 0 млн грн, що надійшли на казначей­ський рахунок, то ця трансакція відобразиться на тих самих сто­ронах і статтях балансів, тільки з протилежними знаками, а тому грошова база збільшиться на цю суму.

Через казначейський рахунок у НБУ проходять величезні за обсягами грошові потоки - в середньому понад 300, 0 млн грн за день. Надходження і витрати за певний час не збігаються, а тому залишки на цьому рахунку постійно і в значних розмірах коли­ваються - то зростають, то скорочуються, спричинюючи проти­лежні за напрямом коливання грошової бази. Оскільки зміни грошей на казначейському рахунку зумовлюються переважно чинниками, що діють поза межами компетенції НБУ, це істотно ускладнює керованість грошової бази.

Щоб уникнути подібних пертурбацій, центральний банк повинен локалізувати негативний вплив на грошову базу раптової зміни су­ми коштів на казначейському рахунку оперативною зміною грошо­вої бази в протилежному напрямі через операції на відкритому рин­ку чи інші подібні операції.

Другою за обсягом статтею з цієї групи є зобов'язання НБУ перед МВФ. Зростання цих зобов'язань призводить до скорочен­ня банківських резервів, оскільки додаткову валюту в обсязі при­росту зобов'язань перед МВФ НБУ продає на валютному ринку, що зумовлює зменшення банківських резервів і грошової бази. Проте обсяг таких зобов'язань НБУ - величина досить стабіль­на, тому на практиці цей чинник не заважає управлінню грошо­вою базою і від нього можна абстрагуватися в нашому аналізі.

Інші зобов'язання НБУ в процесі зростання теж негативно впливають на банківські резерви і грошову базу. Однак розміри цих зобов'язань та їх коливання відносно не великі і не усклад­нюють для НБУ управління грошовою базою.

Проведений аналіз свідчить, що хоча на грошову базу тією чи іншою мірою впливають усі операції Національного банку України, що змінюють його активи та пасиви, ключове місце в механізмі управління грошовою базою займають операції НБУ на валютному ринку, на відкритому ринку та операції з кредитуван­ня комерційних банків.