Ххvі. Словники

Уже говорилося, що видані під пильним наглядом адептів ”зближення мов” так

звані нормативні словники правили за джерело прищеплення українській мові невла-

стих їй рис, в тому числі й відверто карикатурних.

Довіривши опіку над українською мовою малоосвіченим партійним висуванцям,

держава свідомо дбала про деградацію української мови.

Гляньмо на деякі рекомендації РУСу.

ВИТІЮВАТИЙ, ВИТІЮВАТІСТЬ, ВИТІЮВАТО.

Коли хтось вживав у мові ”високого” стилю, українці характеризували такий

стиль цілою палітрою слів: пишномовний, кучерявий, закрутистий, замудрий, квіт-

частий, барвистий, мудрований. Про тих, хто так говорив, наші предки казали ку-

черяво або закрутисто говорить. Ці форми знає й література:

Як забалакаєш отак кучеряво,... голова почина морочитись (Кропивницький)

Взагалі дід Матвій говорить дуже ”кучеряво” (О. Вишня)

Закрутисто й хитро писав боярин (З. Тулуб)

...у мене є до тебе одне закрутисте питання (В. Логвиненко).

Не виключено, що в минулому могло вживатися і відоме з книжних джерел слово

витіюватий, а надто, коли йшлося про твір архітектури: витіювата будова, витію-

ваті прикраси. Але вжиток слова витіюватий не був характерний для всіх без виня-

тку випадків, коли йшлося про закрутистість або кучерявість чогось. Слово виті-

юватий у рядку синонімів мало б стояти на останньому місці.

Що ж робить ”нормативний” РУС?

Перекладаючи російське слово витиеватый, РУС першим українським відповідни-

ком робить слово витіюватий, а тоді наводить деякі із згаданих угорі українських

форм. Тобто першість у рядку синонімів дістає форма спільна з російською, а наші

самобутні форми пасуть задніх. А вже перекладаючи похідне слово витиевато, РУС

не згадує найпоширеніших та найвлучніших українських форм кучеряво і закрутисто,

що відбивають логічно-образну систему українця, і є частиною самобутньої тональ-

ности української мови.

Після того, як слово витіювато з ласки колоніяльних мовознавців дістало

”пільгове право” заступати всі українські відповідники з аналогічним значенням,

це слово стало з’являтися і у творах колоніяльної літератури:

Ніколає висловлювався надто туманно і витіювато,... (М. Чабанівський).

І на цьому прикладі можна ще раз показати, що наші самобутні відповідники

краще ”вписуються” в український текст. Українізуймо цитований приклад:

Ніколає висловлювався надто туманно і кучеряво,...

Чи не краще?

Історія з витіюватим - це ще один приклад деукраїнізаційної тенденції коло-

ніяльних словників.

ДОСЯГАТИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ.

Так РУС перекладає російський вираз достигать взаимопонимания. Російська

ідіома дуже довга, а українська мова знає коротку словесну форму, яка віддає той

самий зміст: порозуміватися (порозумітися). РУС наводить це слово, але на дру-

гому місці після досягати взаєморозуміння. Тобто ”нормативний” словник навмисно

збіднює і обважнює нашу мову, бо рекомендує вживати безсумнівно гіршу форму,

тільки тому, що вона копіює російську модель. Бо ж відомо, що редакторам україн-

ських текстів в УССР рекомендовано вживати форми, які стоять у словниках на пер-

шому місці. Деякі редактори дотримуються цієї ”науки” і нині.

Розгляньмо ж рекомендацію РУСу глибше. Наведу приклади вживання слова

порозуміватися:

...ми не порозуміємось з тобою ніколи (Л. Яновська) (1)

Я так і знав, що з тобою можна по-людськи порозумітись (М. Стельмах). (2)

Уявім собі, що обидва автори віддали б перевагу формі досягати взаєморозу-

міння, який був би наслідок:

...ми не досягнемо взаєморозуміння з тобою ніколи (1)

Я так і знав, що з тобою можна по-людськи досягти взаєморозуміння. (2)

Такі довгі конструкції важко навіть прочитати, не то вимовити.

Що краще звучить і легше вимовляти:

найкраще порозумітися

чи

досягнути найкращого порозуміння?

ЗШТОВХУВАТИ, ЗШТОВХУВАТИСЯ.

РУС рясніє від штучно створених ”калькованих” форм, що ними автори словника

заступають питомі українські форми. ”Куючи” нові слова, автори РУСу не звертали

уваги на звуковий образ своїх новотворів, рекомендуючи мовцям відвертий мовний

брак. Ось зразки цих рекомендацій:

зштовхувати

зштовхуватися.

Чи пробували самі творці цих ”динозаврів” їх вимовляти? Спробуйте вимовіть

ЗШТ! Це так РУС перекладає російські слова сталкивать і сталкиваться, поставив-

ши форми зштовхувати та зштовхуватися на перше місце.

Чи могли б українські мовці ”створити” такі форми? Наші предки добирали

легкомовну та милозвучну лексику - у процесі спілкування ”динозаврам” просто не

було як закріпилися в мові - але РУС створену поколіннями лексику не наводить

зовсім.

Замість мертвонародженого зштовхувати українці говорили стручувати. Цю фор-

му фіксує словник Грінченка:

Струтити їх з неба.

Слово стручувати /доконана форма струтити/ слово живе - воно поширене на

всіх теренах України, часом навіть у скороченій формі тручати, трутити:

Трутив, як дурного з мосту (Номис)

Ой, мала я миленького на трошки, на трошки,

Післала-м го води брати, трутив дідько з дошки (Коломийка).

Замість того, щоб культивувати добрані живою мовою форми, українське колон-

іяльне мовознавство вигадало і рекомендувало неживі, карикатурні форми зштовху-

вати і зштовхуватися.

Для нашої мови похідні форми від слова штовхати - не чужі. Ми знаємо і

вживаємо форми наштовхувати, заштовхувати, проштовхувати тощо. Але при утворенні

форми з приростком З цей приросток перед рядом звуків обертається на ЗІ: зіштов-

хувати, зіштовхуватися, зішкрібати. Але редактори РУСу таких форм не наводять

навіть у кінці переліку. Ігнорує їх і ”Правописний словник української мови”

/надалі - ПСУМ/, виданий за часів УССР: форм зіштовхувати й зіштовхуватися там

не наведено. Нема у ПСУМі і форм зішкрібати, зішкрябати, хоч ці форми вживалися

навіть радянськими авторами - знавцями живої мови:

Зішкрябала накип, а потім змивала його водою (І. Вільде).

Офіційним мовознавством робилося все, щоб нормальним українським формам не

було як дістатися до текстів, друкованих в УССР: живим словам закривали дорогу

слова-карикатури зштовхувати, зштовхуватися, зшкрібати, зшкрябати.

Спробуйте вимовіть: ЗШКРябати!

Правда, академічний СУМ поруч із формами зштовхувати, зштовхуватися наво-

дить і форми зіштовхувати, зіштовхуватися, але всі приклади з творів радянських

авторів подає з формою зштовхуватися. Твори цих письменників проходили фазу ”ре-

дагування”. І в процесі цього редагування, якщо хто і вживав форму зіштовхувати,

його неминуче виправили б на зштовхувати, бо ”нормативні” словники слова зішто-

вхувхути не фіксували. Що ж до СУМу, то цей словник не мав такого масового по-

ширення, і дороговказом для редакторів служити не міг. Цілком можливо, що й са-

мі письменники, вагаючись у питанні правопису слова зіштовхувати, зверталися до

словників, і не знайшовши цієї форми у ”нормативних” словниках, виправляли зі-

штовхувати на зштовхувати. СУМ же, хоч і навів форму зіштовхувати, записав її

у гнізді слова зштовхувати. Тобто штучній важкомовній формі зштовхувати відве-

дено роль ”паровоза” - головної форми серед можливих синонімів. Крім того, ви-

давані після появи СУМу словники - РУС та ПСУМ - і далі ігнорували форму зішто-

вхувати, рекомендуючи тільки неоковирне зштовхувати.

Не виключено, що вжиті котрим із письменників питомі українські слова труча-

ти або стручувати, які СУМ дискримінує ремаркою діялектні, так само перекреслю-

вав редакторський олівець із заміною на зштовхувати.

Щодо слова зштовхуватися, то крім форми зіштовхуватися українці мають чима-

ло можливостей уникати неоковирної калькованої форми зштовхуватися. Можна ска-

зати стикатися, /зіткнутися/, ударятися /ударитися/, стукатися /стукнутися/; га-

личани вживають ще й форму зударятися /зударитися/. Усі ці форми, цілком очеви-

дно, кращі від ”кованої” язиколомної форми зштовхуватися, зштовхнутися.

Культивування такої ”повстяної” лексики призвело до того, що пересічний

обиватель став цуратися цієї псевдоукраїнської мови.

Настановою при укладанні словників в УССР була така думка: ”Краще неокови-

рне слово, але скопійоване з російського зразка, ніж самобутнє українське”. Тому

РУС і рясніє такими повстяними формами:

Форма РУСу Українська форма

вертітися колесом іти в переверти

давлення гнічення

з крючкуватим носом горбоносий

зстрибування зіскакування

кинутий в убозтво пошитий у злидні

кіркоподібний коруватий, мед. струпуватий

повідомниця сповістителька

розуміючий тямущий

хлібозакуповування хлібозакупівля

Цей список - лише сота частина словесних покручів, культивованих в УССР.

Така була доля української лексики в ”нормативних” словниках.

ЗАЙТИ В БЕЗВИХІДЬ, ЗАГАНЯТИ В БЕЗВИХІДЬ.

Хибує РУС і на неадекватний, тобто неправильний, переклад російських ідіом,

що можна пояснити низькою мовною ерудицією його укладачів. Ось як перекладає РУС

російський зворот он стал в тупик:

він відчув, що зайшов у безвихідь

Такий переклад абсолютно не відповідає російському виразу. Очевидний ляп-

сус бере свій початок від неправильного перекладу у РУСі виразу стать в тупик:

стать в тупик РУС перекладає зайти в безвихідь, що є нонсенсом.

Вираз

стать в тупик

російські фразеологічні словники пояснюють як збентежитися, зніяковіти, бути

спантеличеним, не знати, що робити /й думати/, не знати, на яку ступити.

Безглуздість перекладу в РУСі викликано нерозумінням іншого російського

виразу - ставить в тупик. Цей вираз так само неправильно перекладено РУСом як

заганяти в безвихідь. Такий переклад - зразок ”механічного” перекладу.

Насправді, вираз

ставить в тупик

має два значення:

1) пряме значення, взяте з мови залізничників - ставити /заганяти/ в тупик

/сліпу колію/

2) переносне значення, більш поширене, ніж пряме - викликати замішання у

кого, бентежити, збентежувати, збивати з пантелику.

Ось як фігурує цей вираз у російській літературі:

”...часто какая-нибудь задача ставила отвечающего в тупик” (В. Осеева).

Перекладаючи за РУСом матимем:

...часто якась задача заганяла учня в безвихідь.

Очевидна нісенітниця. Щоб відтворити російський зміст треба сказати:

...часто якась задача збивала учня з пантелику.

Ще більше плутанини в ”академічних” словниках з наголосами. Так РУС наго-

лошує слово подушка на У, коли українці традиційно наголошують подушку на О.

Неправильно наголошено слово голобельний на Е, (у словнику Уманця та Спілки -

голОбельний); слово розпростати наведено з двома наголосами - розпростАти і роз-

прозпрОстати - (неправильне наголошення на А - на першому місці); вираз поживе-

мО - побачимо дано з неправильним наголосом: поживЕмо - побачимо (гніздо УВИД-

ЕТЬ).

Таку невідрадну спадщину лишило нам хвалене й перехвалене ”соціялістичне”

мовознавство.

Ця спадщина і далі робить своє ”діло”.

1996 р. в Одесі видано ”Англо-український словник медичних термінів”. І він

повен неоковирних форм і зворотів, які на ділі дискредитують українську мову,

підбудовуючи тезу про її малоінформативність. У цьому словнику можна прочитати

таке:

”акушерська операція витягнення плода”.

Звідки взялося таке ”дубувате” слово витягнення? Чи українці і справді так не-

зграбно висловлюються? Зовсім ні. Ми маємо цілу палітру нормальних слів: вида-

лення, видобуття. Але секрет появи слова витягнення полягає в тому, що перекла-

дачі англійське слово extraction переклали зразу на російську мову: дістали

извлечение. Тоді у словнику АН УССР подивилися переклад слова извлечение на

українську мову: дістали цілу низку слів, в тому числі і витягнення. І тлумачі

вибрали це слово за найкращого відповідника до слів извлечение/extraction. Бо

слів видалення і видобуття, більш відповідних у даному разі, в академічному сло-

внику не зафіксовано. Далі тлумачі вибрали форму плода замість плоду. Чому?

Обидві ці форми допускає правопис УССР. Очевидно, свідомість укладачів і далі в

прлоні теорії ”злиття мов”: плода ближче до російських форм. Але по-українськи

в даному тексті треба вжити форму плоду, і весь вираз звучатиме так:

акушерська операція видалення плоду.

Порівняйте з виразом:

акушерська операція витягнення плода.

Що милозвучніше, оковирніше, і що інформативніше? Чи ж буде вираз інформа-

тивний, коли його ”зліплено” з важкомовних і немилозвучних слів?

Такий невідрадний стан маємо на ”словниковому” фронті.