ХХХІХ. ”КОШТУЄ МЕНЕ” ЧИ ”КОШТУЄ МЕНІ”?

Коли сьогодні ми чуємо від когось ”Мене це дорого коштувало”, нам здаєть-

ся, що вираз неправильний. Справді, сьогоднішній мовець звик до такого зв’язку

між словами: ”Мені це дорого коштувало”.

Так ми звикли. Так і в російській мові: ”Мне это дорого стоило”. Щодо ро-

сійської мови - це так.. Що ж до української...

Гляньмо до словників. У словнику Б. Грінченка у гнізді КОШТУВАТИ наведено

такий приклад:

Воно коштуватиме їх небагато (З народніх уст; Канівщина)

Тобто, коштувати вимагає після себе родового відмінку: коштувати кого.

Такий мовно-логічний зв’язок фіксують і твори літератури:

Буде рублів десять Тебе (кого) коштувати (С. Руданський)

Говорили, що такий дозвіл коштував його (кого) пару тисяч (І. Франко).

-------------------------

¹⁾ І. Кошелівець, ”Олександер Довженко”, ”Українська мова та література”, ч. 45,

1998 р.

Як бачимо, лексема коштувати кого була нормою ще не так давно. А вже за

радянських часів остаточно забулася:

Копійок двадцять п’ять Івану (кому) коштували (М. Рильський).

Можна наводити десятки прикладів з творів наших сучасників, і всі вживають

модель коштувати кому.

Навряд чи треба переконувати читачів, що така трансформація сталася під

впливом північного сусіда. Коли це сталося, і хто перший став вживати форму

коштувати кому, сьогодні встановити важко. Одне незаперечно: у першій половині

ХХ ст. на Східній Україні коштувати кого стало архаїзмом. На Західній Україні

та в західній діяспорі ще й сьогодні можна почути мене коштує, його коштує, хоч

під впливом совєтської освіти Західня Україна губить це правильне українське ді-

єслівне керування.

Прикладів ”застаріння” під впливом навальної русифікації можна навести

більше. Тепер неможливо встановити дату і місце ”трансформації” дієслова кош-

тувати. Зате інші подібні ”трансформації” можна прослідкувати, скажу так, до-

кументально.

Прикметник подібний у нашій мові вживається з прийменником до: подібний до

кого/чого:

І почуття, подібне до сорому, опекло йому лице (З. Тулуб) (І)

Який гарний. Зовсім до Вас подібний (І. Франко). (І)

Проте під впливом тих же чинників - російська освіта й оточення - дехто

практикує і такі моделі: подібний на кого/що, подібний кому/чому:

Сухе тіло гріло мене теплом, таким знайомим і ні на що не подібним

(М. Коцюбинський) (ІІ)

Зоставшись при тобі, я став би долею тобі подібний

(Л. Українка). (ІІІ)

Як бачимо, невластиві нам форми вживають і письменники. Щодо Коцюбинського,

то він якраз і належав до літераторів, з дитинства знайомих з російською мовою

та літературою. Наявність виразу тобі подібний у Л. Українки можна пояснити по-

требою ритміки у віршованому тексті, хоч і Леся не була вільна від впливу росій-

ської мови: як свідчать сучасники, батько Лесі був виключно російськомовний.

Цікаве тут інше: як мовою видатних письменників маніпулює колоніяльне мово-

знавство:

УРС (1961 р.) так пояснює слово ПОДІБНИЙ:

ПОДІБНИЙ 1) (до кого, до чого, реже на кого, на що, кому, чому)...

Отже, УРС засвідчує питомість для нас форми подібний до кого/чого, підкре-

слюючи ремаркою реже вторинність (у даному разі - від запозичення) форм подіб-

ний на кого/що, подібний кому/чому. Хоч і узаконюючи позичені форми (бо це кі-

нець кінцем збагачує комунікативні можливості мови), УРС все таки визнає за пи-

томою українською моделлю керування першість. І відповідно наводить приклади

в такому порядку:

І почуття, подібне до сорому, опекло йому лице (З. Тулуб) (І)

Сухе тіло гріло мене теплом, таким знайомим і ні на що не подібним

(М. Коцюбинський) (ІІ)

Учителю, зоставшись при тобі, я став би долею тобі подібний

(Л. Українка). (ІІІ)

Але часи змінилися. Наступ на українську мову посилився. І виданий 1975

року СУМ (том УІ) ”міняє акценти”. Гніздо ПОДІБНИЙ виглядає вже так:

ПОДІБНИЙ, а, е. 1. Який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий

на когось, щось...

Це пояснення зігнорувало українську модель керування, властиву цьому прик-

метнику: подібний до чого, пояснивши слово подібний через синонім схожий, який

таки вимагає після себе прийменника на. Гніздо ілюстровано прикладами в тако-

му порядку:

Сухе тіло гріло мене теплом, таким знайомим і ні на що не подібним

(М. Коцюбинський) (І)

Який гарний. Зовсім до Вас подібний (І. Франко) (ІІ)

Учителю, зоставшись при тобі, я став би долею тобі подібний

(Л. Українка). (ІІІ)

Як бачимо, приклади починає цитата, де подібний вимагає після себе приймен-

ника на: вжиток у 1961 році визнаний рідкісним. За неповних 15 років рідкісний

вжиток став головним! Так вирішили колоніяльні маніпулятори від мовознавства.

У такий спосіб адепти ”злиття мов” ”наблизили” українську мову до російсь-

кої. Про українську питому форму подібний до чого користувач СУМу дізнається

лише з поставленої на друге місце цитати і має зробити висновок, що позичена

форма подібний на що - це природня українська форма.

Я жодною мірою не проти мовних запозичень. Вжиті до речі вони збагачують

комунікативні можливості мови. Але з фальсифікаційною практикою псевдомовознав-

ства, яке на догоду політичній меті старається витискати самобутні форми форма-

ми запозиченими, навряд чи погодяться словолюби й шанувателі рідного слова.

Хто хоче володіти правильною українською мовою мусить вистерігатися таких

узвичаєних або узвичаюваних покручів:

Правильна українська форма Суржикова форма

відповідно до чого відповідно чому

глузувати з кого глузувати над ким

дивуватися з чого дивуватися чому

запобігати ласки у кого запобігати ласки перед ким

знущатися з кого знущатися над ким

зраджувати кого зраджувати кому

легковажити що легковажити чим

навчатися /вчитися/ чого навчатися /вчитися/ чому

нехтувати що /поради/ нехтувати чим /порадами/

опановувати що /науки/ опановувати чим /науками/

повідомляти кого /мене, нас/ повідомляти кому /мені, нам/

постачати кому що /матері хліб/ постачати кого чим /матір хлібом/

радіти /радий/ з чого радіти /радий/ чому

сміятися з чого сміятися над чим

спонукувати на що спонукувати до чого

стосуватися до кого /нас, мене/ стосуватися кого /нас, мене/