Vі. Безвісти пропащі.

У результаті проведної продовж довгих десятиліть ”роботи” сталося тотальне

збіднення української мови. Десятки й сотні питомих українських форм зникли з

ужитку. Їх жорстоко виполювано редакторами у пресі, їх не можна було почути

на радіо й телебаченні, вони зникали з підручників та іншої літератури, вони

стали зникати і з живої мови.

Так дуже рідко сьогодні можна почути слово мусить, має у парі з інфінітивом

дієслова: маю поїхати, мушу спитати; їх тотально заступили слова повинно, пови-

нні, повинен, повинна.

Ось зразок такого висловлювання:

”На форумах були прийняті резолюції, які повинні були бути включені у зага-

льну постанову”. Замість того, щоб сказати які мали бути включені, цитований

мовець каже: які повинні були бути включені. Тобто, замість короткого українсь-

кого мали бути, вжито довжелезну і важку конструкцію повинні були бути. Творці

язичія культивували такі форми, бо вони копіювали російський вжиток. Не треба

мати великої освіти, щоб бачити, як збіднює, ускладнює і обважнює українську мо-

ву ”наближення” її до російської мови.

Українська мова Язичіє

мали бути повинні були бути.

Українська мова знає чудові короткі форми, які здатні заступати важкі і не-

зграбні звороти. Ці форми є свого роду окрасою української мови - вони створюють

неповторну палітру української мовної стихії. Скорочують і полегшують спілкуван-

ня українця коротенькі слівця аж, же, ж, то, і, а, що, як, не. Часом одне таке

слівце або комбінація їх заміняє цілий вираз: Заспокойся, а то не виграєш.

Вдавшись до офіційного жаргону, це треба висловити так: Заспокойся, у противно-

му разі не виграєш.

Українська мова Язичіє

а то не у противному разі не

Можна вичитати з газет або й почути з уст мовців і такі вирази:

Це немислимо собі уявити

Зава неможливо дочекатися

Сумніватися не доводиться.

Ці вирази звучать так, як незмащене колесо. Бо вони копіюють російські фор-

ми немыслимо, невозможно та не приходится. Щоб ці вирази зазвучали по-українсь-

ки, треба тільки згадати правильне наше слово. Таким словом є слівце годі. Воно

заступає у матірній українській мові цілу низку калькованих зворотів. Наведені

неоковирні вирази одразу стають ”оковирними”, коли мовець вживе слово годі:

Це годі собі уявити

Зава годі дочекатися

Сумніватися годі.

Українська мова Язичіє

годі немислимо

годі неможливо

годі не доводиться.

До слів, що зникли або зникають з активного вжитку, належить і слово кошт-

ом. Сьогодні щораз частіше звучить вираз за рахунок:

Ремонт за рахунок держави

Економія за рахунок скорочення штатів.

Чи ж не краще й коротше сказати:

Ремонт коштом держави

Економія коштом скорочення штатів.

Українська мова Язичіє

коштом за рахунок.

Дуже рідкий гість у сучасній живій мові і слово славетний. Його всюди за-

ступає слово знаменитий, яке у незіпсутій українській мові мало зовсім інше зна-

чення. Про це первісне значення свідчать такі вирази:

знаменитий обід

знаменита бекеша.

Такий вжиток відповідає значенню десь посередині між чудовим і неперевершеним.

Знаменитий у нашій мові відповідає російському великолепный. Отже, із заміною

слова славетний на знаменитий, українська мова зазнала одразу дві втрати: втра-

тила питоме слово славетний, і втратила слово знаменитий у значенні, відбитому

у виразах знаменитий ґрунт

знамените вино.

Тепер на означення знамените вино, нам треба говорити дуже добре вино, або чу-

дове вино, що збіднює мову, позбавляючи її яскравих і влучних слів. Так, амери-

канський фільм Magnificent seven ми не можемо тепер назвати Знаменита сімка, як

роблять росіяни, перекладаючи його Великолепная семёрка, бо творці язичія дали

слову знаменитий інше значення. Ми мусимо вживати такі маловиразні для даної на-

зви слова, як Чудова сімка, Прекрасна сімка. А такий переклад не віддає повніс-

тю нюансу американської назви. Дбаючи про ”зближення” мов, творці язичія збідни-

ли нашу мову.

Українська мова Язичіє

славетний знаменитий

знаменитий дуже добрий, чудовий.

Дехто може сказати - і очевидно, говорить - яка різниця яке слово вжити,

аби нас люди розуміли. Нібито й розумна думка. А подивившися глибше, бачимо,

що нас окрадено, збіднено. І це збіднення працює проти нас.

Як саме? - спитає дехто.

А от як. Ті, хто зрежисерував збіднення української мови, просторікують

сьогодні про її неповноцінність і малоінформативність, тобто меншовартість, під-

кріплюючи цими аргументами свої расистські базікання.

От чим обертається для нас горезвісне ”зближення мов” і не менш горезвісна

”дружба народів”.