Хххv. Іван Котляревський.

Перші заходи імперської деукраїнізації припадають на ХУІІІ ст. Отже, всі

діячі українського відродження ХІХ ст. вже діставали освіту російською мовою.

Цей факт не міг не відбитися на ”малоросійській” мові, якою піонери культу-

рного відродження України (кінець ХУІІІ - початок ХІХ ст.) починали писати свої

твори, діставши перед тим російськомовну освіту. У творах засновника української

літератури І. Котляревського рясніють форми відверто запозичені з російської мо-

ви. Сучасного читача вражає така лексика в ”Енеїді”:

вкусний, надежда, ногті, обезьяна, разний.

Цей список можна б і продовжити. Але нас цікавить лише факт наявности руси-

змів у автора ”Енеїди”. Компонуючи свій твір, Котляревський користувався не лише

живою українською мовою, але й тою мовою, яку він засвоїв у російських навчаль-

иих закладах. Часом він мимовільно вживав русизми, хоч знав правильні українсь-

кі форми. Так, поруч із словом вкусний в ”Енеїді” чи не частіше фігурує смачний.

Часом вжити русизм вимагала рима або ритм віршованого рядка. А часом, можливо,

що й автор ”Енеїди” міг плутатися в окремих спеціяльних термінах: ніяких же ук-

раїнських - на базі живої мови - словників не існувало, отже не було жодних мов-

них норм, в тому числі термінологічних (майже так, як у сучасній Україні). Кот-

ляревський був перший, хто орав цілину української мови й літератури. Сьогодні

можна тільки дивуватися. що не вивчаючи української мови та її граматики в жод-

ній школі, не послуговуючись жодною україномовною літературою, а лише на підста-

ві контактів з україномовним оточенням, Котляревський творив шедеври цією безпи-

семною на той час мовою.

Віддаючи належне генієві автора ”Енеїди”, ми заразом мусимо бути свідомі

того, що до лексики його безсмертного твору треба підходити критично, жодною мі-

рою не маючи УСІЄЇ його лексики за українську.

Саме так і ставилися до лексики Котляревського наші попередники. Б. Грін-

ченко, фіксуючи у ”Словарі української мови” народню лексику, наводить приклади

з ”Енеїди”, але не включає до ”Словаря” слів обезьяна, надежда тощо.

Зовсім інакше поставилися до наявних в ”Енеїді” русизмів колоніяльні ревни-

телі ”злиття мов” і ”наближення” української мови до російської. Русизми Котля-

ревського стали для них знахідкою. Саме посиланнями на них і обґрунтовано низку

русифікаційних маніпуляцій підсовєтського мовознавства.

Після погрому українства 30-х років колоніяльне мовознавство на означення

елементу Plumbum запозичило російський термін свинець замість традиційного укра-

їнського - оливо; а на означення елементу Stanum - форму олово замість традицій-

ного терміну цина.

Було це здійснено по-большевицьки насильницьки. Пояснень не роблено. За

пояснення правила цівка револьвера. Лише згодом, колоніяльні мовознавці, що ре-

дагували УРС у 60-х роках, а пізніше і редактори СУМу в 70-х, взялися заднім

числом ”теоретично” обґрунтовувати большевицький терор. В УРСі (том У) та СУМі

(том ІХ) у гнізді СВИНЕЦЬ наведено цитату з ”Енеїди”:

Вулкан, до кузні дочвалавши,

Будить зачав всіх ковалів;

Свинець, залізо, мідь зібравши,

Все гріти зараз ізвелів...

Інших прикладів з творів класичної української літератури словники не пода-

ють: їх немає. Зате СУМ ілюструє гніздо СВИНЕЦЬ творами совєтських письменників

післяпогромного періоду, коли запроваджено горезвісну ”нормативну” лексику. Вжи-

ти тоді питому українську лексику було рівнозначно антирадянській діяльності з

наступними відвідинами архіпелагу ҐУЛАҐ. Жоден редактор в УССР не пропустив би

”крамольної” лексики.

Що ж до цитати з ”Енеїди”, треба думати, її автор вжив слово свинець так

само, як вживав слово вкусний, знаючи, що існує слово смачний. Підтвердження

цього знаходимо в самій ”Енеїді”. Поруч із свинцем Котляревський вживає і пи-

томий український термін на означення металу Plumbum - оливо. Описуючи оборону

фортеці троянцями, автор ”Енеїди” каже:

Троянці так і учинили;

На вал колоддя накотили

І разний приправляли вар;

Олію, дьоготь кип’ятили,

Живицю, оливо топили,

Хто лізтиме, щоб лить на твар.

Тут оливо вжито у традиційному українському розумінні на означення металу

Plumbum. Лити з мурів обложеної фортеці цину (Stanum) було б задорого. А оли-

во (Plumbum) було куди дешевше, і цей метал завжди був на похваті у війську, бо

з нього відливали кулі. Тож немає жодного сумніву, що в даній цитаті Котляревсь-

кий під оливом має той самий метал (Plumbum), який він в іншому місці називає на

російський манір свинцем.

Що ж роблять колоніяльні редактори? Вони слово оливо у наведеній цитаті

у виданні 1952 р. виправляють на олово. І саме як олово (Stanum) його фіксує

СУМ у гнізді ОЛОВО (том У). Іншими словами, колоніяльне мовознавство УССР для

обґрунтування терористичних дій україножерів 30-х років вдається до фальсифіка-

ції.

Котляревський слова олово не вживає - лише оливо, і означає воно у наведе-

ному прикладі не Stanum, a Plumbum.

Правда, в описі палат підземного царя автор ”Енеїди” вживає оливо ніби на

означення металу Stanum, хоч, може, у парі ”оливо, свинець” автор вдається до

повтору на зразок ”треба, нада”:

Цвяховані були там стіни,

І вікна всі з морської піни;

Шумиха, оливо, свинець,

Блищали міді там і криці...

Тут можна пояснювати оливо як Stanum (російське олово), що й роблять мово-

знавці УССР. Виключати можливости того, що Котляревський міг у даному уривку

розуміти під оливом Stanum (російське олово) не можна. Не будучи ковалем чи ме-

талургом, письменник міг плутатися в термінології, а російська освіта могла цій

плутатині сприяти.

Отже, у Котляревського спостережено термінолочічну ”саламаху”: один раз

слово оливо значить Plumbum, а другий раз - Stanum. Однак не вживає автор ”Ене-

їди” слова олово, тільки - оливо. З другого боку, на означення виробів із Sta-

num-у письменник вдається до слова циновний - прикметника від слова цина (Sta-

num):

Циновним ґудзем застебнувся...

Маючи уявлення про ”циновний ґудзь”, автор ”Енеїди” мусів знати і слово

цина - український термін на означення металу Stanum - дарма, що у творі його

не вживає.

Наявність лексичних розбіжностей у Котляревського потребує глибшої уваги.

Як же українці справді називали Plumbum і Stanum?

Для цього досить вдатися до творів інших класиків:

Та вона, ота Урака,

Біля коминка присіла,

Вкупі з сином, з тим Ласкаром,

Топлять оливо, ллють кулі... (Леся Українка)

Кулі, як знаємо, ллють з металу Plumbum. Отже й Л. Українка під оливом

розуміє Plumbum. Про це свідчать і інші фольклорні та літературні джерела.

Який з цього всього проситься висновок?

І. Вплив російської мови на українську почався не сьогодні, а мав свою до-

сить довгу історію

ІІ. Посилання на творчість класиків потребує великої обережности: вжита

один раз одним класиком лексика ще не є підставою вважати її за українську

ІІІ. Для занесення слова чи виразу до реєстру словника як українського тре-

ба мати кілька прикладів вживання даної лексики, взяті з кількох класиків

ІУ. Досліджуючи мовні явища, у жодному разі не можна практикувати підтасо-

вок, перекручень і підправок авторських текстів - методів, характерних для коло-

ніяльного мовознавства УССР.