Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
На пропозицію грошей
Уряд є чи не наймогутнішою «діючою особою» серед суб'єктів грошового обороту, а державний бюджет - чи не найрезультативнішим механізмом впливу на грошові потоки в країні. Тому цілком правомірною є постановка питання про місце уряду серед «діючих осіб» формування пропозиції грошей та роль державного бюджету в механізмі її формування. Дефіцит державного бюджету - це перевищення урядових витрат, пов'язаних з виконанням державою покладених на неї функцій, над законодавчо визначеними державними доходами. Отже, дефіцит виникає за умови, що бюджетних надходжень недостатньо для фінансування запланованих бюджетних видатків. Обсяги та види бюджетних доходів і видатків, а також обсяг бюджетного дефіциту на кожний рік плануються Кабінетом Міністрів та затверджуються Верховною Радою України. Важливим моментом бюджетного процесу на стадії планування і виконання є визначення дефіциту та достатніх і реальних джерел його монетизації. Від обсягу дефіциту та реальності джерел його монетизації будуть залежати стан макроекономічної стабільності, передусім стабільності грошей, і надійність фінансування запланованих соціальних програм та інвестиційних проектів. Зокрема, урядові структури не зможуть своєчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями по заробітній платі, пенсіях, дотаціях, з оплати державних закупівель тощо, якщо не буде надійних джерел фінансування в межах дефіциту. Світова практика виробила кілька способів монетизації бюджетного дефіциту: збільшення оподаткування економічних суб'єктів через введення нових податків, підвищення податкових ставок, скасування пільг за старими податками тощо. Але навіть такі способи не призведуть до зміни грошової бази, а отже, і пропозиції грошей. Адже на суму додаткових податкових виплат резерви комерційних банків знизяться, а після використання цих коштів урядом у безготівковій формі на фінансування бюджетних програм ці кошти повернуться в оборот і резерви банків відновляться, а грошова база досягне попереднього рівня. Не зміниться і пропозиція грошей. Дещо іншим буде результат, якщо казначейство здійснить частину бюджетних виплат у готівці. Приклад У поточному році для покриття бюджетного дефіциту податкові платежі були збільшені на 3, 0 млрд. грн (операція 1).
За рахунок цих коштів уряд профінансував збільшення соціальних виплат (пенсій, заробітної плати, стипендій) на 3, 0 млрд грн, з них 1 млрд. грн. готівкою, 2, 0 млрд. грн. безготівковими переказами (операція 2).
Вказані зміни так відобразяться на банківських балансах:
Банківська система
НБУ
Як видно з наведеного прикладу, в результаті операції 1 депозити платників податків у комерційних банках та коррахунки банків у НБУ знизились на 3, 0 млрд грн, що відбилось і на балансі НБУ як зниження залишків на коррахунках банків на ту саму суму. У результаті операції 2 втрачені банками депозити і резерви були відновлені лише на 2, 0 млрд грн, оскільки додаткове фінансування з бюджету частково здійснювалося готівкою, яка вийшла в позабанківський оборот. Зате на балансі НБУ відобразилися обидві суми - зростання резервів на 2, 0 млрд. грн і зростання готівки на 1, 0 млрд. грн, унаслідок чого грошова база залишилася без зміни. Більш надійним (!) з погляду правового урегулювання джерелом монетизації дефіциту є надання уряду права випускати власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому та зовнішньому ринках. У разі реалізації казначейством усього випуску цінних паперів на внутрішньому ринку для будь-яких економічних суб'єктів, крім НБУ, грошова база також не зміниться, як і у випадку з монетизацією дефіциту за рахунок податків. Повернемося до нашого прикладу. Якщо уряд додатково одержить ті самі 3, 0 млрд грн для монетизації дефіциту за рахунок продажу ОВДП (а не підвищення податків), витратить для бюджетного фінансування також 1, 0 млрд грн готівкою і 2, 0 млрд грн безготівково, то в балансах «Банківської системи» та «НБУ» відбудуться такі самі зміни:
обсяг грошової бази залишиться незмінним, проте резерви банківської системи зменшаться на 1, 0 млрд. грн. (на суму випущеної готівки), що створить підґрунтя для зниження рівня мультиплікатора депозитів m деп. ↓ (оскільки М деп. ↓ на 1, 0 млрд.грн.) та зменшення пропозиції грошей MS↓
Якщо бюджетний дефіцит стає хронічним і зростаючим, то розміщувати державні цінні папери серед небанківських інституцій стає все важче, оскільки пропозиція їх збільшується, а попит знижується. Тому уряд змушений буде підвищувати процентні ставки за своїми облігаціями та зменшувати їх ціну, щоб стимулювати попит.
Для державного бюджету така ситуація загрожує втягуванням у «зачароване коло», у якому витрати на обслуговування держав ного боргу можуть «з'їдати» доходи від нових емісій цінних паперів, через що дієвість цього джерела монетизації дефіциту знижується або взагалі втрачається Для банківської системи така ситуація загрожує втратою резервів, зниженням пропозиції грошей та ліквідності банків, посиленням платіжної кризи в економіці та банківської кризи. Адже частка готівкових виплат з бюджету зростатиме, знижуючи мультиплікатор депозитів та пропозицію грошей. Досить некомфортно в таких умовах почуватиме себе і центральний банк. Насамперед він втратить можливість впливати на процентну ставку, яка опиниться у повній залежності від стихії ринку державних цінних паперів. А це позбавить центральний банк можливості впливати на кон'юнктуру грошового ринку, на діяльність комерційних банків. Урегулювати цю ситуацію й уникнути глибокої кризи в різних сферах економіки можна лише виведенням на вторинний ринок центрального банку країни, де він має стати «балансуючим» покупцем, тобто мусить купувати ту частку пропозиції облігацій, яка без цього може спричинити зростання процентної ставки. Саме такий спосіб монетизації дефіциту і застосовує більшість країн світу: реалізація на вторинному ринку державних зобов'язань і покриття дефіциту одержаними доходами за активної участі на цьому ринку центрального банку. Як тільки центральний банк включиться в цей механізм монетизації дефіциту державного бюджету, це означатиме, що його емісійні ресурси стали джерелом покриття дефіциту, що між розміром дефіциту та пропозицією грошей установився певний зв'язок і залежність.
|