Хlіі. Вступ.

Державність української мови покликала до життя цілу низку лексикографіч-

них праць загального і спеціяльного характеру. Мовознавці та лексикографи взя-

лися до праці. Назву лише кілька словників, в тому числі перевидання колишніх

публікацій, які з’явилися за останні роки:

О. Ізюмов, Практичний російсько-український словник.

В. Підмогильний, Є. Плужник, Російсько-український фразеологічний словник.

О. Тараненко, В. Брицин, Російсько-український словник для ділових людей.

А. Бурячок, М. Демський, Б. Якимович, Російсько-український словник для

військовиків.

О. Коссак, Англо-український словник з інформатики та обчислювальної техні-

ки.

Авторський колектив Одеського медичного інституту, Англо-український слов-

ник медичних термінів.

В. Козирський, В. Шендеровський, Українсько-англійсько-німецько-російський

словник фізичної лексики.

Цей список - лише маленька часточка того, що з’явилося на ниві української

лексикографії та словотворчости. Я не помилився, вживши термін словотворчість.

Укладання термінологічних словників - це словотворчість: попередні політич-

ні режими робили все, щоб українська мова не мала практичного вжитку в техніці,

медицині, діловому світі, фінансах, природничих науках. Ця політика призвела

до того, що українську наукову та спеціяльну термінологію належно і якісно не

розроблено. А це значить, що сучасні автори термінологічних праць мусять великою

мірою вдаватися до словотворчости. Якщо деяку термінологію можна запозичити з

”допогромних” (до 1933 р.) і ”донезалежницьких” (до 1991 р.) видань, то тисячі

термінів, що виникли за кілька останніх декад, потребують свого втілення в укра-

їнську мовну плоть. Треба додати, що не вся ”допогромна” і ”донезалежницька”

термінологія відповідає вимогам сучасности. Отже, автори лексикографічних праць

хоч-не-хоч мусять бути словотворцями.

Навіть поверхове знайомство з названими працями свідчить, що це так. Авто-

рам-лексикографам доводиться на власну руку творити українську термінологію.

Лексикографічні праці - словники - містять тисячі слів. І в такому ”натов-

пі” серед ”новоспечених” термінів трапляються і словесні шедеври і словесні по-

кручі.

Завдання цієї публікації - знайти шляхи й засоби, щоб покручів було якнай-

менше, а шедеврів якнайбільше. Щоб цього досягти, треба проаналізувати творчість

сучасних лексикографів. А вона, як і все на світі, не вільна від недоліків.

Що найбільше впадає в око у сучасних термінологічних словниках?

Непридатність частини рекомендованої лексики до практичного вжитку.

Новостворений термін мусить бути не лише правильний з точки зору своєї від-

повідності наявним словотворчим моделям, він має задовольняти ще й цілий ряд ін-

ших вимог.

У частині першій ми вже розглянули ряд невдалих словотворчих зусиль і ряд

невдалих словесних форм. Ми продовжимо цей критичний розгляд, звернувшись до

окремих лексикографічних праць. Заразом - накреслимо шляхи, як уникати можливих

на цій дорозі хиб і досягати бездоганної мовотворчости. А для цього треба знати,

які ж вимоги стоять перед якісним лексичним матеріялом.