Тому така монетизація дефіциту (з участю НБУ на вторинному ринку) неминуче спричинюватиме зростання грошової бази.

Доповнимо наш приклад ще однією операцією (3) - купівлею НБУ на вторинному ринку ОВДП на 3, 0 млрд. грн. у безготівковій формі. У кінцевому підсумку банківські баланси матимуть такий вигляд:

Банківська система

НБУ

Отже, грошова база, що відбита на балансі НБУ, збільшилася на 3, 0 млрд грн і резервна складова - на 2, 0 млрд грн, хоч обсяг бю­джетного дефіциту та характер його монетизації (за рахунок емісії державних цінних паперів) залишилися незмінними. Змінився лише склад їх покупців на вторинному ринку - серед них з'явився НБУ.

Такий ефект впливу на грошову базу є кращим застережен­ням проти зобов'язування чи примушування центрального банку купувати урядові цінні папери безпосередньо на первинному рин­ку для монетизації бюджетного дефіциту, як це інколи трапля­лося в українській практиці минулих років.

На перший погляд, подібна трансформація цього методу робить його набагато ефек­тивнішим - простішим, дешевшим і оперативнішим. Уряду не доводиться мати справу з тисячами покупців на вторинному рин­ку, потрібну суму коштів він може одержати негайно від одного покупця, сплативши за це не ринковий, а договірний процент.

Насправді така трансформація зазначеного методу досить загроз­лива і для бізнесу, і для грошової бази.

По-перше, урядова політика дефіцитного бюджетного фінан­сування перестає проходити перевірку на реальність з боку суб'єктів вторинного ринку. Адже одного покупця - централь­ний банк, який до того ж є державним, - значно легше «умови­ти» купити зобов'язання уряду, ніж тисячі недержавних покуп­ців, які керуються передусім власними інтересами, а не інте­ресами уряду. Тому ця політика може відірватися від умов реаль­ної економіки, перетворитися у звичайну «фінансову піраміду», яка може закінчитися державним дефолтом.

По-друге, безпосередньо кредитуючи уряд, центральний банк істотно ускладнює управління пропозицією грошей, оскільки на відповідні суми уповільниться зростання резервів комерційних банків та мультиплікація депозитів, збільшиться ймовірність ви­ходу частини грошей у позабанківський оборот.

По-третє, на суму одержаного від НБУ кредиту уряд збіль­шить фінансування бюджетних видатків і цим збільшуватиме ма­су грошей в обороті і сукупний попит. Щоб не допустити негати­вного впливу цього збільшення на кон'юнктуру ринку і сталість грошей, НБУ муситиме адекватно зменшувати підкріплення ре­зервів комерційних банків (через скорочення їх рефінансування і купівлі у них валюти та інших активів). Це погіршить їх ліквід­ність, скоротить кредитування ними реальної економіки, що мо­же суперечити цілям грошово-кредитної політики.

З огляду на всі ці обставини у світовій практиці відмовилися від зазначеної трансформації методу монетизації дефіциту через купівлю центральним банком урядових зобов'язань на первин­ному ринку.

Закон України «Про Національний банк України» (ст. 54) також заборонив НБУ надавати прямі й непрямі кредити уряду на фінансування витрат державного бюджету.