Методи наукового обґрунтування розміщення продуктивних сил 6 страница

Характеризуючи географічне положення Луганської області, відзначимо, що вона на північному заході межує з Харківською, а на південному заході – з Донецькою областю. Із східного боку – з Росією: Ростовською, Воронезькою, Бєлгородською областями. Таке сусідство з індустріальне високорозвинутими районами Росії та України сприяє інтенсифікації міжобласних, виробничо-економічних зв’язків і вибору певної спеціалізації обласного господарства, а також надає трансконтинентальні транспортні коридори. Тому залежно від місцеположення та місця в територіальному розподілі праці область виконує важливі економічні функції: промислові, транспортні, торгові, експортні та екологічні.

Позитивними рисами географічного положення є: близькість до найважливіших сировинних районів (Придніпров’я, Північний Кавказ, Чорноземний центр Росії); близькість до крупних промислових районів та центрів (Промисловий Центр Росії, Харків, Ростов-на-Дону). Через територію області проходять транзитні магістралі (залізниця Волгоград-Харків, автодорога Волгоград-Харків, автодорога Москва-Ростов-на-Дону, газопроводи зі Ставрополя та Оренбурга, нафтопроводи з Поволжя та Північного Кавказу), які пов’язують Україну з Росією, наближають її до ринків збуту.

Таким чином, економіко-географічне положення Луганщини є вигідним для економіки області. Луганська область розташована в межах добре освоєної (господарське) території, має сусідів, де досить розвинена економіка, близькість ринків збуту та сировини, розвинену мережу транспортних магістралей. Ці складові у перспективі становлять переваги для економічного розвитку порівняно з іншими областями України. Тому необхідно використовувати переваги ЕГП Луганської області для транскордонної та міжрайональної співпраці. Така співпраця дає підстави говорити про можливість створення на території області єврорайонів та вільної економічної зони.

Промисловий потенціал області – це багатогалузевий комплекс з провідними галузями важкої промисловості. Лідирує паливно-енергетичний комплекс. Промисловість району представлена також підприємствами машинобудування, хімічної, нафтохімічної, харчової, деревообробної, текстильної промисловості та промисловості будівельних матеріалів.

11.5. Стан економіки і перспективи розвитку Придніпровського економічного району

Район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, в басейні Дніпра. Площа його становить 83, 7 тис. км². Населення - 6, 3 млн. осіб. Район охоплює Дніпропетровську, Кіровоградську, Запорізьку області (табл. 11.5).

Таблиця 11.5. Географічна та адміністративна характеристика Придніпровського економічного району

За рівнем розвитку Придніпровський район поступається тільки Донецькому. За вартістю виробленої продукції промисловість у ньому домінує над сільським господарством. Її частина досягає 80 %. Найрозвинутіші галузі району - чорна металургія, машинобудування та металообробка, хімічна промисловість та електроенергетика. Район має сприятливі природні умови, багаті природні ресурси (родючі ґрунти, м’який клімат, запаси залізної і марганцевої руд світового значення, є родовища вугілля, бокситів, титанових руд тощо). За кількістю населення Придніпровський район посідає шосте місце в країні. Проте він досить густо заселений (понад 103 особи на 1 км²). За рівнем урбанізації район поступається лише Донбасу. Разом з тим за кількістю міст, де проживає понад 700 тис. осіб, він не має собі рівних у країні. Основна частина населення працює в промисловості. В районі відбувається перерозподіл зайнятих в окремих галузях господарства. Чорна металургія - одна з провідних галузей промисловості Придніпров’я. За виробництвом чорних металів район посідає перше місце в країні. Тут виник цикл виробництв, що складається з добування коксівного вугілля (Західний Донбас), залізної і марганцевої руд, нерудної сировини, виробництва коксу, вогнетривів, чавуну, сталі, сплавів, прокату. Основними центрами чорної металургії і працюючої з нею в комплексі коксохімії є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Новомосковськ, Нікополь. Кольорова металургія представлена виробництвом алюмінію, магнію і титану(Запоріжжя). Машинобудування і металообробка поступається тільки чорній металургії. Провідну роль відіграє важке металомістке машинобудування. Металургійне і гірничошахтне устаткування виробляють у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, електротехнічне - в Запоріжжі і Бердянську, будівельно-шляхове - в Бердянську, Дніпропетровську, Нікополі. Транспортне машинобудування зосереджено в Дніпродзержинську і Запоріжжі, виробництво метало конструкційне - Кривому Розі і Дніпропетровську. Хімічна промисловість представлена виробництвом шин для автомобілів у Дніпропетровську, мінеральних добрив - у Дніпродзержинську, лаків і фарб - у Кривому Розі і Дніпропетровську, пластмас - у Дніпропетровську. У Придніпров’ї дуже розвинута будівельна індустрія. Основні підприємства знаходяться у найбільших містах. У великих містах району діють також підприємства деревообробної промисловості. Велику роль у розвитку господарства Придніпров’я відіграє АПК. За валовою продукцією сільського господарства район посідає шосте місце серед економічних районів країни. Головною галуззю сільськогосподарського виробництва є рослинництво. Під зерновими культурами зайнято близько 50 % посівних площ. Більша частина посівів зернових припадає на озиму пшеницю. Провідні технічні культури - соняшник, цукрові буряки, південні коноплі.

Поблизу великих міст створено приміські господарства. Потреби населення індустріальних центрів визначають спеціалізацію тваринництва. Провідну роль відіграє молочно-м’ясне скотарство. Розвинуті також свинарство, птахівництво, вівчарство. У водосховищах Дніпра і в Азовському морі виловлюють рибу. На місцевій, а також частково довізній сировині працюють підприємства легкої і харчової промисловості, основні потужності яких зосереджено у великих містах. Найрозвинутіші галузі легкої промисловості – швейна, трикотажна і взуттєва. Підприємства харчової промисловості району розміщено повсюдно. Основні її галузі - м’ясна, молочна, олійно-жирова, борошномельно-круп’яна, цукрова, консервна, крохмале-патокова, хлібопекарська, кондитерська. У Придніпровському районі добре розвинуті всі види транспорту, але перше місце належить залізничному. За густотою залізниць, що становить 38 км на 1000 км², район поступається тільки Донбасу. Тут є кілька великих залізничних вузлів: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Апостолове, Пологи, П’ятихатки, Синельникове. У внутрішньообласних перевезеннях на невеликі відстані на першому місці автомобільний транспорт. Найбільшими вузлами його є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Нікополь, Мелітополь, Новомосковськ. Велике значення мають річковий і морський види транспорту. Найбільші порти на Дніпрі - Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Нікополь. У Запоріжжі працюють два великих річкових порти. Найбільший порт на Азовському морі - Бердянськ. У різних напрямах район перетинають трубопроводи, що йдуть переважно від газових родовищ Шебелинки до найбільших міст. Основними промисловими вузлами району є Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Нікополь-Марганецький, Павлоградсько-Петропавлівський, Запорізький. Найпотужніший промисловий вузол Придніпров’я - Дніпропетровсько-Дніпродзержинський. До його складу входять Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Підгородне, Таромське, Придніпровськ та ін. Машинобудування найрозвинутіше в Дніпропетровську. Тут виробляють металеві конструкції, металургійне устаткування, машини і обладнання для шахт, рудників, збагачувальних фабрик, тюбінги для шахт метрополітенів, целюлозно-паперової промисловості, ковальсько-пресові машини і штампувальні преси. Відомою продукцією є також бурякозбиральні комбайни, електровози, електротехнічні вироби, інструменти тощо. Добре розвинутий у місті і військово-промисловий комплекс. Одним з результатів його конверсії є випуск тролейбусів. У Дніпродзержинську працює вагонобудівний завод. Він виробляє вантажні вагони. Хімічна промисловість вузла тісно пов’язана з чорною металургією. Чорна металургія представлена потужними заводами «Запоріжсталь» та електрометалургійним «Дніпроспецсталь», феросплавним заводом і заводом вогнетривів. До кольорової металургії належить Дніпровський алюмінієвий завод і Запорізький титано-магнієвий комбінат. Машинобудування і металообробка представлені такими великими підприємствами, як «Запоріжтрансформатор» (силові трансформатори), ВАТ «АвтоЗАЗ» (малолітражні автомобілі), Запорізький абразивний комбінат (абразивні інструменти), «Моторобудівник» та ін. Серед галузей легкої промисловості тут розвинуті швейна і взуттєва, харчової - м’ясна, молочна, борошномельна, олійно-жирова. Запоріжжя - залізничний вузол і великий річковий порт. Великими промисловими центрами району є Мелітополь і Бердянськ. Мелітополь за своїм індустріальним потенціалом поступається в області лише Запоріжжю. Машинобудування в Мелітополі найбільш розвинуте у порівнянні з іншими галузями. В місті працюють такі заводи, як моторний, «Автокольормет», «Автогідроагрегат», ВАТ «Мелітопольпродмаш», «Старт». Харчова промисловість складається з борошномельної, молочної, олійної, плодоовочевої та ін галузей. Легка представлена швейним, трикотажним і панчішно-шкарпетковим виробництвом. Провідною галуззю Бердянська є машинобудування (заводи «Азовкабель», сільське господарство машин та ін). У місті працюють завод скловолокна і дослідний нафтомаслозавод. Розвинуті швейна, трикотажна та взуттєві галузі промисловості. Розміщено кілька підприємств м’ясної, молочної, борошномельної, плодоовочевої, виноробної, рибної промисловості. Бердянськ - другий за значенням порт країни на Азовському морі, тут знаходиться відомий кліматичний і бальнеологічний курортний центр. З Придніпровського району у Донбас постачають залізну і марганцеву руди, алюміній, титан, гірниче і металургійне устаткування. В усі економічні райони країни звідси надходять легкові автомобілі, шини, лаки і фарби, бурякозбиральні комбайни тощо, продукція АПК (олія, черешні тощо). З інших районів країни Придніпров’я одержує вугілля і кокс, гірниче і металургійне устаткування, різноманітні машини та обладнання, продукцію легкої промисловості та АПК.

Проблеми Придніпровського району багато в чому подібні до проблем Донецького. Так, їхня спільна проблема пов’язана із спеціалізацією. Донбас і Придніпров’я доцільно спеціалізувати не тільки на виробництві чавуну, сталі і прокату для металомістких галузей машинобудування. Металургійні заводи мають задовольняти потреби в асортименті металу підприємства точного машинобудування, яке в майбутньому розвиватиметься прискореними темпами. Дуже гостро постають екологічні проблеми в Придніпров’ї, особливо в Кривому Розі, Дніпродзержинську, Запоріжжі. Через викиди в атмосферу теплової електростанції в Енергодарі і випарування зі ставка-охолоджувача розміщеної поряд АЕС утворився найпотужніший у Європі «генератор» кислотних дощів. Ґрунти втрачають свою родючість. Рекультивовані землі майже непридатні для використання. Видобування залізної і марганцевої руд відкритим способом призвело до значних змін земної поверхні, різко знизило рівень ґрунтових вод.

11.6. Стан економіки і перспективи розвитку Східного економічного району.

Район розташований у північно-східній і східній частинах країни. Його площа становить 84 тис. км². Населення - 5, 6 млн. осіб. Район охоплює Полтавську, Харківську, Сумську області (табл. 11.6).

Таблиця 11.6. Географічна та адміністративна характеристика Східного економічного району

На північному сході межує із Курською і Білгородською областями Російської Федерації, на сході – з Донецьким економічним районом, на півдні – з Придніпровським, на південному заході і заході – з Центральним економічним районом України.

Східний район багатий на корисні копалини. Із паливно-енергетичних ресурсів тут є природний газ, основні промислові запаси якого зосереджені в Харківській області (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Мелехівське, Єфремівське та інші родовища). Запаси нафти сконцентровані в Полтавській (Глинсько-Розбишівське, Радченківське, Сагайдацьке, Зачепилівське, Новогригорівське родовища) і Сумській (Качанівське, Рибальське родовища) областях. На території району знайдено кам’яне вугілля (Харківська, Полтавська та Сумська області), торф (Полтавська і Сумська області).

Район має значні запаси високоякісних залізних руд, зосереджені у Кременчуцькому залізорудному басейні (Полтавська область), родовища титанових (Краснокутське Харківської області) та мідних (Картамиське, Берестянське Харківської області) руд. У Харківській і Сумській областях відкрито родовища фосфоритів. Є поклади кам’яної солі (Сумська області), каоліну, кварцевих та скляних пісків, гіпсу, крейди, мергелю, вапняків та інших будівельних матеріалів. Відомі джерела мінеральних вод у Полтавській (Миргородське, Гоголівське) і Харківській (Березівське) областях.

Найбільше господарське значення з річок має Дніпро з Кременчуцькою водоймою, Дніпродзержинська та Червоноармійська водойми. Водні ресурси забезпечують господарську діяльність Полтавської та Сумської областей, у Харківській запаси води недостатні. Високоврожайні чорноземні ґрунти є важливим природним ресурсом району.

У районі сформувався індустріально-аграрний господарський комплекс. На промисловість припадає 75 % валового продукту народного господарства. Основними її галузями є машинобудівна і металообробна, харчова, хімічна і легка. Добре розвинута промисловість будівельних матеріалів та залізорудна. У Полтавській області споруджено Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат, чорна металургія представлена Кременчуцьким та Полтавським ливарно-механічними заводами.

Енергетичне та електротехнічне машинобудування зосереджене в Харкові (випускають парові турбіни для теплових і атомних електростанцій, потужні турбогенератори, електродвигуни тощо), Полтаві (заводи електротехнічних виробів, газорозрядних ламп тощо), Глухові (електронні й агрегатні вузли), Сумах (важке компресоробудування, електропомпи), Свесі (помпи).

Транспортне машинобудування репрезентоване у Кременчуці (вантажні автомобілі, різні види вагонів), Харкові (велосипеди, мотоцикли, тракторні двигуни тощо), Ромнах (транспортні запчастини). У Харкові виробляють пасажирські і транспортні літаки. Верстатобудування розвивається у Харкові, де випускають верстати загального та спеціального призначення, автоматичні лінії, верстати із програмним управлінням. У Лубнах виробляють круглошліфувальні та спеціальні колові верстати високої точності.

Прилади, точні машини, інструменти та механізми випускають у Харкові, Сумах, Полтаві. Приладобудування зосереджене також у Лубнах і Червонозаводську. Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування, тракторобудування розташовані в Харкові. Виробництво сільськогосподарських машин розміщене в Харкові й Охтирці.

У Східному економічному районі розмістилося виробництво устаткування для різних галузей промисловості. У Харкові випускають гірниче і металургійне устаткування, обладнання для легкої, харчової, поліграфічної промисловості та промисловості будівельних матеріалів; у Полтаві – для хімічної, харчової промисловості; у Кременчуці – шляхові машини; у Лубнах – устаткування для харчової і деревообробної промисловості. У Ромнах знаходяться також підприємства поліграфічного машинобудування, у Сумах – хімічного машинобудування.

Хімічна промисловість забезпечує країну мінеральними добривами, дубильними речовинами, пластмасами, хімреактивами. В районі зосереджено практично все виробництво кінофотоматеріалів (Шостка). Нафтопереробний завод функціонує у Кременчуці, де також виробляють технічний вуглець. У Сумах здійснюється випуск фосфорних добрив, сірчаної кислоти, отрутохімікатів, лакофарбової продукції тощо. Шебелинка є центром випуску хімічних реактивів. У найбільшому центрі хімічної промисловості Харкові виготовляють пластмаси, лаки, фарби, хімреактиви, побутову хімію, фармацевтичні препарати.

Східний район має потужний АПК. Основу його становить сільське господарство. Посівні площі сягають 50, 5 % усієї площі району. Сільськогосподарські підприємства переважно спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Поблизу великих міст, особливо Харкова, розташовані овоче-молочні господарства приміського типу.

Майже половина посівної площі (49, 6 %) припадає на зернові культури, з-поміж яких найбільше озимої пшениці, ячменю, жита, гречки, кукурудзи, технічні культури займають 16, 4 % посівних площ. Цукрові буряки висівають майже на всій території району, а соняшник – здебільшого на півдні та південному сході. У західній частині вирощують тютюн та ефіроолійні культури.

Картоплю й овочі вирощують майже в усіх господарствах, але найбільше навколо великих міст і в південній та західній частині (7, 7 % посівної площі). Розвинені також садівництво та ягідництво. Частка тваринництва у структурі сільськогосподарського виробництва переважає рослинництво. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, птицю. На півдні вирощують худобу м’ясо-молочних порід. У південно-східній частині району розвинуте вирощування тонкорунних овець. Вирощують переважно м’ясопродукти свиней.

В районі функціонують всі види транспорту. Основна частка вантажних перевезень припадає на залізничний транспорт, пасажирських – на автомобільний. Найгустіше мережа всіх видів транспорту, крім річкового, в Харківській області. Автомобільний транспорт використовується для внутрішньо обласних перевезень.

Для транспортних зв’язків використовується Дніпро з його притоками — Сулою, Пслом, Ворсклою. На Дніпрі розташований великий річковий порт — Кременчук.

Проблемою Східного району є територіальна нерівномірність розвитку. Основне промислове виробництво зосереджене в Харкові, Полтаві, Сумах і Кременчуці, багато малих міст і селищ слаборозвинуті, особливо в Полтавській і Сумській областях. У районі недостатньо електрифіковані залізниці, а в сільській місцевості не вистачає доріг із твердим покриттям.

Невідкладного розв’язання вимагає проблема структурної перебудови і перепрофілювання народногосподарського комплексу району, оскільки він перенасичений галузями важкої індустрії і особливо підприємствами ВПК.

11.7. Стан економіки і перспективи розвитку Подільського економічного району

До складу Подільського економічного району входять три області (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька) загальною площею 60, 9 тис. км². Населення - 4153, 3 тис. чол. (табл. 11.7).

Таблиця 11.7. Географічна та адміністративна характеристика Подільського економічного району

Подільський економічний район має зручне економіко-географічне положення, вигідне транспортно-географічне положення. За розмірами території район посідає четверте місце серед економічних районів України, що впливає на можливості його комплексного економічного і соціального розвитку. Район розташований у центральній частині Правобережної України, в зоні з родючими ґрунтами і достатнім зволоженням, що сприяє розвитку агропромислових комплексів.

Район розташований на Подільській і Придніпровській височинах у зоні із родючими ґрунтами і достатнім зволоженням, що сприяє сільськогосподарському виробництву.

Район багатий на родовища сировини для промисловості будівельних матеріалів, особливо в зоні Українського кристалічного щита. Є родовища будівельного і оздоблювального каменю, граніту і гнейсу, пісковику. В усіх трьох областях знайдено мергель (сировина для виробництва цементу), каолін, трепел і опоку. Багато родовищ цегельно-черепичних і гончарних глин та пісків. До енергетичних ресурсів належать поклади торфу на півночі району та незначні запаси бурого вугілля в усіх областях. У Придністров’ї трапляються родовища горючих сланців.

У Вінницькій області знаходиться 0, 8 млрд. т прогнозованих запасів залізних руд. У Придністров’ї залягають поклади фосфоритів, які поки що не мають промислового значення, біля містечка Микулинці у незначних кількостях знайдено сірку. У районі видобувають пеліканіт (запаси сягають 170 млн. т). Це єдина в Європі сировина, яку використовують для виробництва склолитого цементу, порцелянових виробів, кахель, перліту, піноскла, кольорового бетону тощо.

Подільський район має чималі запаси мінеральних лікувальних вод. У районі переважають різні типи чорноземів і сірих лісових ґрунтів, що сприяє розвитку рільництва. Понад 5500 ставків використовуються для розведення риби. Лісопокритість території становить 11, 5% і не є оптимальною.

Транспортна система має добрі можливості для економічних і культурних зв’язків з Карпатським, Центральним, Причорноморським економічними районами. Близкість району до державного кордону України з Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною дає змогу розвивати на його території галузі з виробництва, продукція яких може транспортуватися у ці країни. Район поділений на 64 адміністративно-територіальні райони, які мають свої особливості для комплексного економічного і соціального розвитку.

До природних ресурсів району належить сільськогосподарські, частково лісові, мінеральні, водні, та рекреаційні. Природні сільськогосподарські ресурси нині є основою формування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення і рівня освоєння території. Переважання чорноземів і сірих лісових ґрунтів зумовило високий рівень освоєння земельних ресурсів. Запаси карбонатних порід є в придністровських районах Тернопільської та Хмельницької областей. В Тернопільщині зосереджені запаси мергелів, придатних для виробництва цементу. В Хмельницькій та Вінницькій областях відомі родовища первинного каоліну, який використовується у фарфоровій, паперовій, гумовій промисловості. На Поділлі є пеліканіт із запасами 170 млн. т. Це єдина в Європі речовина, яка використовується для виробництва скламитого цементу, кахельних плит, перліту, кольорового бетону. Природні умови Поділля - один з основних факторів розвитку та спеціалізації господарства, формування їх транспортно-економічних зв'язків. Тому раціональне використання природних ресурсів Подільського економічного району, всебічне ресурсозбереження с важливим чинником розвитку та розміщення його продуктивних сил.

Подільский район є одним з найменш населених районів України. Сучасна чисельність населення досі нижча від довоєнного рівня. Тепер Поділля належить до районів з від’ємними показниками природного приросту населення. Причини цього: висока зайнятість жінок у суспільному виробництві, зростання кількості розлучень, невисокі доходи. Трудові ресурси економічного району становлять половину загальної чисельності населення. Найбільше зайнятих працює у промисловості й державних установах та організаціях. Понад 10% працездатного населення працює в сільському господарстві, і майже 1/3 трудових ресурсів Поділля - в невиробничій сфері. Аналіз зайнятості трудових ресурсів свідчить про те, що в економічному районі, насамперед у містах, є певні надлишки працездатного населення, що приводить до безробіття. Основна частина населення (53, 3 %) проживає в сільській місцевості. Разом з тим Поділля є одним з найменш урбанізованих районів країни. Міські поселення економічного району залежно від чисельності населення та географічного положення виконують різні функції: промислові, транспортні, соціальні, будівельні, але найважливішими з них є промислові, де зайнято 25-46 % трудових ресурсів.

Соціально-економічний комплекс Поділля формувався під впливом різних факторів, серед яких основними є природно-ресурсне середовище, розселення населення, виробництво й невиробнича сфера. Поділля спеціалізується на виробництві сільськогосподарської продукції і її промисловій переробці, тому основною галуззю промисловості є харчова. Молочна промисловість є практично у кожному адміністративному районі.

Широкого розвитку набуло борошномельне-круп’яне виробництво у Вінниці, Тернополі, Кременці. Машинобудування має ряд підприємств, які обслуговують потреби сільського господарства і харчової промисловості, а також підприємства приладо- і верстатобудування. Це підприємства для виробництва електротехнічної, інструментальної продукції. Енергетична база в районі зміцнюється за рахунок Ладижинської ДРЕС і Хмельницької АЕС, де завершується будівництво другого енергоблоку.

Сільське господарство району спеціалізується на землеробстві зерново-буряківничого і тваринництві м’ясо-молочного напрямів.

Подільський економічний район має досить густу мережу залізничних, автомобільних шляхів сполучення (залізничні вузли).Через територію Полісся проходять газопроводи «Союз», «Уренгой-Ужгород».

Переспективи розвитку: Подільський економічний район має інтенсивні економічні і культурні зв’язки з іншими районами України, так і поза її межами. Район має значні можливості перспективного розвитку господарства. Поряд з цим є ряд соціально-економічних проблем. Він відстає у виробництві товарної продукції промисловості (на 37, 2 % від середнього рівня) серед економічних районів України. Район мало забезпечений землею з розрахунку на сільського мешканця. Не вирішено питання збереження і поліпшення родючості сільськогосподарських угідь. Доцільно спеціалізувати сільське господарство зону АПК, формувати приміський АПК для забезпечення міського населення свіжою сільськогосподарською продукцією. Доцільно створити в економічному районі інформаційний банк кількісної та якісної характеристик трудових ресурсів. Ця інформація має бути всеохоплюючою та доступною. Подільський економічний район за певних умов може експортувати робочу силу. Однак при цьому треба створювати умови для збереження трудового потенціалу. Крім того, експорт робочої сили в сучасних умовах ефективніший, ніж експорт товарів, оскільки поліпшується проблема зайнятості.

Основу економіки Тернопільської області складає промисловість і сільське господарство. У міжобласному розподілі праці промисловість області спеціалізується на виробництві продукції сільськогосподарського машинобудування, цукровій і електротехнічній галузях; у сільському господарстві — на зерновому господарстві і м'ясомолочному тваринництві.

Близько 50 % промислового виробництва області продукується у м. Тернопіль та Тернопільському районі. Перше місце за обсягами промислового виробництва в області займає харчова промисловість. Друге місце у виробництві товарної продукції займає машинобудування і металообробка. Найбільш крупними підприємствами області є ВАТ «Тернопільський комбайновий завод» (бурякозбиральна техніка), ВАТ «Ватра» (освітлювально-технічні вироби), заводи радіотехнічної апаратури ВАТ «Оріон», «Сатурн» (Тернопіль), «Квантор» (Збараж), «Мікрон» (Бережани), машини для кормового виробництва і ремонту сільськогосподарської техніки (Кременець, Гусятин).

Тернопільська область є аграрно-промисловою. Розташування області в районі з високою щільністю населення обумовлює переважання тут трудомістких галузей господарства. До найбільш важливих галузей народного господарства області відносяться: харчова промисловість, машинобудування і металообробка, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів, мукомельно-круп’яна промисловість, деревообробна промисловість.

Провідне місце серед галузей промисловості області займає харчова, що переробляє сільськогосподарську сировину. У ній виділяються: цукрова, м'ясна, молочна, спиртово – горілчана, кондитерська, тютюнова, плодо-воовочевоконсервна, мукомельна та інші галузі.

У 2007 році в Хмельницькій області за вироблено сільськогосподарської продукції на 4 млрд. грн. (у порівнянних цінах 2005 року), це дев’ятий показник по Україні, але в 1, 6 рази менше, ніж у 1990 році. В сільськогосподарських підприємствах обсяг валової продукції скоротився у 3, 6 рази, тоді як у господарствах населення – зріс на 30, 9 %, в результаті чого стався перерозподіл продукції за категоріями виробників. Так, якщо у 1990 році дві третини продукції сільського господарства було вироблено сільськогосподарськими підприємствами, то у 2007 році – стільки ж господарствами населення.