Ххv. Ще одна пошесть

Слово курирувати нагадало про пошесть іноземщини в нашій мові.

Багатьох із нас дивує величезна кількість іноземних слів у мові сучасників:

маркетинг, хіт-парад, саміт тощо. Чи й справді без цих слів годі обійтися? Чи

появу ”іноземців” породжує потреба спілкування, чи є тут які інші причини?

Твори літератури засвідчують, що серед не дуже освічених людей існує звичка

хизуватися малозрозумілими для оточення словами. В. Винниченко описує сільського

голову, який, де треба й де не треба, вставляв слова діствітельно, удівітельно,

возмутітельно. Що стояло за цим явищем? Певні прошарки суспільства - зокрема

сільська ”еліта” - старалися якнайдалі відгородитися від ”сірої” маси, і мовні

засоби давали їм цей шанс: своєю мовою ”еліта” відрізнялася від ”простолюду” і

вже тому в окупаційних обставинах виглядала, як влада. На ділі ж це явище твори-

ло карикатурну ситуацію, бо скороспечені сільські аристократи вимовляли чужі

слова з українським акцентом, а часто і вживали їх не там, де треба.

Коли порівняти минуле із сучасним, то тут можна провести досить чітку пара-

лель. Тільки тепер до ”престижних” слів вдається не лише малоосвічена сільська

”знать”, а й високі державні достойники. Причина ж і там і там одна: бажання

бути на рівні модної освічености, відрізнятися своєю лексикою від ”сіряків”.

Тому, коли наші президенти чи парламентарі говорять про образ, лице або

ім’я держави, то хай там що скажуть імідж. А першорядні завдання неодмінно на-

звуть пріоритетними. Думка така: коли ти говориш, як усі, то багато втрачаєш в

очах оточення, тобто в очах своїх майбутніх виборців. Отже, говори, як належить

лідеру. А пересічний громадянин, коли чує іноземну тарабанщину з уст високих

достойників, і собі засвоює її.

До чого це веде? ”Іноземці” починають витискати нашу питому лексику. Ми

втрачаємо віру в самих себе: починаємо боятися власних слів і зворотів. Там, де

можна вжити своє слово, ми віддаємо перевагу ”чужинцеві”. І коли чехи майже всі

іноземні слова замінили чеськими - навіть театр у них дивадло, то ми навпаки:

кожне своє слово хочемо замінити іноземним.

Ось пишуть науковці з творчої групи ”Інтелект”: ”...ми пропонуємо... систе-

му підвищення... кваліфікації - інтелектуальний тренінг”. Невже тут так конечно

вжити слово тренінг? Таж ми маємо чудове слово вишкіл! Невже інтелектуальний

тренінг краще звучить, ніж інтелектуальний вишкіл? ”Інолюбці” йдуть далі: від

слова тренінг творять важкомовний прикметник тренінговий: тренінгова система.

Чому не вжити вишкільна система? Слово вишкільний вживає українська діяспора.

То чи не краще позичати свою лексику у своєї діяспори, ніж із рук мовних посере-

дників? Бо тренінги приходять до нас не з Америки, а з других рук - з Москви,

яка сама позичає їх на стороні, а тоді вже й ми ”інтелектуально” збагачуємось.

Чи може навпаки: убожіємо? Чи ж не терпить від цього ”збагачення” наша пи-

тома лексика?

Візьмім слово досвід. Бідолашне! Його та його побратима виробничий досвід

сучасники живцем кладуть у могилу, вживаючи виключно високоінтелектуальне, як на

їхню думку, слово ноу-хау, дарма, що воно для загалу незрозуміле.

А от пише академік НАНУ: ”...мені не подобається, викликає спротив...”.

Тобто, академік хоче сказати викликає опір. Опір - прекрасне українське слово.

Його утворено від дієслова опиратися. Зрозуміла і легкомовна форма. Вживати б

її та вживати. Аж ні, академікові треба козирнути ерудицією, козирнути ”новим”

словом. Шкода тільки, що академіки УССР ”підкуті” лише одною іноземною чи пак

другою рідною мовою. Бо якби академік знав бодай трохи ще таку слов’янську мову,

як польська, то збагнув би, що спротив - не нове і не українське слово. Це каль-

ка з польського - sprzeciw. Серед галичан полонізми мали певне поширення - і це

зрозуміло - жили в польській державі. Та чи збагачують нас позичені слова?

Усякі позики треба віддавати. Тож і за словесні позики треба розплачуватись. А

розплата ця в устах наших ”друзів” виглядає так: ”українська мова - це діялект:

суміш польської, німецької та гебрейської (!) мов”.

Отак вилазять боком позички.

Я не проти запозичень. Без них не може обійтися жодна мова. І ми не святі.

Але запозичення мають бути вмотивовані відсутністю своїх мовних засобів для ви-

слову того чи того поняття. Запозичення цілком на місці в науковій сфері. Там

без них часом годі обійтися. Але коли мові належить бути духовним надбанням на-

роду, вона мусить перше, ніж вдатися до запозичення, дослідити усі свої можливо-

сті, і тільки не знайшовши відповідника, вдаватися до позичок.

Виникає питання: ”Хто ж мусить робити ці дослідження? ”.

Оце якраз і є святий обов’язок академіків НАНУ.