Інтеграційні та дезінтеграційні процеси у сучасному світі та їх вплив на світовий політичний процес

Дослідники визначають, що у сучасному світі інтеграція і дезінтеграція розвиваються асинхронно, як два різноспрямовані процеси. При цьому дезінтеграційні явища і процеси можуть мати не тільки локальний характер (провінція Квебек у Канаді, Корсика у Франції), але й глобальний (розпад Радянського Союзу, Ради економічної взаємодопомоги). Інтеграція та дезінтеграція являють собою об’єктивні взаємопов’язані процеси. Більш того, дезінтеграція формує передумови інтеграції на нових кількісних та якісних засадах. У окремих випадках можуть складатися умови для реінтеграції. Але, не зважаючи на деякі дезінтеграційні процеси у сучасній системі національних економік, їй більш притаманна загальна глобальна інтеграція. Таким чином, на початку третього тисячоліття світ перетворився в глобальну економічну систему, в якій практично не залишилося можливості для здійснення стихійних ринкових відносин між державами. Виник глобально функціонуючий світовий виробнично-господарський механізм, складовими якого стали окремі національні економіки.

Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме:

- динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, зумовлений як дією об’єктивних факторів, так і «ланцюговою» реакцією країн на розвиток окремих інтеграційних угруповань;

- нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції, спричинена проявами очевидних відмінностей економічного розвитку країн і регіонів світу;

- розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів, які мають глибокі корені в історичних, політичних, економічних і соціальних закономірностях світового розвитку.

Політична інтеграція як створення єдиного політичного співтовариства на основі союзу двох або декількох держав. Глобальний, регіональні і локальні (субрегіональні) рівні політичної інтеграції. Етапи (фази) інтеграції: від зв’язків взаємозалежності – до єдиної політичної системи. Суть і головна тенденція політичної інтеграції – поступова передача суверенітету комунітарним структурам. Протиріччя її проявів у політичній практиці. Роль свідомої діяльності у створенні міжнародних політичних об’єднань, їх державні і недержавні форми.

Наприкінці ХХ століття у Європі та азіатській частині пострадянського простору відбуваються дуже складні багатовекторні процеси, що обумовлені як інтеграційними, так і дезінтеграційними чинниками. Деякі з цих чинників, досягнув часто невідомої наперед межі, можуть змінювати вектори свого впливу на економічні та соціально-політичні процеси, що визначають у кінцевому рахунку і загальноісторичний процес.

Перш за все, необхідно зазначити, що коли мова йде про інтеграцію в межах СНД, маються на увазі процеси, корінним чином відмінні від інтеграції у світове господарство. Інтеграція у світове господарство означає участь у міжнародному поділі праці на основі розвитку товарообміну у той час, як участь в міждержавних інтеграційних утвореннях означає поступову трансформацію у єдине ціле тих аспектів діяльності, об’єднання яких передбачене уставними документами або програмами розвитку даного міждержавного утворення. На пострадянському просторі має місце посилення дії дезінтеграційних чинників при зменшенні впливу інтеграційних чинників. Проте, навіть якби тенденції були протилежні, для успішного розвитку інтеграційних процесів необхідні певні умови. Основними з них є три: сталість соціально-економічної і політичної ситуації; певна рівність економічного потенціалу; єдині засади побудови виробничих відносин.