Завдання до теми 20

Завдання 20.1

1. О.Р.Лурія протягом декількох років спостерігав людину з феноменальною пам’яттю. Познайомтесь з книгою Лурія та визначте особливості інтелектуальної діяльності Ш., пов’язані з особливостями організації його пам’яті.

2. Визначте, про які види та особливості пам’яті йдеться в наведених прикладах.

1) 1) під час набору тексту як тільки літера надрукована, людина забуває її, щоб перейти до наступної.

2) 2) стара жінка все життя пам’ятає перше кохання.

3) 3) люди, які закінчили школу 40-50 років тому, зберігають у пам’яті ім’я першої вчительки.

4) 4) дошкільник, згадавши влітку про новорічні подарунки, малює Дідуся Мороза “по пам’яті”.

5) 5) стара людина добре пам’ятає події свого дитинства, але не може пригадати, що трапилося щойно.

3. Визначте вид відтворення у наведених ситуаціях.

1. Учневі, який витяг екзаменаційний білет, у перший момент здається, що він усе забув, що він нічого не знає, а потім у пам’яті виникають окремі потрібні відомості, він все більше і більше напружує пам’ять, намагається уявити те місце в підручнику, де викладено потрібний матеріал, на правій сторінці чи на лівій, вгорі чи внизу, і нарешті полегшено зітхає – він знає, що треба відповідати.

2. Учень, готуючи домашнє завдання, знайшов потрібний параграф, почав його читати і радісно скрикнув: “Я це все знаю, вчитель розказував на уроці”, – а наступного дня одержав “2”, бо не зміг переказати зміст параграфа.

3. Вчитель, починаючи урок, наказав учням закрити підручники, поставив перед ними питання і викликав одного з них до дошки. Викликаний учень, хвилинку подумавши, ґрунтовно і правильно відповів на поставлене запитання.

4. Пригадайте своє дитинство. Які ваші перші дитячі спогади? До якого віку вони належать?

А тепер пригадайте все, що з вами трапилося протягом останнього місяцю.

Яких подій (позитивних або негативних) ви пригадали більше в першому та другому випадках? Як це можна пояснити? Що запам’ятовується краще: приємне чи неприємне?

5. Уявіть, що до вас звертається допитливий учень: “Я читав про цікаві досліди з маленькими черв’ячками – планаріями. Одну групу план арій навчали проходити певний шлях лабіринтом. Після того, як вони запам’ятовували його (внаслідок багаторазових повторень; неправильні спроби каралися електричним подразненням), їх віддавали на поїдання іншій групі. Виявилося, що ця група вже в кілька разів швидше, ніж перша навчалася проходити той самий лабіринт. Якщо це насправді так, то, напевне, вже недалеко той час, коли люди отримуватимуть знання за допомогою таблеток”.

Що ви відповісте цьому учневі? (за П.А.М’ясоїдом).

6. Відповість на “сакраментальні” питання про пам’ять, які часто постають перед кожним. Поясніть механізми описаних фактів.

1. 1. Як трапляється, що слова (назви, імена, дати тощо), які ми не можемо пригадати в потрібний момент, вискакують звідкись значно пізніше?

2. 2. Чи є пам’ять, подібно до краси, природним даром?

3. 3. Чому інколи ми запам’ятовуємо дрібні деталі, але забуваємо найсуттєвіше?

4. 4. Чому, коли ми бажаємо щось викинути з пам’яті, вона там вперто залишається?

5. 5. Чи є гарантія, що добра пам’ять з віком не буде погіршуватися?

6. 6. Чому інколи якесь слово “крутиться на кінці язику”, але не пригадується? (за О.Є.Сапоговою).

Завдання 20.2

1. Поясніть наведений факт з позиції когнітивної теорії пам’яті.

Досліджуваному пропонують підрахувати суму чисел 5, 9, 7. Після пред’явлення “9” несподівано спалахує яскраве світло, що засліплює досліджуваного. Заспокоївшись, він додає 5 до 7, а цифру “9” не враховує, ніби її не пред’являли.

Який вид пам’яті має місце в даному випадку? Чому людина не запам’ятала “9”?

2. Досліджуваним протягом 50 мс показували дев’ять літер, розташованих у три ряди по три літери у кожному. За цих умов вони здатні відтворити не більш чотирьох-п’яти, причому результати не змінюються навіть при збільшенні тривалості експозиції до 0, 5 с. У другій серії експерименту відразу ж після закінчення демонстрації літер досліджуваний чув звук, висота якого вказувала на потрібний для відтворення ряд: перший, другий або третій. У цьому випадку рядок відтворювався навіть тоді, коли складався з восьми літер. Що більшим було відставання звуку від моменту демонстрації літер, то більшої кількості помилок припускалися досліджувані.

Хто автор цих експериментів? Яку назву має запропонований їм метод дослідження? Особливості якого виду пам’яті ілюструють ці експерименти?

3. Чому американський психолог Прибрам радив таке? На які механізми пам’яті він спирався?

Уявіть, що ви щойно познайомилися з дівчиною і вона вам дуже сподобалася. Ви робите з нею кілька перших кроків, аж от неприємність! Вона зустрічає якогось іншого чоловіка і дає йому свій домашній телефон. Що робити в цьому випадку? Негайно дати йому ляпасу! Звичайно, ви матиме неприємності від дами серця, але зможете спати спокійно. Якщо ви зробите це відразу, я ручаюся, що телефону він не запам’ятає, а якщо затримуєтесь, то такої надії в вас немає (за О.Є.Сапоговою).

Завдання 20.3

1. У першій серії експериментів школярам і дорослим пропонували розв’язувати нескладні арифметичні задачі. У другій серії ті самі досліджувані мали самостійно скласти задачі, які містили б названі експериментатором числа. У третій серії також потрібно було придумати задачі, але числа цього разу не повідомлялися. Після кожної серії досліджувані мали відтворити числа, що входили в умови задач.

Спрогнозуйте результати досліду. Про що свідчать ці дані? Який принцип організації пам’яті людини вони ілюструють?

2. Дайте аналіз наведеному нижче процесу пригадування з точки зору механічних і логічних зв’язків, якими користувався хлопець.

Для того, щоб пригадати, коли було одержано телеграму, він проробив складну роботу. Пригадав, що одержав її вдень. Отже, це був вихідний день, але не минулий, бо він зранку виїхав у місто. Не могло бути це і тиждень тому, бо він тоді хворів – не вставав з ліжка, а він твердо пам’ятає, що сам приймав телеграму і розписався, стоячи біля дверей. Отже телеграма була одержана у вихідний, три тижні тому.

3. Чи завжди можна задовольнитись тим, що учні на уроці з достатньою точністю повторюють визначення? Обґрунтуйте свою відповідь.

4. Досвідчені викладачі знають...

...якщо студент чи школяр вивчає матеріал лише для того, щоб добре відповісти на занятті або щоб скласти екзамен, він його швидко забуває

...якщо учневі здається, що він добре розуміє матеріал, він може його погано запам’ятати

...якщо вивчити щось “перед сном”, цей матеріал краще запам’ятовується

…якщо скласти план матеріалу, який необхідно запам’ятати, запам’ятовування буде прочнішим

Які закономірності запам’ятовування виявляються в кожному прикладі?

5. Складіть пам’ятку студентові (школяру) “Як краще запам’ятовувати”, використовуючи власний досвід і знання закономірностей пам’яті.

Завдання 20.4

1. Як можна пояснити забування у наведеному нижче прикладі?

Якось один актор повинен був замінити на один спектакль свого товариша. Він вивчив роль протягом одного дня і під час спектаклю знав її досконало. Але через декілька днів виявилося, що треба ще раз зіграти цю ж роль. Директор викликав актора і сказав йому про це.

– – Я не можу сьогодні грати, я не пам’ятаю ролі, – з чистосердечним жалем сказав актор.

– – Як не можете? Ви її два дня тому добре знали. У вас же прекрасна пам’ять.

– – Все це так, але роль я забув.

Наведіть приклади з власного досвіду, коли діяв це же феномен пам’яті.

2. Чи можна стверджувати, що ефективність запам’ятовування зростає з кількістю повторень? Наведіть аргументи, які підтверджують або спростовують цей погляд.

3. Проаналізуйте дані експерименту, проведеного під керівництвом А.О.Смирнова, та визначте причини забування.

Досліджуваними були студенти механіко-математичного факультету. Всім їм було дано завдання 5 разів прочитати та запам’ятати 24 прикметника. Потім одній групі було запропоновано заучувати наступні 24 прикметники, другій – заучувати ряд іменників, третій – заучувати числа, четвертій – множити “в умі”, п’ятій – письмо розв’язати складний алгебраїчний приклад, шостій – читати оповідання Чехова.

Після цього всі вони мали відтворити ті прикметники, які давалися для запам’ятовування на початку експерименту.

В яких групах, на вашу думку, виявилися найгірші результати? Чому?

4. Який вид відтворення змалював А.П.Чехов у цьому оповіданні? Поясніть цей феномен з позиції теорії “ситуативного забування”.

У відставного генерал-майора Булдєєва розболілися зуби. Він полоскав рота горілкою, коньяком, прикладав до болючого зуба тютюновий кіпоть, опій, скипидар, гас, мастив щоку йодом.., але все це... не допомагало... Всі домашні, – дружина, діти, слуги, навіть кухарчонок Петька пропонували кожний свої ліки... і прикажчик Булдєєва Іван Овсійович прийшов до нього і порадив полікуватися замовою.

– – Тут, у нашому повіті, – сказав він, – літ десять тому служив акцизний, Яків Васильович. Замовляв зуби – перший сорт. Було одвернеться до вікна, пошепче, поплює і як рукою! Силу йому таку дано...

– – Де ж він тепер?

– – А після того, як його з акцизних звільнили, в Саратові в тещі живе...Надішліть йому депешу...

Генерал сів за стіл і взяв перо в руки.

– – Його в Саратові кожен собака знає, – сказав прикажчик.

– – Звольте писати в місто Саратов, значить... Його благородію панові Якову Васильовичу... Васильовичу... А на прізвище... А на прізвище я от і забув. Васильовичу... Чорт! Як же його на прізвище? Допіру, як сюди йшов, пам’ятав... Стривайте...

Іван Овсійович підвів очі до стелі й заворушив губами. Булдєєв і генеральша нетерпляче чекали...

– – Зараз... Васильовичу... Якову Васильовичу... Забув! Таке ще немудряче прізвище.. ніби якесь коняче... Кобилін? Ні, не Кобилін. Стривайте... Жеребцов хіба? Ні, і не Жеребцов. Пам’ятаю, прізвище коняче, а яке – із голови вибило...

– – Лошадінін... Лошаков... Жеребкін... Все не те!

– – Ну, то як же я йому писатиму? Ти думай!

– – Хвилинку. Лошадкін... Кобилкін... Корінний... Ні, ні. Пристяжкін... Ні, не те! Забув!

Вранці генерал знову послав до лікаря. Приїхав лікар і вирвав болючий зуб... Зробивши свою справу... лікар сів у бричку і поїхав додому. За ворітьми в полі він зустрів Івана Овсійовича... Судячи із зморшок на його лобі і з виразу очей, думки в нього були напружені, нестерпні...

– – Буланов... Черезседельников... – бурмотів він. – Засупонін, Лошадський...

– – Іване Овсійовичу! – звернувся до нього лікар. – Чи не можу я, голубе, купити у вас чвертей із п’ять вівса?

Іван Овсійович тупо глянув на лікаря, якось дико посміхнувся і, не сказавши у відповідь і слова, сплеснув руками і помчав у садибу так швидко, ніби за ним гнався скажений собака.

– – Пригадав, – закричав він радісно, не своїм голосом, влітаючи в кабінет до генерала. – Пригадав, дай бог здоров’я лікареві! Овсов! Овсов прізвище акцизного! Надсилайте депешу Овсову!

5. За віруванням одного з мексиканських племен, успішному збиранню кактуса, що має наркотичний ефект, перешкоджає “гріх” дружин збирачів. Тому через чотири дні після того, як чоловіки вирушили в похід, жінки збираються і сповідуються перед “великим батьком” – вогнем. Для цього кожна кидає в багаття мотузок, на якому вузлами позначає своїх коханців.

Яка закономірність організації людської пам’яті відбивається в цьому факті? Наведіть власні приклади дії цієї ж закономірності.

6. Інформація завжди легше відтворюється в тому ж контексті, в якому відбувалося її запам’ятовування.

Наведіть приклади дії цієї закономірності та поясніть її з позицій різних психологічних теорій пам’яті (асоціативної, гештальтпсихології, діяльнісного підходу, теорії “ситуативного забування”).

7. Спробуйте знайти пояснення наступним фактам.

1. 1. Студент під час екзамену каже викладачеві, що він “знав, але забув” матеріал білету.

2. 2. Дітей дошкільного віку не можна використовувати як лжесвідків.

3. 3. Імена людей, яких ми давно і добре знаємо, часто “випадають” з пам’яті. Так, Галину Іванівну ми чомусь уперто називаємо Галиною Сергіївною.

4. 4. В пресі іноді з’являється інформація про “удавані спогади”, коли людина детально описує місця, в яких ніколи не був, людей, яких ніколи не бачив і не знав, події, свідком яких не був.

5. 5. Коли необхідно впізнати людину за фотографією її обличчя, тільки третина всіх досліджуваних робить це правильно, ще одна третина зовсім його не впізнає, а інші впевнено дають неправильну відповідь (за О.Є.Сапоговою).