Хlі. Висновки.

І. Українська мова продовж кількох століть зазнавала гоніння з боку тоталі-

тарних імперських режимів. Процес, який започаткував Петро І у ХУІІІ ст., підхо-

пили ”інтернаціоналісти” у ХХ ст. Тоталітарна держава воювала проти української

мови всіма наявними в її арсеналі засобами:

1. Указами, законами

2. Заборонами

3. Терором і репресіями

4. Знищенням сумлінних мовознавців

5. Створенням фальсифікаторського колоніяльного псевдомовознавства

6. Фальсифікаціями у словниках, підручниках і творах класиків

7. Теоретичними концепціями про ”наближення і злиття мов”.

Під впливом цих заходів в УССР припинено розвиток української мови, не роз-

роблено термінології, яку можна було б з успіхом вживати у різних сферах. Вида-

ні в УССР словники карикатуризують українську мову і підживлюють міфи, які скла-

лися навколо неї.

ІІ. Україножерські заходи лишили свої сліди не лише в мові, а й у психоло-

гії українців. Під впливом перелічених заходів в нашому суспільстві поширилася

низка міфів:

1. Що українська мова - мова меншовартісна

2. Що українською мовою не можна послуговуватися у цілому ряді сфер спілку-

вання, наприклад, у військовій, технічній тощо

3. Що українською мовою не можна викладати, наприклад, музику, фізкультуру

4. Що українська мова не може існувати без російської

5. Що російська мова найкраще служить українцям.

Ці міфи підкріплювано імперською політикою. Гальмовано видання словників,

енциклопедій та іншої довідкової літератури.

Відсутність масово виданих повнооб’ємних словників іноземних мов таких, як

англо-український та українсько-англійський, німецько-український та українсько-

німецький, польсько-український та українсько-польський, та багатьох інших мов,

безперечно гальмувала розвиток і вжиток української мови.

Ті ж словники, які видавалися, як ми бачили з попередніх бесід, спрямовува-

но не на розвиток української мови, а на її дискредитацію.

ІІІ. Вивчаючи українську культурну спадщину, не можна забувати про істори-

чні несприятливі обставини розвитку української мови. Тому працю над словниками

та виробленням української термінології треба поєднувати з очищенням української

мови від невластивих нам, терором накинутих рис.

ІV. Усе вищесказане ставить перед свідомою мовознавчою громадою України

низку завдань:

1. Розробити і видати термінологічні словники з цілого ряду галузей

2. Орієнтувати мовознавчі заклади НАНУ на ліквідацію шкідництва на ниві

українського мовознавства

3. Перевидати УРС, СУМ, РУС, звільнені від перекручень.

Ця програма величезна. Вона потребує сотень ентузіястів та підтримки держа-

ви. Згадавши державу, мимоволі зупиняєшся.

А що, коли держава байдужа до українського відродження?

Чи маємо ми право відмовитися від цієї програми?

У жодному разі.

Ця програма потребує широкої підтримки з боку патріотичних партій та грома-

дських організацій.

Треба згуртувати ентузіястів цієї програми, і спільними силами вдатися до

пошуків коштів серед міжнародніх доброчинних організацій, серед фондів та окре-

мих доброчинців.

Ось те поле діяльности, куди варто вкладати свою енергію молодим і завзят-

им.

Тільки з підтримкою ентузіястів цю програму можна зрушити з мертвої точки,

на якій вона перебуває сьогодні.

Не забуваймо, що від здійснення цієї програми великою мірою залежатиме ус-

піх нашого національного відродження.