Успішні стосунки між батьками і дітьми.

Це особливий тип стосунків, який є важливим і цінним, це стосунки між батьками і дітьми. Це най триваліші стосунки, які є визначальними для розвитку особистості дитини та її майбутнього. Говорять, що середня доросла людина проводить 40 чи 50 років свого життя, долаючи труднощі, які виникли в перші 5 років. Я з цим повністю згідний. Роки формування особистості ставлять штамп, який може залишитися на все майбутнє життя.

Давайте розглянемо значення і вплив виховання. Про це написано тисячі книг. І не викликає сумніву, що основна роль батьків — це виховання та розвиток самооцінки дітей. Підліток, який вступає в доросле життя з високою самооцінкою, самоповагою, почуттям власної гідності, — все життя буде твердо стояти на ногах. Якщо батьки дали дитині багато, але не змогли сформувати високу самооцінку, само схвалення, то вони не досягнули Успіху як батьки в тій ступені, в якій їх дитина не розвинула цих якостей. Ніщо не є таким важливим в житті дитини, як безперервний потік кохання, — це означає, що ніколи не можна використовувати руйнівну критику по відношенні до нашої дитини. Немає нічого більш ядовитого та руйнівного по силі впливу на психіку та особистість дитини, ніж критика з боку батьків. Ніщо так не укріплює впевненість дитини в собі, як безперервний потік повноцінного кохання та благословення батьків. Як батьки, Ви повинні говорити дітям кожен день, що їх кохають. Говоріть про це словами, діями та особливою поведінкою, про яку Росс Кеймпбел писав у книзі «Як виховати дитину».

Існує 4 способи як довести своє кохання:

По-перше кохання не може залежати від умов (безумовне кохання). Зробіть так, щоб ваша дитина зрозуміла, що щоб не трапилося Ви не будете кохати її менше ніж на 100% і ваше кохання буде постійним. Дар кохання, який не залежить від умов — це саме цінне, що батьки можуть подарувати дитині. Ніщо не дає дитині таке відчуття впевненості, комфорту і безпеки, як усвідомлення, що батьки кохають її та не перестануть її кохати, щоб не трапилося. Як розповідає Браян для прикладу, іноді я граюся із своєю донькою Крістіною запитуючи її: На скільки тато тебе кохає, — вона тримає долоні разом перед собою, тоді я повторюю: скажи як сильно я тебе кохаю, вона робить відстань між долонями, я знову запитую: чи я дійсно так тебе кохаю?, тоді відстань стає більшою і я знову запитую: ну давай покажи як тато тебе кохає, — і на кінець вона робить відстань якомога більшою, і проголошує: «Ось так».

Крістіна, а якщо я тебе насварю, — вона відповідає Ну і що, ти все одно мене кохаєш. Я продовжую, а що якщо я відправлю тебе в твою кімнату? — вона відповідає Ну і що, ти ж все одно мене кохаєш. Я запитую: А якщо я тебе відшльопаю? — вона говорить: Тато, ти все одно мене кохаєш, навіть, якщо відшльопаєш. А що якщо я тебе насварю, відшльопаю і відправлю в твою кімнату? — Вона відповідає: тато, ти все одно кохаєш мене ось так і широко тримає руки. Тато, я знаю, що ти все одно мене кохаєш, незважаючи ні на що.

Він повторює цю гру тому, що хоче щоб у Крістіни закріпилася у свідомості ідея про те, що тато та мама будуть завжди її кохати, незалежно від будь-яких умов, щоб її впевненість у цьому була абсолютною. Якщо кохання залежить від обставин, якщо дитина його позбавлена або недоотримує, то це діє руйнуючим чином на її психіку. Виключіть це із свого сімейного життя.

Другим способом довести дітям своє кохання – є фізичний контакт (слід обіймати, цілувати, ласкати, гладити по голові). Все повинно переконувати, що їх кохають. Цікаво спостерігати, що дітей обох статей до 1 року однаково часто обіймають, але у віці від 1 до 5 років, хлопчиків обіймають і цілують на 20% менше, ніж дівчаток. Психологи підтверджують, що причина зміни поведінки у хлопчиків, коли вони стають неслухняними, рухливими, шумними, — в тому, що вони отримують усе менше і менше фізичного контакту, їх менше обіймають. Вірджинія Сатір (психолог і сімейний консультант) розповідає, що дітей треба обіймати 4рази в день для того, щоб вони вижили, 8 разів – для здорової психіки, та 12 – для росту. Я вважаю, що скільки б разів Ви не обіймали і не цілували дитину, занадто багато не буде. Дитині необхідно якомога більше доказів вашого кохання.

Третій спосіб виразити кохання – це погляд. В дітей є запаси емоцій, які вони спалюють як пальне, і поповнювати ці запаси можна зустрічаючи закоханий погляд батьків. Сумно, що багато батьків уміють пильно дивитися в очі дитині коли сварять, кричать та сердяться, але дуже рідко дивляться на дитину з коханням, посміхаються, дають дитині можливість відчути, що вона купається в океані кохання і ласки в цьому теплому погляді одного з батьків. Чим частіше ми дивимося на дитину з коханням, посміхаємося, чим більше приділяємо їй нашу увагу, показуючи своє кохання і прийняття, тим краще вона росте як особистість. Немовлята починають реагувати на особливий погляд вже у віці 6 місяців, потім вони стають усе більше чутливими до подібного контакту. Будучи дорослими ми дуже чутливі до поглядів оточуючих. Якщо на нас дивляться із насмішкою, критично, з коса, чи примруживши очі, то ми відчуваємо себе невпевнено, незатишно, іноді навіть сердимося. Якщо ж ми зустрічаємо погляд повний похвали, з посмішкою, то нам стає комфортно і ми добре себе почуваємо.

Четвертий спосіб довести дитині своє кохання – це концентрована увага.

Ми повинні проводити певну кількість часу в день із своєю дитиною, не відволікаючись на інші справи, просто посидіти з дитиною не включаючи телевізор, не слухаючи радіо, присвячуючи усю увагу дитині. Нещодавні дослідження показують, що середньостатистичний батько проводить із дитиною 2хв. за тиждень, і 7 хв. за тиждень він приділяє підлітку. Одна з причин підліткових проблем, алкоголізму, наркоманії, сексуальної розбещеності, і навіть самогубства є відсутність необхідної уваги з боку батьків. Іноді батьки витрачають багато часу вивчаючи на спецкурсах як переконатися в тому, що дитина не вживає наркотиків, але вони не присвячують часу спілкуванню з дитиною більше ніж 7 хв. за тиждень. Але якщо б вони проводили з дитиною більше часу, то проблем можна було б уникнути. Дітям необхідна похвала, благословення батьків, підтримка, терпіння, особливо, якщо вони постійно викликають гнів і роздратування батьків тому, що капризні та неслухняні. Їм необхідне кохання, коли вони знервовані тому, що це говорить про те, що запас їх емоцій вичерпаний, і його необхідно поповнити. Підліткам обов’язково потрібна підтримка батьків, їм необхідно знати, що батьки їх кохають, вірять в них, довіряють їм, підтримують їх.

Мак Ларен _(професор Гарварду), — вивчаючи успішних молодих людей дослідив, як оцінюючи обстановку в сім’ї де проживають хлопці та дівчата з’ясувати чи будуть вони успішні в майбутньому.

Мак Ларен виділив наступні риси сприятливих сімей:

1. Атмосфера в сім’ї повинна бути демократичною. Думки усіх членів сім’ї слід враховувати та приймати. А діти повинні приймати участь в усіх сімейних бесідах та мати однакові права з приводу висловлювань, як і дорослі.

2. В батьків повинні бути тільки позитивні очікування від дітей. Вони вірять в дітей і постійно дають чітко зрозуміти це. Вони не ставлять їм високих вимог, не наполягають, щоб діти добре вчилися, чи проявляли себе в спорті, але вони постійно вірять, що це у дітей вийде. — І як відомо, позитивні очікування батьків від дітей практично завжди збуваються. Очікуйте від дітей тільки найкращого.