Реформаційний рух в Україні:Берестейська унія, полемічна література, І.Вишенський

Реформація – одна з течій антифеодального руху, головний зміст якої полягав у обмеженні економічної та духовної влади церкви.На українському грунті вона мала певні особливості: відродження національної культури, формування ідеології протистояння соціальному та національному поневоленню; релігійна толерантність, освіченість народних мас, упровадження в письменство та освіту національної мови.

У жовтні 1596 р. на церковному соборі католиків і православних — прихильників унії, у Бресті було прийняте рішення православну і католицьку церкви об’єдна ти від верховенством папи римського.Польща протягом усього 16ст. систематично пропагувала унію.Велася завзята полеміка між прихильниками унії та її опозицією, результатом чого став унікальний жанр українського письменства – полемічна література.У католиків пропаганду унії взяв у свої руки орден єзуїтів, висунувши талановитих проповідників: Венедикт Гербест та Петро Скарга, зокрема останній у творі " Про єдність Божої церкви" доводив вищість католицизму щодо православ я.Центром православної літератури був Острог – Герасим Смотрицький" Ключ царства небесного", Христофор Філалет " Апокризис" Василь Суразький " Книжиця о єдиній вірі".Іван Вишенський народився в середині 16 ст. у Судовій Вишні на ЛьвівщиніДесь у 80-х роках залишив батьківщину й вирушив на Афон. Під кінець життя замкнувся в печері, ставши аскетом -пустельником.Полеміст, автор багатьох послань та діалогів, найвідоміший твір " Послання до єпископів".Творчість І.Вишенського, який у своїх посланнях викривав не тільки католицьких та уніатських владик, але й польсько-шляхетських та укр.гнобителів, стала вершиною укр. полем л-ри.

Визначну роль у загальнокультурному процесі цього періоду в Україні відіграли братства.. Вони виникали для захисту соціально_економічних інтересів міщанства, боротьби проти католицької релігійно_ідеологічної експансії та проти денаціоналізації. У братствах брали участь середні верстви міського населення з цехових ремісників, торговців, вчителів, равославне духовенство й дрібна шляхта. Найдавнішими і найпомітнішими були Львівське Успенське братство (1585 р.), Брестське (1591 р.), Люблінське (1594 р.), Київське Богоявленське (1615 р.), Луцьке (1617 р).Братства вели громадсько_політичну та культурну діяльність.Вони організовували лікарні, притулки, школи, друкарні, згуртовували освітянські, наукові, видавничі та інші культурні сили.Братські діячі критикували зловживання духівництва, особливо вищого, добивалися виборності духівництва світськими людьми, прагнучи контролювати діяльність кліру та знищити монополію духівництва на тлумачення Св. Письма.