Сутність та основні чинники глобальної конкурентоспроможності

Сутність глобалізму полягає в закономірному процесі формування єдиної загальносвітової економічної системи. Розвиток економічних зв’язків між окремими країнами і підприємствами призводить до все більшої їх взаємозалежності і на цій основі до виникнення єдиної, цілісної системи економічних відносин в масштабах всього світу.

Чинники глобалізації конкуренції

Фундаментальною основою механізму глобальної конкуренції, як і інших рівнів конкурентної боротьби, є конкурентні переваги суб'єктів ринку.

Внутрішні чинники (мотиви) глобалізації конкуренції пов'язані з прагненням суб'єкта до оптимізації (найбільш раціонального використання) тих складових його ланцюга цінностей, які найчастіше характеризуються як «сильні сторони», «ексклюзивна компетенція», «унікальна позиція», «технологічне лідерство» тощо. Розширення поля конкуренції забезпечує, насамперед, зростання масштабу реалізації конкурентних переваг, а отже, й економію витрат.

Дія чинника, пов'язаного з досягненням конкурентного паритету на локальних або регіональних ринках, має інший характер. Глобалізація конкуренції на основі географічної координати бізнесу відкриває нові можливості конкурування за ключовими параметрами бізнесу, які стали майже стандартними для локального або національного ринку. Так, досягнення конкурентного паритету на ринках автомобілів розвинених країн за такими ключовими параметрами, як надійність, стиль, дизайн тощо, стимулює вихід й освоєння ринків менш розвинених країн, у тому числі й України, такими світовими автомобільними гігантами, як «Хонда», «Тойота», «Даймлер-Бенц» та ін. Базові конкурентні переваги, пов'язані з операційною ефективністю, у даному випадку відновлюються за рахунок стратегічного позиціювання цих продуцентів у світовому економічному просторі.

Загалом внутрішні мотиви збуджують суб'єкта до глобалізації конкуренції, якщо міжнародна складова його бізнесу є більш значущою, ніж сума складових його діяльності в окремих країнах.

Глобалізація конкуренції забезпечує оптимізацію ланцюга цінності за рахунок як більш раціональної конфігурації, так і координації міжнародної економічної діяльності суб'єктів ринку.

Міжнародна конфігурація дозволяє оптимізувати ланцюг цінностей компанії, насамперед, за рахунок економічно раціонального розподілу його складових у географічній системі координат. Наприклад, дослідження й розробка дизайну автомобілів може здійснюватися у одній країні, збірка агрегатів і вузлів — у другій, фарбування — у третій, а готовий виріб може збуватися у багатьох країнах. Розташування та підгонка операційних процесів мають відповідати особливостям конкретної країни, а їх координація має забезпечувати зростання конкурентних переваг усього ланцюга цінностей та технологічної мережі.

Міжнародна координація сприяє оптимізації ланцюга цінностей компанії за рахунок узгодження її операційних процесів і видів діяльності у різних країнах. Центральним аспектом координації є інтегрування і трансформація інформації щодо локальних умов бізнесу, технології, організаційних бар'єрів в управлінські рішення щодо підгонки продукції компанії до особливостей попиту на ринках окремих країн та обсягів випуску продукції. Активна координація має не просто реагувати на існуючий попит ринку окремих країн, а й створювати нові продукти для нього, використовуючи нові підходи до сегментації і маркетингу.

Зовнішні чинники глобалізації конкуренції пов'язані, насамперед, зі зниженням бар'єрів у русі товарів, послуг, капіталів та робочої рили у світовому економічному просторі в результаті лібералізації світової торгівлі, розвитку інформаційних технологій та формування світових фінансових структур. Найважливішою особливістю зовнішніх чинників глобалізації конкуренції є активна роль у їх генеруванні урядів та міжнародних інституцій, насамперед COT.

Торговельно-економічна, технологічна та інформаційна політика розвинених країн є чинником глобалізації конкуренції, оскільки фактично сприяє перетворенню їх національних та транснаціональних структур у головних диригентів світового економічного розвитку — у виробників та експортерів таких унікальних технологій і товарів, які в силу їх інно­ваційно-технологічних переваг неможливо виробляти в інших країнах.

Інструментом глобалізації конкуренції, який активно використовується урядами розвинених країн, є COT. Heдивлячись на декларацію принципів рівного права, у цій організації, реально рішення приймаються найбільш сильними її учасниками — США, Японією та країнами ЄС. При вступі до COT вони вимагають від потенційних кандидатів максимального відкриття їх внутрішніх ринків, а послаблення режиму доступу на їх власні ринки, як правило, не є взаємним. За думкою багатьох фахівців, механізм лібералізації світової торгівлі ґрунтується більше на «втягуванні у COT» нових країн, ніж на лібералізації економік самих країн — членів COT.

Отже, глобалізація конкуренції суттєво модифікує головну основу виживання переважної більшості суб'єктів ринку. Нею стає обслуговування не національного, або локального, ринку, а ринку, не обмеженого національними кордонами.

Конкуренти на глобальному ринку змушені певною мірою рахуватися з такими явищами:

· галузева політика та поведінка конкурентів;

· взаємовідносини з місцевими урядами на основних ринках;

· системна конкуренція;

· труднощі в проведенні аналізу конкуренції;

· глобальна конкуренція в широкому асортименті товарів;

· зосередження в національному масштабі;

· захищена ніша;

Тенденції, що впливають на глобальну конкуренцію:

¨ агресивна індустріальна політика;

¨ визначення та протекція найважливіших активів з боку держави;

¨ вільне переміщення технологій;

¨ поступове виникнення нових великомасштабних ринків.