Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Підсистема управління часовими параметрами діяльності
Часові параметри відносяться до організаційних характеристик діяльності підприємства і є однією із ключових компетенцій, важливою перевагою в конкурентній боротьбі. Серед напрямків оптимізації часових параметрів діяльності виділяють: строки поставок; строки платежів; швидкість реалізації управлінських рішень; швидкість адаптації до змін зовнішнього середовища; тривалість виробничого циклу; строки виходу на ринок із новою продукцією; тривалість виконання інвестиційного проекту. Швидкість адаптації. Високо адаптивною вважають ту організацію, що навчилася прогнозувати зміни, вносити корективи при першому надходженні сигналів, має запас міцності, що не дозволяє зруйнувати основні переваги, створені за час існування. Серед дій, спрямованих на підвищення швидкості адаптації, відокремлюють: удосконалення організаційної структури, перерозподіл ресурсів, коректування довгострокових цілей, розробка нової стратегії розвитку. Швидкість прийняття рішень. На швидкість проходження інформації і її вірогідність, особливий вплив має організаційна структура управління, а саме кількість ланок у її складі. Управління часовими параметрами у відношенні до зовнішнього середовища передбачає точне дотримання строків договорів, більш швидке задоволення традиційних потреб клієнтів, їхніх спеціальних запитів, нових потреб, пристосування до нових тенденцій в області розробок. Що стосується внутрішнього середовища, то необхідно прискорювати адаптацію стратегії й організаційної структури до вимог зовнішнього середовища, розробку нової продукції, скорочувати виробничий цикл і тривалість процесів в інших сферах діяльності. Специфіка конкурентної стратегії з упором на фактор часу найбільш помітна при її порівнянні зі стратегією підприємства, орієнтованої на скорочення витрат виробництва (табл.7.1.). Таблиця 7.1 Особливості стратегій підприємств, орієнтованих на оптимізацію часу або витрат
Реалізація стратегії досягнення тимчасових конкурентних переваг передбачає використання проектної організації багатьох робіт. Комплексність проектів визначає їхнє поетапне виконання. Модель, запропонована американською консультативною фірмою Boston Consulting Group (BCG), передбачає відокремлення в проекті наступних п'яти етапів реалізації: І етап - попередня оцінка: формування проектної групи в складі 5 -8 співробітників і 1 - 2 консультантів зі сторони, встановлення рівня конкурентоспроможності, який передбачається досягти, формулювання цілей, розробка плану здійснення проекту. II етап - системний аналіз: визначення ролі й місця всіх виробничо-господарських процесів, розмежування основних і допоміжних функцій, аналіз фактичного стану справ, виявлення можливостей економії часу. III етап - розробка рішень: розширення проектних груп для розробка альтернативних рішень за основними вихідними пунктами, утворення " ударних" груп для вирішення ключових проблем, розробка пакетів заходів, перебудованих планів і систем виміру. IV етап - системні зміни: усунення бар'єрів на шляху впровадження проекту, що досягається за допомогою комунікації, навчання й відкритого врегулювання конфліктів. V етап - маркетизація результатів: інформування споживачів про проведену реструктуризацію, встановлення зв'язків із клієнтами.
|