ХІ. Джерела мавпування.

Хто ж націлює нас на масове мавпування мовних одиниць?

Цю ”почесну” роль виконують видані в УССР словники.

За класичний зразок мавпованої лексики може правити слово швидкопсувний.

Такого слова ніхто ніколи не чув. Це мертвородний твір адептів ”наближення і

злиття мов”, створений як точна копія російського слова скоропортящийся. Цю не-

здалу копію - як і тисячі інших ”гранично наближених” слів - рекомендує РУС. А

ми ж можемо сказати простіше - скорогнилий. Бувши в СССР нормативним словником,

РУС керував і на ділі й досі керує процесом словотворчости в Україні.

Основне правило, якого вчить РУС: якнайточніше копіюйте російські зразки,

і це буде найкраща українська лексика.

Цю ”настанову” можна простежити на тисячах прикладів. Уявім собі, що ми

перекладаємо російський текст і нам треба знайти українські відповідники до ці-

лої низки російських слів, які наведу нижче:

ЧУДОВИЩЕ.

Першим нашим відповідником до цього слова РУС називає чудовисько: найближ-

чу до російського оригіналу форму. Але така рекомендація не відповідає вживан-

ню цього слова мовцями, а також класиками. У творах класиків чудовиська не за-

реєстровано. У гнізді ЧУДОВИСЬКО ”Словник української мови” (СУМ) наводить ци-

тати лише з наукових статей та з творів авторів УССР. Зате слово страхіття, яке

РУС ставить аж на четверте місце, широко вживалося класиками, а також авторами

радянських часів.

Аналізуючи форму чудовисько, треба зазначити, що її фіксує Словник Грінчен-

ка (СГ) як слово, відоме із записів живої мови.

Як правило, слів, проілюстрваних у СГ фольклорними джерелами, словники УССР

майже не використовують. Чому ж цього разу зроблено виняток? Бо слово чудови-

сько стає в пригоді теорії або вірніше практиці зближення мов: воно майже одно-

звучне з російським чудовищем. І довго не думавши, укладачі РУСу ставлять його

на перше місце серед відповідників до російського слова чудовище.

Немає жодного сумніву, що з цієї позиції у словнику слово чудовисько пере-

кочувало і до творів ”пролетарської” літератури. Після війни перший ”норматив-

ний” РУС побачив світ 1948 р. в Москві. У Києві цей словник перевидано 1955 р.

Отже, усі чудовиська, зареєстровані у творах письменників після 1948 р., могли

з’явитися під впливом цього нормативного словника. А наявність чудовиськ у тво-

рах письменників дала право тлумачному СУМу в ХІ томі (1980 р.) проілюструвати

гніздо ЧУДОВИСЬКО цитатами з творів літератури. Усі цитовані в цьому гнізді

твори написано після 1948 р.

За тридцять з гаком років чудовиська зробили свій ”безприкладний” стрибок з

кабінетів ”друзів” української мови до тлумачного словника української мови, ку-

ди вони втрапили з творів літератури.

У такий спосіб центр ”регулював” розвиток української мови. Спочатку - ви-

дав словник ”нормативної” лексики, а коли її стали вживати літератори, включив

ці форми до СУМу - до реєстру української мови на майбутнє. Тобто, - штучно

формував мову для нас і наших нащадків. Чи ж так мають розвиватися мови?

Безперечно, що відмовлятися від слова чудовисько, коли воно відоме в етно-

графічних матеріялах, було б нерозумно. Усяке слово має своє місце в мові. І в

перекладному словнику, де треба дати найкращі українські відповідники, це слово

можна навести, та аж ніяк не на першому місці. У словнику його місце - після

класичних зразків української мови. І саме слову чудовисько по праву належить

ремарка ”живомовне”. Це буде правильний, науковий, а не політизований підхід до

мовного господарства.

БЕЗРАССУДНЫЙ.

Знову таки на першому місці серед перекладів цього слова укладачі РУСу по-

ставили слово безрозсудний, жодним класиком не вживане і живій мові невідоме. У

СУМі це слово проілюстровано цитатами з творів літератури, датованих після 1948

р., та з партійної газети. Жоден словник, виданий до погрому української інте-

лігенції (1933 р.), форми безрозсудний не наводить. Фактично - це російське сло-

во, ”височайшим повелінням” внесене до української мови. І коли його десь колись

хтось з не дуже розбірливих ”молодих” авторів і вжив, це ще не значить, що його

треба мати за українське слово, та ще й ставити на перше місце у словнику, від-

сунувши наші питомі слова нерозсудливий, нерозважливий та безглуздий на другоря-

дні місця.

Зовсім не наводить РУС і таких відповідників до слова безрассудный як

нерозумний, безголовий, необдуманий, (крок) безоглядний, відчайдушний.

Проаналізуймо один приклад із формою безрозсудний:

”Я мушу застерегти тебе від безрозсудних вчинків” (В. Собко, 1958 р.).

Майже всі наші питомі слова можна вжити тут на місці чужинця:

Я мушу застерегти тебе від нерозумних вчинків

Я мушу застерегти тебе від нерозсудливих вчинків

Я мушу застерегти тебе від нерозважливих вчинків

Я мушу застерегти тебе від необдуманих вчинків

Я мушу застерегти тебе від безоглядних вчинків.

І вся ця самобутня лексика мусіла за задумом політиканів ”канути в Лету”,

аби тріумфувала теорія ”злиття мов” та ”єдиного совєтського народу”.

Перекладаючи слово безрассудство РУС так само притягає за вуха слово без-

розсудство, якого ніколи жоден навіть радянський письменник не вживав. Тому

СУМ, реєструючи це слово, обмежується цитатою з партійної газети.

Якщо взяти до уваги, що партійних діячів відповідно інструктували настано-

ви ЦК, то чи можна партійну пресу (тобто всю тодішню пресу) вважати джерелом ук-

раїнської мови? Це джерело перебувало під контролем партійних директив, і інак-

ше як кривим дзеркалом мовних процесів його назвати не можна.

СТРЕМИТЕЛЬНО.

Переклад цього слова у РУСі так само розкриває ”кухню”, що в ній комуністи

готували ”злиття мов” - оту царську мрію ”дабы не было различия”. В українській

частині гнізда СТРЕМИТЕЛЬНО на перше місце поставлено слова стрімко та стрімли-

во: форми найближчі своїм звучанням до слова стремительно.

Де ж узялося слово стрімко, і як так сталося, що воно ”виставило за двері”

наші питомі слова нестримно, прожогом, гінко, шпарко, стрілою, кулею, а ще ка-

менем (падати)?

Словник Грінченка так пояснює слово стрімко:

1) Рівно ”Очі грають, стан високий стрімко розігнувся” (П. Куліш)

2) Круто ”Стрімко крокви поставив” (Канівщина)

3) Шпичасто ”Не верши стіжка стрімко” (Київщина).

Усі ці значення далекі від значення слів нестримно та стрілою, що, як на

мене, найкраще перекладають російську форму стремительно.

Де ж узялося стрімко? Звертаюсь до СУМу.

СУМ (том ІХ, 1978 р.) пояснює стрімко, як і Грінченко, але додає ще одне

значення, що відповідає значенню стремительно. Дано ілюстрації з творів авто-

рів радянської доби, і всі вони датовані після 1948 року, року, коли побачив

світ перший ”нормативний” РУС у Москві. Ось одна ілюстрація з СУМу:

”Вода стрімко неслась в озеро” (М. Томчаній, 1960 р.).

Чи не краще:

Вода нестримно збігала в озеро?

Саме так вживають слово нестримно наші класики, які добирали свою лексику

з живої мови та образного мислення, а не з політизованих словників:

”Потоки біжать нестримно стрімголов додолу” (М. Черемшина).

Слово нестримно створює в нашій уяві образ, воно малює картину. Слово стрі-

мко більшість мовців розуміє через посередництво російської мови: стрімко - це

стремительно. Образу нестримности руху слово стрімко не створює. Воно стає

зрозумілим через свою подібність до слова стремительно.

Можна не сумніватися, що для поповнення свого словесного запасу, багато пи-

сьменників часів ”дружби народів” зверталися до ”нормативних” словників, і звід-

ти запозичали форми на взір стрімко та стрімкий.

Усі приклади, які наводить СУМ до слів стрімко та стрімкий у значенні, що

відповідають значенню російських слів стремительно та стремительный, взято з

творів літератури, які датовано після 1948 р. і навіть після 1955 р.

Так виглядало ”регулювання” центром мовних процесів у мовах ”інородців”.

Таке ”регулювання” не розвивало українську мову, а компромітувало.

Рекомендації РУСу - рекомендації політичні, передбачені політичною коньюнк-

турою центру.

РУС нашкодив не лише в лексиці. Для зближення мов було спотворено україн-

ську систему наголошення слів. Так, слова гаразди, подушка, тріпати й десятки,

коли не сотні, інших РУС наголошує на російський лад: гаразди, подушка, тріпа-

ти. Інакше як знущанням з нашої мови цього не назвеш.

Вільний розвиток мови заступає директива згори. Сама ідея керувати згори

життям зазнала краху у 1991 р. з розвалом СССР. Диктат скрахував на всіх напря-

мках. Не переміг він і на мовному фронті.

Але ще довго - не одне десятиліття - доведеться усувати шкоду, яку було за-

подіяно вільному розвиткові нашої мови.