Використання прийомів дослідження документальних даних та методів фактичного контролю господарської діяльності в практиці органів внутрішніх справ

Успішне розкриття злочинів багато в чому залежить від своєчасного виявлення їх ознак, наукового і практичного знання природи скоєння злочинів. Філософи відзначають, що все в природі, предметах (речах) та відносинах взаємопов’язане і передає певну частину інформації про себе іншим явищам. Ця теза с методологічним обґрунтуванням того, що в світі немає абсолютно невідомих діянь і, отже, будь-яке діяння можна пізнати за прямими або опосередкованими ознаками, що залишаються як у матеріальних пред­метах, так і у свідомості окремих осіб.

В умовах економічної реформи стиль і методи роботи відповідних підрозділів органів внутрішніх справ потребують постійного вдосконалення. Ефективність боротьби з розкраданнями та іншими корисливими злочинами на етапі переходу економіки держави до ринку визначається насамперед тим, наскільки ефективно апарати Державної служби боротьби з економічною злочинністю використовують можливості не тільки оперативно-розшукових заходів, але и гласних методів доку менту вання та виявлення злочинів.

Гласні методи виявлення та документування точите, спрямовані проти майни підприємств, можна об'єднати в три групи, а саме:

· спеціальні методи економічного аналізу:

· методи дослідження документів;

· методи фактичного контролю за господарськими операціями.

У спеціальній економічній та юридичній літературі виділяються такі види аналізу господарської діяльності, як економічний, оперативно-економічний і економіко-правовий. Ці види аналізу відрізняються як за методикою, так і за завданнями. Разом з тим, у них спільна основа - використання (тією чи іншою мірою) економічних показників го­сподарської діяльності підприємств.

Економічний аналіз як галузь економічної науки - це знаряддя управління підприємством і контролю за його діяльністю. За допомогою економічного аналізу оцінюються результати роботи і досягнутий рівень розвитку підприємства, викриваються резерви виробництва та визначаються шляхи їх раціонального використання тощо. Аналіз господарської діяльності здійснюється економічною служ­бою підприємства. Його зміст визначається конкретним завданням.

Джерелами економічного аналізу є:

а) планова інформація, яка міститься в різних планах, додаткових завданнях, кошторисах;

б) облікова інформація, до якої належить бухгалтерська, статистична и оперативно-технічна звітність, а також дані поточного обліку;

в) позаоблікова (періодична) інформація, яка ґрунтується на даних актів відомчих ревізій, актів та матеріалів перевірок, що здійснюються іншими органами контролю (податковими інспекціями, Міністерством фінансів, установами банків тощо);

г) нормативно-довідкова інформація, яка міститься в довідниках, інструкціях, держстандартах і таке інше.

Підрозділи Державної служби боротьби з економічною злочинністю одержують відомості про оперативну обста­новку на об'єктах шляхом використання оперативних та слідчих можливостей. Офіційні гласні матеріали і канали одержання інформації, як правило, ігноруються. Причина цього полягає в поверховому знанні економіки, особливостей обліку матеріальних цінностей та грошових коштів, технології виробництва, порядку зберігання и реалізації продукції. Таке становище не дозволяє правильно оцінювати стан зберігання майна підприємств, цілеспрямовано планувати як профілактичну, так і оперативно-розшукову роботу.

Оперативно-економічний аналіз - це комплексне до­слідження показників господарської діяльності підприємства, яке базується на принципі відповідності техніко-економічних показників і подальшої оцінки результатів діяльності підприємства з урахуванням оперативної інформації. За допомогою оперативно-економічного аналізу можуть вирішуватися різні завдання, наприклад:

а) оцінка оперативної обстановки щодо зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів;

б) визначення об'єктів першочергового обслуговування;

в) виявлення у діяльності підприємства криміногенних ділянок;

г) виявлення ознак можливих розкрадань та інших корисливих зловживань;

д) визначення причин та умов, що сприяють утворенню необлічених лишків матеріальних цінностей, а також безгосподарності, вчиненою розкраданням, інших корисливих правопорушень;

ж) вирішення певних оперативно-розшукових завдань, планування оперативно-розшукових заходів для виявлення та розкриття корисливих злочинів проти майна підпри­ємств тощо.

Оперативно-економічний аналіз включає кілька прийомів (елементів), які дозволяють виявити ознаки негативних сторін діяльності підприємства. До таких прийомів слід віднести такі:

1. Аналіз виконання плану виробництва продукції у порівнянні з аналізом виконання плану їх реалізації (див. таблицю 4).

Аналіз виконання плану виробництва і реалізації

В основу цього аналізу покладений принцип відповідності даних, що характеризують виконання плану виробни­цтва продукції і її реалізацію. Іншими словами, виконання плану виробництва продукції повинне забезпечувати вико­нання плану її реалізації державі, виконання інших договорів та угод. Порушення цього принципу необхідно розглядати як ознаку вчинення корисливих правопорушень. Дані таблиці 4 свідчать про те, що при виконанні плану вироб­ництва продукції заводом залізобетонних конструкцій на 105, 0 % він не забезпечив виконання плану реалізації продукції на 10, 0 млн. грн. або на 5, 3 %. Причини невиконання можуть бути різні: помилки в обліку, приписки у виконанні плану виробництва, реалізація продукції не державі на підставі держзамовлення, а стороннім замовникам за вищими цінами «на відповідних умовах» і таке інше.

2. Аналіз виконання плану обсягу перевезень вантажів полягає у визначенні різниці між звітним обсягом переве­зень вантажів і розрахунковою потужністю вантажного парку автомобілів підприємства.

Використовуючи умовні позначки (Q_ф- фактичний обсяг перевезень, Q_р - розрахункова потужність автопарку), розглянемо можливі результати аналізу:

а) Q_ф < О_р - фактичний обсяг перевезень менший від розрахункової потужності автопарку, що не дає підстав для поглибленого аналізу діяльності підприємства;

б) О_ф = О_р - фактичний обсяг перевезень вантажів дорівнює розрахунковому навантаженню всього парку автомо­білів, що також не становить протиріччя між техніко-економічними показниками діяльності підприємства;

в) О_ф > О_р - фактичний обсяг перевезень перевищує розрахункову потужність автопарку підприємства. Остання ситуація, виявлена шляхом аналізу показників діяльності автотранспортного підприємства, може вказувати на ознаку вчинення корисливих зловживань.

Фактичний показник обсягу перевезень вантажів у звітних документах підприємства становить собою суму обсягів вантажів, перевезених кожним водієм і відображених у шляхових листах. Розрахункова потужність підприємства визначається як економіко-математична залежність техніко-експлуатаційних показників за звітний період, а саме: загальної вантажопідйомності автопарку, часу роботи ав­томобілів на перевезенні вантажів, середньотехнічної швидкості, кількості робочих днів, середньої відстані, часу простою автомобілів під навантаженням і розвантаженням та іншими. Усі ці показники відображені у річному звіті автотранспортного підприємства.

Необхідно мати на увазі, що чим більша різниця між фактичним обсягом перевезень і розрахунковою потужніс­тю автопарку, тим імовірнішим є вчинення корисливих правопорушень. Ця різниця може вказувати на певну вели­чину приписок обсягу перевезень вантажів. Як відомо, такі приписки робляться, як правило, навмисно з метою неза­конного одержання заробітної плати та інших грошових виплат або для отримання наднормативних запасних частин, бензину та інших пально-мастильних матеріалів, які ппізніше можуть бути незаконно привласнені.

3. Аналіз витрат сировини і матеріалів на виробництво продукції з урахуванням передбачених норм.

Даний прийом економічного аналізу дозволяє виявити ознаки можливих відхилень від нормального технологічного процесу, створення необлічених лишків як сировини, так і готової продукції. Технологічний процес виготовлення продукції базується на дотриманні норм витрат сировини на одиницю продукції з урахуванням нормативів втрат продукції при виробництві та нормативів одержання відходів при виробництві.

Для виявлення ознак розкрадань, учинених шляхом ви­готовлення і збуту необліченої продукції, достатньо порівняти такі економічні показники, як: виконання плану виро­бництва продукції, витрати матеріалів, сировини та електроенергії на одиницю продукції у порівнянні з норматива­ми; собівартість виробництва продукції у порівнянні з пла­новою собівартістю.

При застосуванні оперативними співробітниками міліції методу оперативно-економічного аналізу необхідно мати на увазі, що кількість економічних показників, які відображають господарську діяльність підприємства в різних формах обліку і звітності, дуже велика. Тому необхідно відбирати тільки ті показники, які відповідають меті аналізу.

Економіко-правовий аналіз - це комплексне дослідження господарської діяльності підприємства (або галузі в цілому) в розрізі регламентуючих її діючих нормативних актів з метою виявлення причин злочинів та умов, які сприяють здійсненню злочинних намірів. Це дослідження, безумовно, включає в себе прийоми оперативно-економіч­ного аналізу, але арсенал його значно ширший. Економіко-правовий аналіз, як і оперативно-економічний, ґрунтується на виявленні можливих протиріч між обліковими і техніко-економічними показниками діяльності підприємства.

Основними напрямками економіко-правового аналізу, який повинен стати провідним у діяльності підрозділів, на які покладені завдання боротьби з економічною злочинністю, є такі:

а) здійснення комплексних досліджень причин економі­чних злочинів та умов, які сприяють учиненню розкрадань, безгосподарності, посадових та господарських злочинів;

б) розробка пропозицій щодо збереження майна підприємств шляхом правових, організаційних і економічних заходів;

в) участь у розробці проектів законодавчих і норматив­них актів, які регламентують соціально-правові відносини в галузі зберігання майна державних підприємств та підприємств недержавних форм власності:

г) прогнозування злочинних проявів в економіці держави;

д) здійснення координації з відомчими науковими установами, державними органами і громадськими організаціями в розробці комплексних заходів, спрямованих на боротьбу зі злочинами у сфері економіки.

На основі економіко-правового аналізу повинні розроблятися рекомендації працівників служб органів внутрішніх справ, щодо виявлення шляхів і способів створення лишків матеріальних цінностей і способів їх розкрадання, щодо використання доцільних методів документування, а також раціональної організації оперативного обслуговування під­приємств галузі. Такі рекомендації спрямовані на надання допомоги оперативним працівникам у виявленні різних протиріч, невідповідностей у системі показників, що характеризують діяльність підприємства. Викриття цих протиріч дозволяє висовувати обґрунтовані версії про можливі ознаки розкрадань та інших корисливих зловживань. Рекомен­дації можуть бути використані для збору, систематизації та оцінки доказів по кримінальній справі, для внесення пропо­зицій щодо усунення обставин, які сприяють скоєнню зло­чинів.

Діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури і су­ду спрямована, як правило, на попередження розкрадань та інших корисливих злочинів по конкретній кримінальній справі. В матеріалах, які надсилаються у відповідні інстанції, міністерства, відомства, вказуються недоліки у роботі підприємства, що сприяли конкретному правопорушенню. У більшості випадків пропоновані заходи щодо усунення цих недоліків мають частковий характер, тобто стосуються тільки того підприємства, на якому був викритий злочин. Комплексне дослідження діяльності підприємств дозволяє викривати криміногенні фактори в масштабі певної галузі народного господарства. Більш того, економіко-правове дослідження конкретної галузі передбачає розробку спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих, насамперед, на виявлення та усунення негативних процесів у технології і організації виробництва, в обліку і реалізації продукції.

Ефективність застосування аналітичних методів в робо­ті підрозділів Державної служби боротьби з економічною злочинністю забезпечується правильним вибором структурної ланки системи органів МВС, в якій доцільно використовувати вищезазначені методи аналізу, тому що їх застосування вимагає відповідної кваліфікації оперативних співробітників, наявності штатних можливостей для реалізації результатів аналізу тощо.

Розслідування та доказ злочинних дій тих чи інших осіб, спрямованих проти майна підприємства, пов'язане із застосуванням спеціальних методів документальної перевірки. Використання відповідних методів дослідження облікових даних для виявлення корисливих зловживань залежить від способу маскування злочинцями цих даних при скоєні злочину.

Розкриття замаскованих злочинів здійснюється шляхом виявлення в облікових документах таких обставин:

а) протиріччя в змісті окремого документу;

б) протиріччя між даними кількох взаємопов'язаних документів;

в) відхилення облікових даних, що містяться в доку­ментах, від звичайного порядку руху майна.

Відповідно до цього методи дослідження облікових да­них поділяють на три групи:

Метод дослідження окремого документа.

Методи дослідження кількох документів, які відображають певну господарську операцію або взаємопов'язані операції.

Методи дослідження облікових даних, які відображають рух однорідного майна.

Документальна перевірка господарських операцій і процесів є одним із головних методів документального конт­ролю. Бона здійснюється на підставі аналізу первинних документів, облікових регістрів та звітності з метою установлення законності, доцільності та достовірності госпо­дарських операцій у діяльності підприємства.

Аналіз документів може проводитися суцільним і вибірковим способом. При суцільному способі досліджуються дані про всі проведені за певний період господарські опе­рації, які відображені в первинних документах, бухгалтерських регістрах та звітах. Цей спосіб перевірки господарсь­ких операцій використовується при викритті корисливих зловживань у разі необхідності встановити повну суму заподіяної шкоди.

При вибірковому способі перевіряються та аналізуються дані про окремі господарські операції за місяць, квартал, рік. У разі встановлення корисливих правопорушень необхідно здійснювати суцільну перевірку.

Метод дослідження окремого документа застосовується для виявлення протиріч у змісті документа між окремими зафіксованими у ньому даними, а також з метою визначення дійсності документа (наявність усіх потрібних реквізитів).

Дослідження окремого документу здійснюється за допомогою таких прийомів, як перевірка документів по формі, нормативна перевірка і арифметична перевірка.

При перевірці документів по формі визначається повнота і правильність заповнення реквізитів, які характеризують кількісну та якісну сторону господарської операції. Крім то­го, перевіряється наявність незастережених виправлень, підчисток та дописувань тексту, достовірність підписів відповідних посадових та матеріально відповідальних осіб.

Ознаками підчистки документів можуть бути порушення структури, паперу, псування ліній захисної сітки або штрихів тексту, розходження чорнил у записах.

Ознаки дописок тексту є відмінності шрифту, почерку, чорнил тощо.

Про підробку підписів свідчать наявність штрихів. конфігурації підпису і такс інше.

Нормативна перевірка полягає в зіставленні фактичних даних з установленими нормативами, кошторисами, тари­фами, розцінками, які містяться в даному документі.

При арифметичній перевірці даних документа установлюється правильність підсумкових показників як по горизонталі (в наряді на оплату праці перевіряється правиль­ність множення обсягу виконаної роботи на розцінку), так і по вертикалі (правильність підрахунку по рядках у платіж-но-розрахунковій відомості).

Арифметична перевірка дає можливість виявити зловживання, приховані неправильними арифметичними діями.

Застосування методу дослідження окремого документа дає можливість оперативному співробітнику чи ревізору виявити підроблені документи, які є ознакою таких злочинів, як розкрадання майна підприємства і службова підробка.

На практиці бувають випадки, коли відображені в окремому обліковому документі дані не містять у собі яких-небудь протиріч. У той же час зіставлення даних кіль­кох документів, що відображають ті чи інші господарські операції, може привести до виявлення невідповідностей (протиріч). Для виявлення таких невідповідностей застосовуються методи дослідження кількох документів, що відо­бражають взаємопов'язані господарські операції, а саме методи зустрічної перевірки і взаємного контролю.

Метод зустрічної перевірки полягає у зіставленні різних примірників документа з метою встановлення їх тотожності.

Ефективність застосування цього методу обмежена ситуаціями, коли, по-перше, всі примірники документа є в наявності в підприємстві (або підприємствах), але в змісті даних цих примірників встановлені певні протиріччя (від­хилення); по-друге, коли в одному підприємстві або організації примірники документа збережені, а в іншому, пов'язаному з ним підприємстві, відсутні з яких-небудь причин. Отже, зустрічна перевірка може бути використана лише при визначенні достовірності тих господарських операцій, які оформлені документами, що складаються в кількох примірниках. Застосовуючи цей метод, органи внутрішніх справ або ревізорські апарати можуть виявити ознаки при­писок щодо перевезення вантажів автотранспортом, ознаки розкрадання матеріальних цінностей при надходженні їх від постачальника в торговельну мережу, а також корисливих зловживань при закупівлі заготівником сільськогосподарської продукції в індивідуальних здавальників і такс інше.

Таким чином, при зіставленні різних примірників доку­мента можна виявити протиріччя, що свідчать про скоєння злочину, розкриття якого здійснюється оперативно-слідчим шляхом.

Існує багато господарських операцій, які оформлюються документами в одному примірнику, наприклад, видача готівки з каси підприємства за розхідним касовим ордером або за розрахунково-платіжною відомістю, оформлення закупівлі сільгосппродукції закупівельною відомістю тощо. Такі операції не можуть підлягати зустрічній перевірці. Стосовно них використовується метод взаємного контролю.

Метод взаємного контролю полягає в зіставленні облікових даних, що містяться у різних взаємопов'язаних до­кументах, в яких прямо або опосередковано відображається господарська операція.

Порівняно з методом зустрічної перевірки метод взаємного контролю має ширшу сферу застосування. Він може бути ефективно використаний при викритті ознак корисливих зловживань як у випадках оформлення господарських операцій документом, складським в одному примірнику, так і в разі правильного оформлення документа. Це досягається тим, що взаємний контроль змісту різних документів здійснюється шляхом аналізу і зіставлення окремих даних, повторюваних у різних документах, що відображають взаємопов’язані господарські операції. Наприклад, сума грошей, виданих з каси підприємства за видатковим касовим ордером, зіставляється з даними журналу реєстрації касових ордерів і даними касової книги та касового звіту.

Метод взаємного контролю може бути застосований для зіставлення даних різних систем обліку - бухгалтерського, оперативного, статистичного. У практичній діяльності органів внутрішніх справ по виявленню і попередженню корисливих злочинів зіставленню можуть підлягати:

· бухгалтерські документи, які відображають надходження товарно-матеріальних цінностей, і розрахункові
документи, тобто документи, які відображають оплату підприємству-постачальнику відвантажених матеріальних цінностей;

· бухгалтерські документи, які характеризують господарську операцію і небухгалтерські документи (документи відділу кадрів, відділу з претензійної роботи, лабораторій тощо);

· бухгалтерські документи. які відображають рух мате­ріальних цінностей, у порівнянні з даними «чорнових записів» матеріально відповідальних осіб, інші документи неофіційного обліку;

· дані бухгалтерського обліку і дані оперативного та статистичного обліку;

· дані первинних та зведених документів і дані бухгалтерських облікових регістрів;

· бухгалтерські документи, які відображають видачу матеріальних цінностей та грошових коштів, і документи, які є підставою для нарахування і видачі грошових коштів або видачі матеріальних цінностей.

Використовуючи метод взаємного контролю на практиці, необхідно мати на увазі, що він допомагає не тільки викрити ознаку корисливих зловживань, але и підтвердити або спростувати ознаку скоєння злочину. Більш того, за його допомогою можна встановити коло осіб, що брали участь у протиправних діях або причетні до цього, чи, навпаки, спростувати версію про співучасть у злочині окремих працівників.

Методи дослідження окремого документа або кількох документів, що відображають взаємопов'язані господарські операції, дозволяють викрити лише певне коло корисливих зловживань. У практичній діяльності органи внутрішніх справ зустрічаються із випадками, коли протиріччя в даних документів є свідченням відхилень від звичайного порядку руху товарно-матеріальних цінностей. Прикладом може бути ситуація, коли кількість залишку товару на певну дату і надходження товару протягом певного строку менша, ніж його витрата за вказаний період. Це свідчить про відображення «незвичайної» операції, тому-що не можна витратити матеріальних цінностей більше, ніж їх було на складі. Причиною цього протиріччя може бути помилка в обліку або створення на складі лишків товару.

Такі відхилення можна виявити шляхом використання методів аналізу облікових даних, які відображають рух однорідних матеріальних цінностей, а саме: методу відновлення кількісно-сумового обліку, методу контрольного зіставлення залишків і методу зворотної калькуляції.

Відновлення кількісно-сумового обліку матеріальних цінностей застосовується у випадках, коли на підставі пер­винних документів по прибутку та видатку майна в картках аналітичного (складського) обліку необхідно відновити, а точніше відтворити облік майна за кількісними показниками. Цей метод використовується при виявленні корисливих зловживань як на підприємствах, де облік проводиться за вартістю товарів (груповий облік), в підприємствах торгівлі, так і в підприємствах, де застосовується натурально-вартісний облік руху матеріальних цінностей.

На складах підприємств різних галузей народного господарства матеріально відповідальними особами здійснюється кількісний облік руху кожного виду товару окремо, на картках аналітичного обліку. 3 метою контролю правильності відображення на картках господарських операцій бухгалтерія підприємства регулярно перевіряє записи в картотеці.

Застосування методу відновлення кількісно-сумового обліку передбачає складання нової картотеки по складу за період перевірки, на підставі матеріалів інвентаризації та прибутково-видаткової документації. Відновленню може підлягати вся картотека або її частина, у зв'язку з чим розрізняють суцільне та вибіркове відновлення кількісно-сумового обліку.

При суцільному відновленні за період перевірки відновлюються записи в картках аналітичного обліку за всіма найменуваннями матеріальних цінностей з наступним відновленням записів на синтетичних рахунках, при вибірковому - відновлюється облік лише окремих матеріальних цінностей.

Оскільки суцільне відновлення кількісно-сумового об­ліку потребує великих витрат праці і часу, його використовують лише в окремих випадках, а саме:

а) у разі перекрученості аналітичного (складського) і синтетичного обліку;

б) у випадку невідповідності записів на картках аналі­тичного обліку даним первинних документів, що призвело до приховування корисливих зловживань;

в) у випадку здійснення обліку нових матеріальних цін­ностей і цінностей, які були в споживанні на тих самих картках аналітичного обліку, і використання цих обставин злочинцями для приховування розкрадань.

Відновлення кількісно-сумового обліку як метод документування та виявлення корисливих злочинів використовується при розслідуванні розкрадань на торговельних та оптових базах різних галузей народного господарства, під­приємствах громадського харчування, а також у торгівлі.

Шляхом використання цього методу можуть бути викриті нестачі та лишки матеріальних цінностей, які утворилися за рахунок сумових різниць внаслідок пересортування однорідних товарів, навмисне знищення регістрів бухгалтерського обліку з метою приховування розкрадань майна та інші ознаки корисливих зловживань.

Одним із методів виявлення ознак розкрадань за доку­ментами с.метод контрольного зіставлення залишків ма­теріальних цінностей. Цей метод застосовується в торго­вельних організаціях, в яких видаток (продаж) товарів не документується, що робить неможливим проведення в них повного відновлення кількісно-сумового обліку.

При контрольному зіставленні залишків порівнюються дані про рух товарів за певний інвентаризаційний період, що містяться в таких документах:

а) інвентаризаційний опис на початок періоду (встановлюються залишки товарів, які були в наявності на початок періоду);

б) документи, що відображають надходження товару за цей інвентаризаційний період (накладні, забірні листи, рахунки-фактури);

в) документи, які відображають видаток товарів за цей період (продаж товарів за безготівковим рахунком, у кре­дит, повернення готових страв на кухню тощо);

г) інвентаризаційний опис на кінець інвентаризаційного періоду (встановлюється фактична кількість товарів).

При зіставленні вказаних документів до залишків това­рів, що відображені в інвентаризаційному описі на початок інвентаризаційного періоду, додасться кількість товарів, які надійшли за документами протягом інвентаризаційного періоду, а кількість реалізованих (за документами) товарів віднімається від попередньої суми. Якщо на кінець інвентаризаційного періоду кількість товарів перевищує суму залишків і надходжень (протягом періоду перевірки), це може свідчити про приписки майна в інвентаризаційному описі на кінець періоду, про заниження залишків товарів на початок періоду або про наявність товарів, що надійшли, але не оформлені відповідними документами.

Можливості даного методу збільшуються при зістав­ленні залишків товарів за скорочені інвентаризаційні періоди, оскільки за триваліший період злочинцям легше завуалювати різні зловживання, приховати нестачу товарів, реалізувати необліковані товари тощо.

Різновидом відновлення кількісно-сумового обліку, що застосовується в підприємствах громадського харчування, є метод зворотної калькуляції. Його зміст полягає у визначенні повноти закладання продуктів у страви або вироби, дотримання норм закладки, передбачених збірником рецеп­тур, які містяться в калькуляційних картках. Для цього аналізують дані меню, вимоги на видачу продуктів із комори (складу) на кухню, акту про реалізацію і відпуск виробів з кухні, дані контрольного розрахунку продуктів за нормами закладки на виготовлення страви. За допомогою контрольного розрахунку визначають потребу в сировині за норма­ми збірника рецептур і порівнюють дані з кількістю проду­ктів, фактично списаних на виробництво.

Використання цього методу передбачає виявлення ознак розкрадання продуктів або грошових коштів, що здійснюються шляхом утворення лишків продуктів або страв, з подальшою їх реалізацією. У зв'язку з цим на практиці ефективність застосування методу зворотної калькуляції досягається комплексним використанням таких методів, як: проведення інвентаризації на складі, кухні, роздачі та в касі підприємства; контрольна закупка страв і своєчасне проведення лабораторного аналізу. Результати цих заходів в порівнянні з іншими матеріалами, зібраними в процесі перевірки тих чи інших відомостей, надалі можуть служити доказами по кримінальній справі про розкрадання.

У діяльності підрозділів боротьби з економічною злочинністю, а також у практиці ревізійних апаратів зустрічаються замасковані розкрадання и інші корисливі злочини, які в даних бухгалтерського обліку не відображені. У таких випадках допомагають викрити протизаконні господарські операції методи фактичного контролю, які передбачають перевірку матеріальних цінностей у натурі.

Одним із основних методів фактичного контролю є інвентаризація, за допомогою якої встановлюються фактичні залишки матеріальних цінностей у місцях їх зберігання (див. § 1.3). Інвентаризація використовується при проведенні багатьох профілактичних і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на попередження та виявлен­ня розкрадань майна підприємств незалежно від форм власності.

Важливим засобом виявлення корисливих правопорушень у галузі будівництва є такий метод фактичного контролю, як контрольний обмір, що полягає в зіставленні звітних даних про виконані обсяги робіт з фактичним обсягом виконаних робіт. Він часто використовується при про­веденні комплексних ревізій у будівництві за участю ревізора та спеціалістів відповідної будівельної організації. Ініціатором проведення контрольного обміру може бути банк, який фінансує будівництво. У такому випадку банк надсилає письмове повідомлення замовнику і підрядчику щодо місця і часу його проведення.

Перед початком контрольного обміру об’єкту аналізується первинна документація: актив прийомки в експлуатацію державними приймальними комісіями виробничих потужностей та об'єктів, бухгалтерські документи про списання будівельних матеріалів, журнали обліку виконаних робіт, наряди робітників, шляхові листи, товарно-транспортні накладні та інші документи.

Контрольний обмір дозволяє перевірити в натурі фак­тично виконаний обсяг будівельно-монтажних робіт, законність і доцільність списання будівельних матеріалів та заробітної плати, правильність розрахунків із замовником. Крім того, за його допомогою можна встановити факти завищення виконаних або незапроцентованих робіт. При виявленні завищеної вартості виконаних робіт не допускається залік вартості виконаних, але не включених в акти при­йомки робіт.

За результатами контрольного обміру ревізор складає акт і відомість перерахунку вартості робіт. Ці документи є комісійними і підписуються ревізором, представниками замовника та підрядчика.

До методу фактичного контролю належить також: метод контрольної закупки. Він використовується для ви­явлення обману при відпуску продукції, а також з метою підтвердження або спростування відомостей про розкрадання товарів та грошових коштів у підприємствах торгівлі та громадського харчування.

Для проведення контрольної закупки ініціатор (ревізор, оперативний працівник) як рядовий покупець у присутності не менше двох представників громадськості просить відпустити йому певну кількість товарів. Після того, як товар зважено або відміряно і продавець повернув покупцеві чек про оплату цього товару, оперативний працівник міліції оголошує, що ним проводиться контрольна закупка. У при­сутності продавця, керівника торгового підприємства та представників громадськості робітник міліції перевіряє фактичну вагу або міру відпущеного товару, про що складається акт контрольної закупки, який підписується всіма учасниками перевірки.

У підприємствах громадського харчування таким чином проводиться контрольна закупка страв. При цьому серед представників громадськості, які беруть участь у прове­денні закупки, повинен бути товарознавець-харчовик. До участі у відборі страв на пробу з метою визначення певних відхилень у вартості, якості тощо залучаються, крім офіціанта, шеф-повар і керівник підприємства громадського харчування. У разі необхідності страви, які були об'єктом контрольної закупки, направляються в харчову лабораторію для дослідження.

Лабораторний аналіз також належить до методів фак­тичного контролю.

Для виявлення ознак розкрадання сировини, матеріалів та готової продукції, а також для документування шляхів утворення їх лишків на промислових підприємствах широ­ко застосовується метод контрольного запуску сировини у виробництво.

Використання даного методу передбачає визначення дійсної кількості сировини, необхідної для випуску одиниці продукції, а також перевірку правильності застосування норм витрати сировини, відходів та її втрат на різних стадіях технологічного процесу.

Для проведення контрольного запуску сировини у ви­робництво створюється комісія на чолі з ревізором, до якої входять представники громадськості та технологи.

Контрольний запуск проводиться в присутності матеріально відповідальних осіб: майстра та начальника виробничого цеху. За підсумками запуску сировини у виробниц­тво складається акт, який підписується всіма членами комісії і матеріально відповідальними особами.

Ефективність даного методу значно підвищується при паралельному проведенні інвентаризації сировини і матері­алів на складі та інвентаризації продукції на складі готової продукції.

У практиці діяльності органів внутрішніх справ та ревізорських підрозділів по захисту майна підприємств від злочинних посягань зустрічаються ситуації, коли основною причиною створення нестач та лишків матеріальних цінностей є недовоз або недовантаження товарів при їх надходженні від постачальників, або, навпаки, при їх відвантаженні споживачам.

Для підтвердження таких відомостей оперативний працівник або ревізор може провести комісійну прийомку або комісійне відвантаження матеріальних цінностей, про що складається відповідний акт. Цей акт підписується всіма членами комісії та матеріально-відповідальною особою.

При необхідності матеріали про комісійну прийомку та відвантаження можуть бути надіслані за письмовим запи­том у слідчий підрозділ органу внутрішніх справ або прокуратури, який розслідує кримінальну справу про розкра­дання майна підприємства.