Підсистема управління технологічними ресурсами

Управління технологічними ресурсами включає три функції - оптимізацію, збагачення й захист технологічного потенціалу, для виконання яких необхідно опиратися на три допоміжних інструменти - інвентаризацію технологій, їхню оцінку й постійне спостереженняза зовнішнім технологічним середовищем.

Завданнями управління виступають:

· оптимізація - пошук шляхів максимально повного використання технологічного потенціалу і його складових;

· збагачення - нарощування технологічної складової або, як мінімум, запобігання можливості її знецінювання;

· захист - виключення будь-яких дій, які можуть зруйнувати цілісність технологічного надбання компанії.

Технологічний ринок включає два сегменти:

1) інтелектуально-технологічний – продукти й послуги на основі виробничих знань і досвіду науково-інформаційних працівників;

2) виробничо-технологічний - продукти й послуги, пов'язані з використанням виробничих технологій, а також устаткування й об'єктів технічної інфраструктури.

Існує безліч теорій технологічного менеджменту. Однак найбільш важливими з них є: концепція «дерева технологій»і стратегія «технологічних грон».

«Дерево технологій» відрізняється від класичних деревоподібних схем тим, що тут відбувається комбінування елементів у кореневій частині «рослини» і розгалуження можливих прикладних рішень у корені. Ядром формування деревоподібної структури є вже не один елемент, а місце зосередження декількох елементів.

«Дерево компетенцій» відрізняється від «дерева технологій» наявністю додаткової ланки у вигляді «виробничих компетенцій». З їхньою допомогою здійснюється комбінування науково-технічних знань із метою виробництва широкої гами продукції. Таким чином, воно відображає всю сукупність компетенцій компанії, беручи до уваги ті елементи, які мають особливе значення при вирішенні завдань стратегічного планування.

Стратегія «технологічних грон» передбачає комбінування й системне використання знань і досвіду в науково-виробничій і збутовій діяльності компаній. Комбінування так званих «елементарних» технологій в «гроні», кожна з яких розрахована на певний ринок збуту, здійснюється за допомогою «адаптуючих» і «компонуючих» технологій. Особливу роль при формуванні таких «технологічних грон» грають «генеруючі» технології, які в сполученні з «елементарними» технологіями служать «ядрами» численних комбінацій знань і досвіду, розрахованих на різні області використання.

Можливі два варіанти стратегії «технологічних грон» - від технології до ринку й від ринку до технології. У першому випадку підприємство, орієнтуючись на вимогу того або іншого ринку, вирішує питання формування й управління технологічним потенціалом на базі вже наявних технологій,. У другому випадку, виходячи із сукупності необхідних характеристик продукту, компанія підбирає й здобуває відповідний комплекс «елементарних» технологій, а також технології їхнього комбінування.