ІІ. Добір українських форм.

У сучасній пресі, у виступах політичних діячів можна почути такі словесні

пари: жорсткі умови, жорсткі вимоги, жорсткий графік, жорсткий контроль, жор-

стко відповів, жорсткий строк, жорсткі заходи, жорсткі норми. Звідки така лю-

бов до слова, яке у низці виразів звучить не ”у своїй тарілці”? Секрет тут про-

стий. Творці офіційного язичія вимагали від мовців вживати це слово там, де по-

російськи треба сказати жёсткий. Так рекомендували і редаговані адептами язи-

чія словники. Ці вимоги й ”рекомендації” за часів СССР підкріплювала загроза

репресій.

На ділі ж тотальне вживання слова жорсткий є збідненням української мови.

Подекуди там, де росіяни кажуть жёсткий, українці вживають твердий: тверда

вода, тверде м’ясо, твердий вагон (залізничний). Щодо ”заходів”, то по-україн-

ськи треба сказати круті заходи. Про ”умови” ми кажемо тяжкі умови. Коли йде-

ться про ”контроль”, то суворий контроль куди точніше передає думку, ніж жорст-

кий контроль. Така широка словесна палітра потрібна, щоб слово співдіяло з на-

шою образною системою і творило зрозумілий вислів або текст. Українська мова має

широкий вибір словесних форм. І це закономірно, бо слово жорсткий жодною мірою

не заступає слова твердий, чи крутий, чи тяжкий, чи суворий.

Мовознавці, які вивчають не лише одну мову, а багато мов, знають, що вживан-

ня тих чи тих прикметників ніколи цілковито не збігається у різних мовах. Так,

англійською мовою російське жёсткий, залежно від іменника, до якого його прикла-

дають, треба передати вісьмома різними прикметниками: hard, tough, rigid, stiff,

strict, coarse, harsh, strong. У процесі розвитку кожна мова творить свою власну

модель парування прикметників з іменниками, і ця модель не може око-в-око повто-

ритися в іншій мові. Навіть у таких близьких мовах, як українська й російська

”моделі парування” не збігаються:

Російська мова Українська мова

живой образ живий образ

живой ребёнок (і дівчина і хлопець) моторний хлопчик, метка дівчинка

живой ум жвавий розум

Описане явище - це те, що не вимагає доведення. Це - реалія.

Саме цієї реалії не хотіли визнавати творці псевдоукраїнського язичія. Їм

ходило будь-що наблизити нашу мову до мови імперії. Як наслідок українцям тре-

ба було скрізь, де росіяни вживають жёсткий, вживати слово жорсткий.

Що ж до слова жорсткий, то в нашій мові - це синонім слів шорсткий, шереха-

тий, шкарубкий. Ось приклади його вживання: жорсткий волос, жорсткі губи, жор-

стка одежина. У такому значенні його можна зустріти у творах письменників-кла-

сиків. Так його фіксують і словники ХІХ ст. З цих прикладів видно, що російське

слово жёсткий відповідає нашому - жорсткий, лише у парі з ”волосом”: жёсткий

волос. Щодо ”губ” та ”одежі”, то сказати жесткие губы чи жёсткая одежда по-ро-

сійськи не можна. Отже, слова жёсткий і жорсткий далеко не тотожні у своєму

вжитку. Там, де росіяни послуговуються словом жёсткий, українські мовці відда-

ють перевагу іншим прикметникам:

круті заходи, тверда вода, тяжкі умови, суворий контроль.

Так склалося у процесі спілкування продовж століть з багатьох причин: під

впливом вимог легкомовности та милозвучности, під впливом мовно-логічних зв’яз-

ків, під впливом культурних особливостей кожного окремого етнічного середовища.

З цих прикладів виходить, що відповідно до мовної традиції та здорового

глузду ми не можемо вживати слова жорсткий, повторюючи вживання слова жёсткий в

російській мові. А саме цього вимагало від нас псевдоукраїнське язичіє. Робивши

так, як вимагає язичіє, ми збіднюємо й карикатуризуємо нашу мову.

Приклад із словом жорсткий свідчить, як ішов процес деукраїнізації україн-

ської мови: нас змушували наші слова вживати так, як вживають росіяни:

Українська мова Язичіє

круті заходи жорсткі заходи

тяжкі умови жорсткі умови

суворий контроль жорсткий контроль.

Таке нібито ”взаємозбагачення мов” на ділі було позбавленням українців їх-

ньої окремішности, їхньої самобутньої духовної спадщини.