Ххvіі. Рекорди механізації

Колишнім керівникам Інституту української мови НАНУ закидали русифіка-

ційну політику. З цим важко погодитися. Хіба може бути русифікатором той,

хто примітивно орієнтується саме в російській мові? Праця перших осіб зга-

даного інституту О.О. Тараненка і В.М. Брицина ”Русско-украинский словарь

для деловых людей” /Киев, ”Український письменник”, 1992/ (надалі - Словник)

переконує, що до знавців російської та й української мови авторам далеко.

* * *

Про це свідчать наведені нижче витяги із Словника (в дужках - сторінка):

І. ПОДРОБНОСТЬ 1. (обстоятельственность) докладність... (96)

Що таке ”обстоятельственность”? Де автори взяли це слово? Беру ”Русско-ук-

раинский словарь” АН УССР (РУС). Там гніздо ПОДРОБНОСТЬ виглядає так:

ПОДРОБНОСТЬ 1. (обстоятельность) докладність...

Цілком відповідна ремарка: ”обстоятельность” - іменник, утворений від прик-

метника ”обстоятельный” - сповнений належних подробиць. Копіюючи наведене гніз-

до, Тараненко і Брицин не схвалили ремарки. Усі слова з основою обстоятель-

вони, очевидно, розуміли як пов’язані із словом обстоятельство. Слово обстоя-

тельность видалося їм недоречним. Тільки так можна пояснити, чому вчені мужі

допустили лексичний ляпсус, переробивши слово обстоятельность на обстоятельс-

твенность, яке жодною мірою не може бути поясненням до слова подробность.

ІІ. РЯД, (совокупность лиц, объединённых в какой-нибудь организации) ла-

ва (135). Такого значення не має ні російський ряд ні наша лава. Тут мало бути

ряды і лави. Інакше як браком кваліфікації цей огріх пояснити годі.

ІІІ. НАСТАВЛЕНИЕ (руководство) керівництво (57). Автори не розуміють росі-

йського слова руководство, яке в цьому тексті значить ”інструкція”, ”порадник”.

ІУ. ДЛИНА РАБОЧЕГО ДНЯ довжина робочого дня (27). Це невідомий в обох мо-

вах вжиток слова довжина (по-російськи длина) на означення ”тривалости” (по-ро-

сійськи ”длительности”). Бідна російська мова! І досі вживає длительность

рабочего дня. Не дослухається до русистів НАНУ!

У. ШУМ шум, -у; -Ы РАДИОПРИЁМНИКА шумИ радіоприймачА... (195). (Наголо-

шений звук передаю великою літерою).

Наголосивши неправильно російську множину шумЫ (бо російська норма допускає

два наголоси: шУмы і шумЫ), автори переносять наголос, узвичаєний в російському

технічному жаргоні, в українську мову: шумИ. А чому ми маємо послуговуватись

наголосом російського технічного жаргону, коли ми наголошуємо це слово шУми?

Називати безграмотність русифікацією значить грішити проти істини. Російсь-

ка мова у процесі розвитку запозичала лексику з інших мов. Та ці запозичення

завжди звучали органічно по-російськи, були легкомовні і відповідали логічно-об-

разним стандартам російської мови. Отже, русифікатор української мови мав би на-

слідувати ці риси: творити або добирати з наявних форм легкомовні, зрозумілі для

мовців лексичні одиниці. На жаль, згадані ”русифікатори” на це не спромоглися.

Вони не русифікують нашу мову, а розписуються у власній фаховій безпорадності.

УІ. ЗАЙМОДЕРЖАТЕЛЬ позикоутримувач (32).

Займодержатель має п’ять складів. Позикоутримувач - вісім. Це не русифі-

кована, а ”слоновізована” форма. Значно ближче до російських стандартів слово

позикодержець, бо воно коротке (п’ять складів), легкомовне і зрозуміле. Та та-

ких термінів у Словнику шукати годі. Зате довгістю форм Словник побиває всі ре-

корди: навантажувально-розвантажувальний (94), пусконалагоджувальний (123),

внутрішньогалузевий (16). Чи ж буде хто, крім авторів, їх уживати?

УІІ. ПОНУЖДЕНИЕ К ДАЧЕ ЛОЖНЫХ ПОКАЗАНИЙ спонукАння до давАння неправдив-

их показАнь (102). Ну й зворотик! У російському виразі повторень однакових на-

голошених складів нема. У парекладі ”русифікаторів” таких повторень аж три:

-Ання, -Ання, -Ань. Українська мова знає чудову форму кривосвідчення, що від-

повідає неоковирному виразу давання неправдивих показань. Вираз спонукання до

кривосвідчень якраз і наслідує російські стандарти, бо він короткий, легкомов-

ний, зрозумілий, без непотрібних звукових повторень. Але кривосвідчення для

авторів Словника - це terra incognita.

Відомо, що з мови на мову не можна перекладати механічно: слово за словом.

Треба перекладати зміст вислову, а не слова, що цей зміст висловлюють: російсь-

ку ідіому на самом деле не можна віддати по-українськи на самій справі.

Автори ж Словника вдаються до механічного перекладу:

УІІІ. ПРАВО ПРЕИМУЩЕСТВЕННОГО ПРОЕЗДА право переважного проїзду (118).

Ученим мужам невтямки, що хоч преимущественный часом і перекладаємо як перев-

ажний, та в даному тексті потрібен інший переклад: право на пільговий проїзд.

Деякі переклади, коли взяти їх окремо від російського оригіналу, взагалі

годі зрозуміти. Ось вираз із Словника: прийняти справу до провадження (114).

??? Про яке провадження ідеться? Це так Словник перекладає принять дело к

производству. Вираз прийняти справу до провадження нічого не з’ясовує і ні

на що не вказує - це мертвородний плід ”механічної” фантазії. Я б переклав цей

вираз прийняти справу в роботу або прийняти справу для дальших процедур. Це

теж не ідеал, бо найкраща лексика виникає не шляхом перекладу, а шляхом незале-

жного творення, але з останніх перекладів можна бодай збагнути, про що йдеться.

ІХ. НАЦИОНАЛЬНАЯ ПРИНАДЛЕЖНОСТЬ національна належність (!) (114). Належ-

ність у розумінні ”приналежність” українці ніколи не вживали. Тараненко і Бри-

цин до кінця не орієнтуються в усталених мовних формах і в мовному вжитку.

Х. РАСПЛАЧИВАТЬСЯ ПО СЧЕТАМ розплачуватися по рахункам (!) (28). Кожен

учень знає, якого відмінку вимагає прийменник ПО. Та не все те, що знають шко-

лярі, знають мужі науки. Граматично правильно механічний переклад філологів му-

сів мати такий вигляд: розплачуватися по рахунках. Але механічно скопійований

вираз звучить фальшиво.

Чому?

Бо переклад - це мистецтво, де треба брати до уваги багато чинників, в тому

числі і милозвучність. Бездарний - механічний - переклад творить форми-покручі

на зразок наносити візит (57). Такі форми знижують конкурентоздатність мови, що

ними послуговується, а заразом свідчать про цілковиту безпорадність творців цих

форм у царині лексикографії. Вираз расплачиваться по счетам, відійшовши від ме-

ханічного копіювання, можна перекласти виплачувати рахунки.

ХІ. УЧИТЫВАНИЕ 2. звАження (186). ЗвАження - це похідне від звАжити, а

від зважАти - зважАння. Елементарні істини. Чи мали б їх знати автори?

ХІІ. В ЗАВЕРШЕНИЕ у завершення (31). Українська мова знає форму на завер-

шення, яку створено на підставі спільної моделі для низки виразів: на закінче-

ння, на додаток, на довершення тощо. Рекомдувати форми в завершення, в дода-

ток, в закінчення можна лише абсолютно не знаючи української мови.

Автори Словника не завдають собі труду уніфікувати свої переклади:

ХІІІ. В ДЕНЕЖНОМ ВЫРАЖЕНИИ в грошовому виразі (26), а В СТОИМОСТНОМ

ВЫРАЖЕНИИ у вартісному вираженні (165).

В обох випадках краще сказати в обчисленні:

у грошовому обчисленні,

у вартісному обчисленні.

Плутають автори і наголоси: полОговий (133), коли треба пологОвий (як ре-

комендує РУС і ПСУМ); сирокопчЕний” (169), коли норма (у нормативних словни-

ках!) сирокОпчений. І це далеко не повний перелік ”кривонаголосів”.

З викладеного стає очевидним, що ”механічний” підхід до розв’язки лексичних

проблем, застосований авторами Словника, веде до засмічення мовного простору не-

якісною лексикою і до дискредитації мови, яка таку лексику вживає.