Хv. Закання.

Щоб висловитись по-українськи, той, хто думає по-російськи, висловлену ро-

сійською мовою думку перекладає по-нашому. Такий переклад виконують здебільшого

механічно без жодної уваги на специфічні особливості українського мовлення. Чи-

тання одержаної мовної саламахи вимагає крім знання української мови ще й знання

російської.

Таке враження справляє вираз ”шаховий турнір за листуванням” в одній досить

поважній газеті. Цей вираз змушує читача зупинитися й подумати: ”Що це я прочи-

тав? ”. ”Спіткнувшися” на виразі за листуванням, читач, коли він знає російську

мову, збагне ”Ага, це по переписке”, і таким чином зрозуміє текст.

Очевидно, що поголовний вжиток прийменника ЗА там, де росіяни вживають ПО

- це теж винахід бездарної філології, опроміненої сонцем ”дружби народів”. Десь

років 15-20 тому в Україні появився вираз ”писати за адресою” - копія російсь-

кого ”писать по адресу”. Породжено цей вираз думкою ”механістів”, що російсько-

му ПО відповідає наше ЗА. Але ж у нас існує незалежна і властива нашій мові

форма ”писати на адресу”. Українці у низці ідіом вживають прийменник НА там, де

росіяни вживають ПО. І цей вжиток вписується у стилістику української мови:

на замовлення, на прохання, на пропозицію, на прізвище, на ім’я.

Подекуди, коли росіяни кажуть ПО, українці вживають через: через непоро-

зуміння. Творці ж ”механічного” псевдоукраїнського язичія скрізь, де росіяни

кажуть ПО, тулять ЗА.

Вираз ”шаховий турнір за листуванням” краще віддати по-нашому ”заочний ша-

ховий турнір”, або ”шаховий турнір шляхом листування”, або ще якось відійти від

іншомовного стереотипу.

Невластиве вживання прийменника ЗА в сучасній пресі дуже впадає в очі.

Можна натрапити в сучасних газетах на такий вжиток: ”за природою... вони

різняться”. У даному разі треба просто сказати ”природою... вони різняться ”.

Чому автор віддав перевагу виразові за природою? Очевидно, що думаючи по-

російськи, він так переклав російський зворот по природе, не зваживши на особли-

вості української мови.

Так само невиправдано ”механічно” звучить вираз ”Дзвоніть за телефоном”.

Хто знає українські форми ”Дзвоніть телефоном” або ”Дзвоніть на телефон”, ніко-

ли не погодиться, що ”Дзвонити за телефоном” краще звучить по-українськи. Зви-

кання до таких виразів - це звикання до суржику, звикання до прямої механічної

залежности нашої мови від вуличних стандартів.

Ось іще кілька таких ”механічних” зворотів, подибуваних не лише в газетах,

а і в деяких літературних творах.

*** ”Платити за рахунком”. ***

Це механічна переробка російського ”платить по счёту”. Тут треба: ”оплати-

ти рахунок” або ”платити по рахунку”. Прийменник ПО не чужий українській мові і

там, де треба, його слід вживати. Згадаймо, що ми

відпочиваємо по черзі

відправляємо панахиду по жертвах

пізнаємо по очах

помагаємо по змозі

читаємо по складах.

*** Вони за сутністю шовіністи. ***

Це невдалий варіянт нашого ж виразу по суті. Українці мають рівно стільки

ж прав на вираз по суті, як і росіяни. Ми ж кажемо катюзі по заслузі, видно па-

на по халяві, належить по праву, ділити по справедливості, отже й по суті для

нас не чуже. Нам потрібні легкомовні звороти, а не слонуваті доробала.

*** За цими заходами ведеться облік. ***

Це знову таки копія російського по этим мероприятиям. Тут краще сказати:

”Ці заходи реєструються”.

*** Не узгодили кандидатів за округами. ***

Цей вираз просто важко зрозуміти, бо не все можна механічно копіювати. Тут

треба: в округах чи по округах, бо ми ж говоримо по хатах, по містах, отже і

по округах.

*** Відомий за назвою. ***

Калька російського по названию. Чи ж не краще традиційна форма ”відомий з

назви”?

Неодмінне вживання прийменника ЗА там де росіяни кажуть ПО, веде до карика-

туризації висловленого: мова у текстах обертається на якісь неживі штампи.

Пише журналіст: ”робив те, що належало за посадою”. Зрозуміти цей вираз

без помочі російської мови годі. Російське по должности стало за посадою. Те,

що звучить у росіян, у нас просто незрозуміле. Чи тямить автор такого виразу, що

кожна мова має свої внутрішні стилістично-звукові особливості, які не можна не-

хтувати? Чи ж не краще сказати

робив те, чого вимагав обов’язок

або

робив те, що належало з обов’язку?

Тобто, треба тільки відійти від російського думання і знайдеться вдалий

український вислів.

В іншому місці читаю:

”панували за чергою комуністи й фашисти”.

Жахливий вислів. Зрештою його одразу і не зрозумієш. Лише подумавши, зба-

гнеш, що хоче сказати автор тексту. Чи чув цей автор колись живу українську мо-

ву? Таж ми вживаємо у цьому разі прийменника по: ”панували по черзі комуністи й

фашисти”.

А от пише письменник:

”З обличчя води не п’ють, але людина за ним пізнається”.

За ним - це переробка невдалої російської пари по нём. Пара за ним зупиняє

читача і вимагає вдатися до російської мови для зрозуміння. Уникнути цього можна

сказавши ”по ньому пізнається”, бо ми пізнаємо по халяві, по одежі, по голосу,

по зросту:

”Микола пізнав її по високому зросту...” (І. Нечуй-Левицький)

”Хіба ти не помітив по їй, що вона навіжена? ” (Марко Вовчок).

Отже, правильно буде і по обличчю і по ньому. І це буде цілком по-україн-

ськи:

З обличчя вони не п’ють, але людина по ньому пізнається.

Вирази за зростом, за халявою, за обличчям, за ним - це зразки ”повстяної”

мови, яка не приваблює, а відштовхує читачів від читання псевдоукраїнських ”ше-

деврів”.

Звідки бере свій початок описане ”закання”?

РУС (виданий 1980) російську форму по адресу перекладає на адресу. Цією

ж формою ми передаємо російський вираз в адрес. Така традиція нашої мови. Там,

де росіяни вживають ПО, ми вживаємо цілий ряд прийменників (в тому числі і ПО):

на думку, на замовлення, у напрямі, через нерозум, з назви, по голосу тощо.

Ці українські форми зафіксовано у творах класиків та в живому мовленні. Та

адептів ”злиття мов” вони не задовольняють. Бо для досягнення ”злиття”, треба,

щоб переклад з мови на мову для високих достойників, які думають і спілкуються

переважно по-російськи, не становив труднощів, а був би ”простіше від пареної

ріпи”. Їм треба російське ПО перекладати ”уніфіовано” одним прийменником. Отож,

працівники Інституту української мови О. Тараненко і В. Брицин видають 1992 р.,

укладений ще за колоніяльних часів ”Русско-украинский словарь для деловых людей”

(надалі - СДЛ), де вираз по адресу перекладено за адресою, а вираз в адрес -

на адресу.

Навіщо ця диференціяція?

Це ж якраз і є достосування української мови до російської. У нашій мові

одну форму на адресу можна вживати там, де росіяни вживають два вирази: по ад-

ресу і в адрес. Такі лексичні розбіжності належать до особливостей кожної мови.

Російська мова, наприклад, поняття ”суспільство” і поняття ”товариство” передає

одним словом общество, і це жодною мірою не шкодить російській мові. Так само

і нам ніяк не шкодить, що наш вираз на адресу іншою мовою треба передавати дво-

ма формами. Це належить до особливости нашої мови. Різні мови розв’язують мовні

проблеми по-різному. Бажання ж хай там що одну мову достосувати до іншої, щоб

кожен вираз одної - мав свого відповідника в іншій мові, на ділі знищує самобут-

ність однієї з мов і веде до її деградації.

Тараненко і Брицин міркують приблизно так: якщо російське по привычке - це

українське за звичкою, то всі російські ПО перекладаймо як ЗА. Така логіка да-

леко не академічна, але вона домінує у СДЛ.

Слідом за адресою автори СДЛ силкуються кожне російське ПО віддавати нашим

ЗА (в дужках - сторінка СДЛ):

ПО ПРЕДЪЯВЛЕНИЮ за пред’явленням (110). Яку треба мати небуденну уяву,

щоб сподіватися, що хтось, колись буде вживати вираз за пред’явленням! Практи-

ка свідчить, що в реченнях з цим зворотом ми вдаємось до інших форм:

Підлягає оплаті після подачі = Подлежит оплате ПО ПРЕДЪЯВЛЕНИЮ.

На вході покажіть документ = Вход ПО ПРЕДЪЯВЛЕНИЮ документа.

СТАРШИЙ ПО ЗВАНИЮ старший за званням (164). Жива форма - старший рангом.

ПО УТВЕРЖДЕНИЮ за твердженням (184). Практикою схвалено як твердить.

ПО ФАКТУ за фактом (186). Тут ЗА зовсім непотрібне: расследование ПО

ФАКТУ воровства - це ”розслідування факту крадіжки”.

ПО ШТАТУ за штатом (196). За штатом можна зрозуміти як поза штатом. Тут

знову таки слід перекладати без прийменника: ПРЕДПИСАНО ПО ШТАТУ - перебачено

штатом або у штаті або й по штату. Прийменник ПО цілком український: наказ по

армії, черговий по школі, по ходу справи, не по зубах (горіх), отже і по штату.

”Механічні” рекомендації авторів СДЛ, дають свої карикатурні плоди. У пре-

сі можна зустріти: ”за своїм потенціялом дорівнює”, коли простіше сказати ”сво-

їм потенціялом”; ”дбав за службовим обов’язком”, коли легше і зрозуміліше -

”дбав з обов’язку служби”. Тотальне вживання ЗА там, де росіяни кажуть ПО, ут-

ворює штучні ”вуходерні” звороти, веде до забуття своїх - простіших і легкомов-

ніших (!) - ідіом, нівелює самобутність української мови, торує стежку для замі-

ни її на механічно скопійоване з російської мови псевдоукраїнське язичіє. Таке

язичіє - знахідка для новоспечених ”патріотів”, бо дозволяє їм імітувати володі-

ння українською мовою, вдаючись до конверсії російського думання. Поширення

язичія в Україні - це деградація української мови. І в цьому велика заслуга ав-

торів СДЛ, які своїм словником пропагують язичіє.

Після мовного ”винаходу” авторів СДЛ на Україні, як гриби після дощу, стали

з’являтися скальковані форми, де російське ПО перекладено нашим ЗА, хоч мовна

традиція вживала інший прийменник. Ось деякі з цих кальок: за проханням (відпо-

відник російського по просьбе, коли традиційна форма - на прохання), за смаком

(це - російське по вкусу, що традиційно звучало на смак, до смаку), за трьома

напрямами (це - по трём направлениям замість усталеного у трьох напрямах) тощо.

Явище ”закання” на ділі каструє українську мову, змушуючи її вживати невла-

стиві їй форми і занедбувати свої самобутні конструкції. Наприклад, вирази за

твердженням (копія російського по утверждению), за спостереженням (копія - по

наблюдению), за свідченням (копія - по свидетельству) по-українськи краще відда-

вати формами як твердить /як твердять/, як спостережено /як спостерегли/, як

свідчить /як свідчать/.

Зауважу, що той, хто вживає невластиві нам форми з прийменником ЗА, виявляє

своє незнання української мови, а також той факт, що він думає по-російськи і

”на ходу” конвертує свою російську мову на псевдоукраїнське язичіє.