Три основних принципи побудови щасливих стосунків.

В цьому розділі ми поговоримо про декілька принципів щасливих стосунків.

Перший принцип — рівна самооцінка у партнерів. Сторони будуть щасливі при умові, що у них однакова самооцінка. Якщо у стосунках один із партнерів менш впевнений в собі та менш щасливий, то він неодмінно потягне за собою іншого партнера, — зворотного процесу не відбувається. Багато людей помилково думають, що якщо вони щасливі, то поділяться щастям із партнером, але замість цього тільки розділяють його смуток та невдачі.

Другий принцип побудови стосунків – повага до партнера, що є більш важливим ніж закоханість. Звичайно дуже важливо кохати партнера, але як відомо ми так само швидко можемо розлюбити партнера чи дружину, як закохалися, гірше того, кохання може перетворитися у ненависть. Але цілком необхідною є умова, що ми повинні поважати партнера, і що він нам повинен подобатися. Ми можемо перевірити себе поставивши просте запитання: чи є ця людина моїм найкращим другом. Ідеальні пари ті, де партнери є одночасно найкращим і одночасно вірним другом, якому можна довірити абсолютно будь-яку таємницю, з яким можна поділитися усім. ПОВАГА — це дуже важливий компонент, і навіть, якщо Ви не дуже кохаєте людину, то при наявності поваги, стосунки будуть існувати.

Третій принцип побудови стосунків – це єдність протилежностей. Природа вимагає, щоб люди урівноважували темперамент і характер один одного, щоб більш комунікабельні врівноважували менш комунікабельних, щоб активна людина врівноважувала пасивну, домінуюча людина притягує покірну. Тобто, темпераменти, але тільки вони повинні повністю врівноважувати один одного. Що стосується усіх інших аспектів, то тут повинна бути схожість у всьому: у відношенні до фінансів, роботи, дітей, сім’ї, родичів, життєвих стандартів, ресторанів, вин, гігієни, релігії та політики, — чим більше спільного в цих аспектах у партнерів, тим щасливішим буде союз. Щоб виміряти ступінь урівноваженості темпераменту слід просто поспостерігати за розмовою. Якщо розмова гармонійна, — то темпераменти врівноважені. У кожній розмові співвідношення розмова і мовчання повинно складати 9: 1. Тому кожній людині індивідуально необхідний певний час щоб говорити і слухати. Якщо дві людини сумісні, то одній людині необхідно стільки часу говорити, скільки іншій людині, щоб слухати. Наприклад, якщо обом співрозмовникам необхідно 45% часу щоб говорити і 45% щоб слухати, — то в них ідеальна сумісність. Але коли обом необхідно 70% щоб говорити і 25-30% щоб слухати, — то відбудеться певна нехватка ефірного часу, зіткнення. Хтось буде говорити, а хтось — мовчати кусаючи губи, хоча їм обом хочеться говорити. В стосунках такого типу більше мовчати буде той, хто більше дорожить стосунками, і дозволить партнеру говорити. Другий тип несумісності — коли два співрозмовника висловлюються за 30% часу, з’являються вільні 40%, які немає чим заповнити, — і наступає ситуація незручного мовчання. Часто пари приходять в ресторан, їдуть в машині, і їм немає про що говорити, — це означає, що їх темпераменти не сумісні, що вони досягли того часу, коли в них відсутнє щось спільне, щоб заповнити цей вільний час.