Матерія як філософська категорія

Буття, субстанція, матерія, природа. Ці поняття знаходяться в одному значеннєвому ряді мови онтології. Під субстанцією звичайно мають на увазі основу буття. У філософії розглядають як матеріальну (першоречовина Мілетської школи, атоми Демокріта, матерія французських матеріалістів XVIII в. і т.п.), так і ідеальну субстанцію (ідеї Платона, монади Лейбніца, абсолютна ідея Гегеля і т.п.). Тим самим матерія – це одна із субстанцій. Природу також можна розглядати як одну із субстанцій (наприклад, як це має місце у Б. Спінози), припускаючи матеріальну основу, що забезпечує життя людини (гідро-, атмо- і біосфера). Хоча у філософії, як відзначалося раніше, використовують поняття «природа» і в іншому значенні – як синонім слів «походження» і «сутність». У такому смислі це поняття вживається, наприклад, у назві знаменитого трактату давньогрецького філософа Лукреція Кара «Про природу речей».

Еволюція уявлень про матерію.

Очевидно саме в Мілетській школі зародилися перші більш-менш систематичні уявлення про матеріальну основу світу. Матерія як першоречовина – от головна теза представників цієї школи філософів. З такими уявленнями тісно пов'язана й ідея чотирьох вихідних стихій – води, землі, вогню і повітря. Своєрідну матеріалістичну позицію займає Демокріт. Його атоми – матеріальні частки; з них, за Демокрітом, складається навіть душа людини.

Розвиток природничих наук сприяв збагаченню уявлень про матерію, її структуру і властивості. В другій половині ХІХ ст. фізиками був відкритий новий вид матерії – поле, – яке, на відміну від речовини, не можна безпосередньо відчувати, зважити. Крім того, на початку ХХ ст. було доведено, що атом має складну будову і що закономірності в мікросвіті істотно відрізняються від звичних нам законів макросвіту, світу земних масштабів. До світу матеріальних об'єктів стали тепер зараховувати не тільки ті об'єкти, які можна відчувати, що мають масу і просторово-часову локалізацію, але й ті, котрі є безупинними утвореннями типу хвиль і полів і про масу яких можна говорити досить умовно. Тим самим філософами була виявлена основна ознака матеріальності – бути об'єктивною реальністю. Тоді під матерією варто розуміти філософську категорію для позначення об'єктивної реальності, даної нам в остаточному підсумку у відчуттях. При цьому відзначимо, що, по-перше, словосполучення «в остаточному підсумку» підкреслює, що більшість матеріальних об'єктів (тим більш – мікрооб'єктів) неможливо безпосередньо відчувати; до рівня відчуттів їх можна звести лише за допомогою приладів і вимірювань. По-друге, необхідно матеріальний об'єкт (наприклад, електромагнітне поле як вид матерії) відрізняти від категорії «матерія» як дуже загального поняття, тобто ідеального утворення. Можна порівняти в цьому зв'язку, з одного боку, конкретний плід, скажімо, яблуко з усіма його смаковими і візуальними якостями, і з іншого боку – «плід узагалі» як поняття, що відносяться до сфери ідеального і яке іменує всі плоди – груші, яблука, сливи і т.п.

Різноманіття видів матерії можна розглядати в рамках різних підходів. Так, один з них базується на наявності двох фундаментальних видів матерії - речовини і поля. Відповідно до новітніх наукових уявлень, до цієї пари варто приписати вакуум – точніше, його збуджений стан, – що відповідальний за виникнення нашого Всесвіту. Докладніше про вакуум див., наприклад, в [9].

Другий підхід виходить з масштабного розрізнення: матеріальний світ поділяється на мікросвіт (світ клітин, молекул, атомів, ядер «елементарних частинок»), макросвіт (світ земних масштабів) і мегасвіт (світ космічних масштабів – зірок, галактик, метагалактик і т.п.). Третій, генетичний підхід, передбачає врахування фактору часу. Відповідно доцього підходу виділяють неживу матерію, живу і соціально організовану матерію.