Вплив поведінки банків на мультиплікатор депозитів

Вплив комерційних банків на відхилення реального процесу мультиплікації депозитів від ідеального проявляється двояко:

- у зберіганні фактичних резервів (у касах та на коррахунках) в обсягах, більших від обов'язкових резервів, тобто у постійній наявності в банків вільних резервів;

- у ставленні банків до одержання в НБУ позичок рефінансу­вання, продажу для НБУ зі своїх портфелів іноземної валюти чи державних цінних паперів.

Ставлення банків до обсягу резервів, який вони постійно збе­рігають, формується під впливом кількох чинників:

- рівня норми обов'язкового резервування і жорсткості конт­ролю НБУ за його дотриманням. Як відомо, він визначається НБУ і не піддається впливу комерційних банків: вони повинні зберігати обов'язкові резерви в НБУ, хоч останній не виплачує за ними процентів. Але якщо НБУ буде не надто жорстко контро­лювати його дотримання і «карати» за порушення норми, то бан­ки підтримуватимуть свої резерви лише на рівні обов'язкових, а інколи і на меншому рівні;

- рівня ринкової ставки позичкового процента: якщо вона ви­сока чи зростає, то банкам вигідно якнайбільше вкладати своїх резервів у дохідні активи - кредити чи інвестиції і якнайменше тримати вільних резервів, і навпаки;

- рівня облікової ставки НБУ та ставки ринку міжбанківського кредиту. Якщо ці ставки високі чи зростають, то банкам буде фінансово обтяжливо негайно збільшити свої резерви, якщо в цьому виникне раптова потреба - у зв'язку з непередбачуваним підвищенням обов'язкових резервів, появою надто вигідного проекту для кредитування чи інвестування та ін. Тому банки на­магаються постійно тримати певну суму вільних резервів;

- можливих неочікуваних відкликань вкладниками своїх де­позитів з банків, що може поставити банк у складну ситуацію з ліквідністю. Щоб уникнути таких екстремальних ситуацій, банки теж намагаються тримати певні суми надлишкових резервів. Тут надлишкові резерви слугують своєрідною «подушкою безпеки» на випадок кризи ліквідності банку. Без такої «подушки» банк мусив би негайно продавати інші активи (цінні папери, валюту) і часто за невигідною ціною, що загрожує збитками; вимагати до­строкового повернення кредитів, що не завжди можливо та за­грожує втратою клієнтури; позичати кошти в НБУ чи на ринку МБК, що теж не завжди можливо на прийнятних для банку умо­вах. У всіх цих випадках банки і зазнають втрат, і погіршують свій рейтинг. Щоб уникнути подібних негативів, краще зберігати певну суму вільних резервів.

Як свідчить світовий і український досвід, обсяги вільних ре­зервів банків помітно збільшуються за умови зростання облікової ставки та ставки ринку МБК і погіршення економічної та полі­тичної ситуації в країні. Якщо ж у країні цих чинників немає, а ринкова ставка позичкового процента висока, тобто попит на ба­нківські позички зростає, то вільні резерви будуть знижуватися.