ІУ. Теоретичні винаходи.

Особливу симпатію асиміляторів мала так звана теорія двомовности. Ця псев-

дотеорія передбачала, що культурний і духовний розвиток народу може відбуватися

двома ”рідними” мовами. На ділі ж ішло відмирання мови автохтонів. Сьогодні до

теми двомовности звертаються і мовознавці, і політики, і освітяни, і навіть еко-

номісти. Дехто вбачає у цій теорії шкоду, дехто - ні.

Зацікавившись двомовністю, автор став придивлятися до ”двомовної” лексики.

Цікаві спостереження!

Одним з проявів теорії двомовности в СССР була неписана, але ревно дотриму-

вана, вимога до української словотворчости: нову лексику й термінологію творити

шляхом калькування (копіювання) лексики ”старшого брата”. Найменший відступ від

такого калькування кваліфіковано як націоналізм з усіма належними наслідками.

Цієї вимоги дотримували передусім так звані ”нормативні” словники, відступати

від яких ніхто не ризикував. Мовні проблеми українців розв’язувано так, щоб ук-

раїнська лексика якнайбільше скидалася на ”общепонятную”. Це вело до того, що

для розуміння української мови треба було знати російську.

З газети довідуюсь, що ”відкрито диспансер на 30 лікарняних ліжок”. Що

воно таке лікарняний? Чи чув хто коли, щоб люди вживали це слово в побуті?

Творці офіційного псевдоукраїнського язичія УССР ”утворили” це слово штуч-

но, копіюючи російські словотворчі моделі. Міркували так:

Від російського слова больница утворено прикметник больничный; отже, від

слова лікарня творім прикметник лікарняний. І створили: без жодного зв’язку

з живою мовою, знехтувавши свою, віками вироблену лексику. Зігнорували той

факт, що українці знали на означення ”лікарні” синонім шпиталь, язичієм невиз-

наний. Від цього слова наші предки утворили форму шпитальний, яка існує досі

у прізвищі Шпитальний. Прізвища ж Лікарняний в Україні нема. Бо такого слова

люди не знали і не вживали.

Чи ж не краще було б ”лікарняні ліжка” звати шпитальними? Це живий україн-

ський термін: і зрозумілий, і легкомовний. Та, мабуть, саме тому він для дво-

мовців УССР і не підходив: не копіював російських зразків.

Штучно створену і карикатурну виглядом та звучанням лексику цілком логічно

звати ”двомовною”. Її легко творити і обертати з мови на мову, а надто тим, хто

вихований на мові Леніна. Я чув від таких творців дивовижні звороти:

”Ми на самій справі не були в театрі”. Мовець хотів сказати: ”Ми справді

не були в театрі”, скалькувавши російський вираз на самом деле.

А як вам подобається термін давання неправдивих показань, рекомендований

”Русско-украинским словарём для деловых людей” (Київ, 1992)? Чи ж може ця ка-

рикатурна копія російської ідіоми дача ложных показаний конкурувати з нашим ко-

ротким і образним словом кривосвідчення?

От ще кілька прикладів з названого словника:

Форма із словника Російський прототип Нормальна форма

загальногромадянський общегражданский всегромадський

користуватися підтримкою пользоваться поддержкой мати підтримку

навантажувально-розванта- погрузочно-разгрузочный пункт вантажних

жувальний пункт пункт операцій

позикоутримувач займодержатель позикодержець

право переважного (!) право преимущественного право на пільговий

проїзду проезда проїзд.

Двомовність на практиці обмежувала розвиток однієї з двох ”рідних” мов, а

саме - української. Покликаючись на двомовність, не видавано повноцінних англо-

українських, німецько-українських, французько-українських та інших словників.

Видавалися тоненькі ”шкільні” словники на кілька тисяч слів, які не могли задо-

вольнити сучасних потреб. Пояснення було просте: ”Є ж відповідні російські слов-

ники”. А коли ти двомовний індивід, то користуйся російськими! Перекладати з

інших мов на українську треба було через російську. А результат?

Усі знають доленосний документ епохи ”Декларацію людських прав”. Його ан-

глійський оригінал має такий заголовок: " Universal Declaration of Human Rights".

Universal у даному тексті значить ”всесвітній”. І так би належало перекласти

назву документу на українську мову: ”Всесвітня Декларація Людських Прав”. Тоді

заголовок відтворив би зміст назви Декларації: це документ для всього людства,

для всіх країн і народів у світі.

А як переклали цю назву двомовці УССР?

”Загальна декларація прав людини”.

Чи ж передає слово загальна той факт, що документ всесвітній, вселюдський?

Чому ж в УССР віддано перевагу формі загальна перед формою всесвітня?

Секрет тут простий. Двомовці не цікавилися англійським оригіналом. Навіщо?

Є ж російський переклад. От і взяли російський переклад: ”Всеобщая декларация

прав человека”. Чому росіяни переклали слово universal словом ”всеобщий”? Так

їм видалося краще. Кожен обирає те, що краще звучить у його мові. Коли ж в УССР

стали перекладати всеобщий на українську мову, то не знайшли кращого варіянту -

лише загальний. Те, що передавало англійський зміст по-російськи, ”по-двомов-

ному” вийшло малоінформативним. Слова всесвітній як відповідника слова всеоб-

щий жоден російсько-український словник не фіксував. Не реєстрували його і ан-

гло-українські словники. В ”Англо-українському словнику” УССР читаємо:

Universal - загальний; універсальний.

Слова всесвітній, яке відповідає одному з англійських значень, нема. У ан-

гло-українських словниках УССР фігурувала та самa ”унормована” лексика, що і в

російсько-українських. Англо-українські словники ”укладалися” через російсько-

українські.

Як бачимо, теорія двомовности на практиці обернулася кастрацією нашої мови.

Після обернення її на неоковирне язичіє режисери двомовности заговорили про ”ма-

лоінформативність” української мови. Бо й справді у розглянутому прикладі назва

”Загальна декларація” не несе всієї інформації, висловленої по-англійськи. Пов-

вну інформацію могла б нести назва ”Всесвітня декларація”, та її годі було від-

шукати, послуговуючися збідненим і ”випощеним” язичієм, накинутим Україні.

Так само малоінформативні та просто карикатурні форми: давання неправдивих

показань, навантажувально-розвантажувальний пункт, позикоутримувач тощо.

Важко заперечити, що офіційне язичіє, витворене в УССР, малоінформативне.

Але це язичіє - не українська мова.

Некастрована українська мова своїми якостями не поступається іншим високо-

інформативним мовам. І в цьому можна переконатися, зіставивши зразки ”матірньої”

та ”двомовної” української лексики.