Хххvііі. Навчаючись чужого.

Ще до того, як держава стала брутально втручатися в українську мовну сти-

хію, вже мали місце факти ”наближення мов”: в українській мові почали з’являти-

ся невластиві нам слова, вирази, синтаксичні конструкції. Як це ставалося?

Найлегше простежити за цим процесом на письменницькій творчості, бо письме-

нники лишають по собі твори, лексика яких може свідчити про явища, що відбували-

ся у сфері мови.

Як ми знаємо, освіта в Російській імперії була виключно російськомовна.

Особливо пильно цього додержувано на Україні. Усі релігійні навчальні заклади

переведено на російську мову ще в кінці ХУІІІ ст. Інтелігенція, міське чиновни-

цтво, священики стали переходити на мову імперії не лише на службі, але і в ро-

динах. Те саме відбувалося і в сім’ях ”малоросійського” дворянства.

Ішов процес обмосковщення України.

З фізики відомо, що всяка дія викликає протидію. Мала місце протидія і в

процесі русифікації. Знову таки цю протидію найлегше простежити на письменни-

ках: їхні біографії зафіксовано документально, і з них ми дізнаємось багато ці-

кавого.

Обмосковщення як процес насильницький не міг не викликати протидії з боку

молодого покоління: найбільш прогресивної, завдяки своїй молодості, частини су-

спільства. Коли старше покоління - батьки - під тиском обставин скорялися дикта-

ту імперії та переходили на мову колонізатора, то діти під впливом прогресивних

течій у суспільстві бачили в цьому диктаті деспотизм і варварство. І діти става-

ли в опозицію до батьків. У родинах наставало протиборство.

Цілий ряд українських письменників пережив таке протиборство в родині. Ви-

ховувані в російськомовних родинах майбутні літератори повставали проти родинної

російськомовности, і зайшовши у конфлікт з батьками, навіть розривали з родиною.

Такий конфлікт зафіксовано у житті Степана Руданського. Не згодний з російсько-

мовністю родини, він розійшовся з домом батьків. Аналогічні відносини склалися

з батьками і в Бориса Грінченка.

Розірвавши з ”малоросійством” батьків, діти верталися до своєї пригніченої

культури і бралися до її розвитку.

З національної точки зору бунт дітей був явищем позитивним. Та як і всяке

позитивне явище, воно мало і свої негативи. А негативи полягали в тому, що, по-

вернувшися до рідної культури, діти до кінця не звільнилися від впливів шкільної

та родинної російськомовности. І ці впливи в тій чи іншій формі давалися взнаки

в їхній творчості. Письменники, які здобули російську освіту, у своїх українсь-

ких творах робили огріхи проти правильної української мови. Коли-не-коли вони

вживали форми, запозичені з російської мови, компонували речення на російський

лад, вживали властиві російській мові зв’язки між словами тощо.

Ці огріхи впливали на українську літературну мову тим, що деякі з цих огрі-

хів стали переходити з категорії помилок у категорію норми. Особливо полюбляло

письменницькі огріхи колоніяльне мовознавство, яке на підставі авторських похи-

бок відверто фальсифікувало українську мову.

Приклади?

Їх багато. Для нас найцікавіші з них ті, які задокументовано.

Словник Грінченка у гнізді слова ЗРАДЖУВАТИ наводить такі приклади із запи-

сів народньої творчости:

”Палію, Палію Семене, чи не зрадиш ти мене” (Запис Максимовича)

”...вона ж мене ізрадила, я й не сподівався” (Запис Метлинського).

Дієслово зраджувати, як неважко бачити із зацитованих уривків, вимагає піс-

ля себе знахідного відмінку, тобто ставить після себе питання кого/що.

А от зразки з літератури (із Словника А. Кримського та СУМу):

”Зрадив дівчину кохану (кого)...” (С. Руданський)

”Та доля лихая зрадила хутко його (кого)...” (Л. Українка)

”Зрадив козаків (кого), пристав до ляхів...” (І. Нечуй-Левицький)

”Зрадив він народню справу (що)...” (П. Куліш)

”Я зрадив би себе (кого), якби дививсь інакше...” (В. Самійленко)

”Князі й бояри... зраджують край свій (що)...” (І. Франко)

”О Батьківщино! Не зрадили тебе (кого) твої донецькі діти...” (В. Сосюра).

Така одностайність письменників, що походять з різних українських земель -

Поділля, Волині, Київщини, Полтавщини, Галичини, Слобожанщини - не лишає жодного

сумніву в тому, що зраджувати треба кого або що. Якщо ж хтось колись відступає

від цієї норми і зраджує кому/чому, то це - помилка, огріх, який можна пояснити

впливом російської освіти, бо росіяни иизменяют кому/чему, і ніколи ніде не

изменяют кого/что.

Усяку помилку треба трактувати як помилку і не інакше. Але не так думають

мовознавці колоніяльної школи. Для них помилка в бік копіювання російської мови

- це те, що їм якраз і потрібно. Отож СУМ у гнізді ЗРАДЖУВАТИ пише, що слово це

вимагає після себе питання кого/що, але іноді (рідко) й кому/чому. І наводить

приклади з літератури, які на ділі є письменницькими огріхами:

”Зрадила та, що любила... Зрадила мила мені (кому)...” (О. Олесь)

”...він не зраджував цій звичці (чому)...” (О. Полторацький) (1960 р.).

Огріх О. Олеся стає зрозумілим на підставі написаного вище.

Щодо прикладу з твору О. Полторацького, то його треба пояснити низьким рів-

нем грамотности автора та подвійним стандартом тодішніх редакторів, які виполю-

вали найменші відхилення від ”нормативних” словників, коли йшлося про самобутні

українські форми, і закривали очі, коли йшлося про копіюваня російських зразків.

Бо, фіксуючи у гнізді ИЗМЕНИТЬ українське слово зраджувати, нормативні словники

(РУСи), починаючи від 1948 р. наводять його у правильній українській формі:

зраджувати кого/що.

Третій том СУМу, який узаконив, як рідкісну, форму зраджувати кому/чому,

вийшов 1972 р.

Отже, у виданій 1960 р. повісті Полторацького ”Дитинство Гоголя” редактор

мусів виправити неграмотність автора. Та, як бачимо, він цього не зробив. Не-

грамотність у бік копіювання російської мови редактор не мав за потрібне, або не

наважився виправляти, або й сам був освічений не краще від автора.

І цей букет неграмотности СУМ підносить як українську норму!

Про фаховий рівень тодішніх редакторів дуже промовисто свідчать скарга

О. Довженка, висловлена у листі до директора видавництва ”Дніпро”. От що пише

Довженко про особу, яка редагувала його твори:

”...не знає мови. Видно по всьому, що вона українською мовою не говорить.

На кожній сторінці сліди словників, механічно прочитаних, а часом і безглуздих”¹.

Як це точно відбиває систему редагування української літературної продукції

в УССР! Редактори обертали живу мову на мертве язичіє.

Узагалі ж кажучи, огріхи в мові письменників у ситуації тотального поширен-

ня російської мови траплялися і трапляються. Усі пам’ятають рядки Т. Шевченка:

І ЧУЖОМУ научайтесь,

Й свого не цурайтесь...

Однак ми - за винятком колоніяльних ”академіків” та ”докторів” - і далі

навчаємось чого, а не чому.

Письменники такі ж люди, як і всі смертні, і можуть помилятися. Але це не

дає нікому права на підставі помилок творити норму.

А саме так діяло колоніяльне мовознавство і продовжує діяти сьогодні.

Узаконення помилкового вжитку веде до поступового відмирання самобутнього

українського мовлення. Сьогодні щораз частіше у пресі можна зустріти форму зра-

джувати кому: зрадив мені, зраджу їм, зрадило нам тощо. Виправляти ці покру-

чі редакторам просто нема як: бо ж такий вжиток узаконено колоніяльним мовознав-

ством, яке має в незалежній Україні чи не більше прав, ніж в УССР.

Чужа мовна ”порода” забиває своє золото.

Такий наслідок ”чужої науки”.