Сифункулятози

Сифункулятози (вошивість) спричинюють паразитуючі на тілі тварин комахи ряду Siphunculata, захворювання характеризується сильним шкірним свербіжем, дерматитом, занепокоєнням і зни­женням усіх видів продуктивності тварин.

Будова вошей. Це безкрилі, сіро-жовтого кольору, довжиною до 5 мм — на свинях (на інших тваринах дрібніші) комахи, тіло яких сплющене в дорсо-вентральному напрямі. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Очей немає. Голова значно вужча за груди, що відрізняє їх від волосоїдів. Три пари добре розвинених ніг за­кінчуються міцними кігтиками. Бочкоподібне черевце самок у задній частині має трикутну вирізку, а у самців воно округле.

Яйця (гниди) видовжено-вальної форми, довжиною до 1, 5 мм, покриті блискучою оболонкою світло-жовтого кольору з кришеч­кою на вільному кінці. Личинки схожі на дорослих вошей, лише меншого розміру, тобто ці комахи з неповним перетворенням (відсутня стадія лялечки).

Біологія вошей. Все життя воші проводять на тілі тварин, де розмножуються, проходячи стадії яйця, личинки та Імаго. Дві останні стадії є жадібними кровососами, ссуть кров не менше 2—3 разів на добу, висисаючи за один раз до 2 мг крові. Самка відкладає до 10 яєць на добу і приклеює до волосинок на шкірі своїх живителів. Через 1, 5—2 тижні з яєць вилуплюються личинки, які протягом 2—2, 5 тижня ростуть, проходячи три віки розвитку, і стають дорослими комахами. Таким чином, розвиток однієї ге­нерації продовжується 25—35 днів. Поза тілом.живителя при кімнатній температурі воші виживають до двох тижнів, а личинки можуть голодувати до чотирьох днів.

Епізоотологічні дані. Джерелом поширення є уражені вошами тварини, зараження відбувається при безпосередньому контакті. Воші можуть переповзати на тварин з підлоги, з предметів догляду, упряжі. Інтенсивність інвазії завжди вища у зимовий (стійловий) період. Молодняк часто заражається від матерів.

Патогенез і клінічні ознаки. Повзанням по тілу тварин воші дуже їх непокоять. При високій чисельності вошей (жадібних кро­вососів) худоба втрачає багато крові. Укуси їх болючі, при кровоссанні вони виділяють отруйний секрет слинних залоз, чим подразнюють рецептори шкіри і на ній з'являються висипання, що сверблять. Тварини часто чухаються, слабнуть, худнуть, у них значно зменшується кількість еритроцитів _та.вміст гемоглобіну. Молодняк погано росте й стає виснаженим, сприйнятливим до різних захворювань.

Діагноз ставлять на підставі виявлення вошей або гнид на тілі і волосяному покриві тварин. У стійловий період воші паразитують на всьому тілі, тварин, а в літні місяці — на ділянках, де вологість пришкірного повітря вища.

Заходи боротьби та профілактики спрямовують на утримання худоби в чистих сухих приміщеннях, регулярну чистку волосяного покриву та на знищення вошей на тілі тварин і в навколишньому середовищі. Тварин, уражених вошами, насамперед, ізолюють, а потім починають лікувати. Для цього тварин обприскують інсектицидами: 0, 75% -ним розчином хлорофосу або емульсіями 0, 75%-ного — карбофосу, 0, 15%-ним ціодрином; 0, 5%-ним сто-мозаном, 0, 01%-ним перметрином до повного зволоження волосяного покриву.

Білет 2

1. Сутність ветеринарної медицини, її економічне, соціальне та оборонне значення.

2. Сибірка сільськогосподарських тварин

Сибірка — гостре інфекційне захворювання тварин і людини, яке характеризується ознаками септицемії, інтоксикації та утворенням карбункулів.