Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Алгоритм проведення реструктуризації та характеристика його елементів
Проведення заходів із реструктуризації для кожного суб’єкта господарювання потребує індивідуальних способів розв’язання завдань щодо виходу з кризового стану. Реструктуризація підприємств здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій і проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності спеціалістами, які роблять висновки щодо способів оздоровлення та пропонують концепцію господарської діяльностіпідприємства. Порядок реструктуризації підприємства показано на рис. 1.
Рис. 1. Порядок реструктуризації підприємства. Концепцію розвитку підприємства розробляють залежно від умов його господарської діяльності за такими проблемами: організаційні, виробничі, інвестиційні, економічні, зовнішньоекономічної діяльності, управління персоналом, соціальні та екологічні. Розробка концепції має ґрунтуватися на чітко визначеній і сформульованій меті реструктуризації підприємства і включати такі завдання: – аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на господарську діяльність підприємства; – вибір варіанта (виду) реструктуризації підприємства; – обґрунтування стратегічного розвитку підприємства; – оцінка можливості подолання труднощів у період реструктуризації; – розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства. Отже, концепція розвитку підприємств дає відповідь на питання про те, як саме буде проведено реструктуризацію: об’єднання, злиття, розподіл, виділення зі складу об’єднання, реорганізація тощо. Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі критерію оцінки реальних можливостей структурних підрозділів підприємства, а саме: а) ступінь освоєння нових ринків (відображає, наскільки швидко підрозділ може змінити структуру збуту продукції та подолати бар’єри вступу до нових ринків). Проте треба враховувати, що олігопольні ринки та ринки з високим ступенем вкладення капіталу в продукцію освоюються дуже повільно; б) рівень специфічних виробничих знань і технологій (характеризує рівень застосування специфічних науково-технічних знань у виробничій діяльності підрозділу. Специфічні виробничі знання й технології включають науково-технічні знання як у так званому чистому вигляді (технології, “ноу-хау”, патенти), так і у вигляді специфічних систематизованих знань, набутих у процесі роботи на даному виробництві (загальний рівень технічної освіти робітників, інноваційні процеси). Чим вищим є рівень знань, які можуть бути передані, тим легше підрозділ освоюватиме нові технології та види продукції. Проект плану реструктуризації має визначити: – економічне обґрунтування проведення реструктуризації; – пропозиції щодо форм і методів реструктуризації; – способи розв’язання фінансових, соціальних та інших проблем, зв’язаних із реструктуризацією; – витрати на проведення реструктуризації та джерела їхнього фінансування; – конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту. Реструктуризація підприємств забезпечується відповідними організаційно-економічними заходами, а саме: заміною керівництва підприємства; частковою або повною приватизацією; частковим закриттям; проведенням процедури банкрутства; поділом великих підприємств на частини; відокремленням від підприємств непрофільних структурних підрозділів; виділенням казенних підприємств або спецвиробництв; звільненням підприємств від об’єктів соціально-культурного призначення; продажем (або наданням в оренду) частини основних фондів підприємства; конверсією, диверсифікацією; поліпшенням якості виготовленої продукції; підвищенням ефективності маркетингу; зменшенням витрат на виробництво; запровадженням нових прогресивних форм і методів управління; скороченням чисельності зайнятих на підприємстві із забезпеченням соціальних пільг у разі звільнення; тимчасовим припиненням капітального будівництва та продажем об’єктів незавершеного будівництва; продажем зайвого устаткування, матеріалів і комплектуючих виробів; відстрочкою або списанням боргів; пошуком інвестицій та інвесторів; залученням кредитів для фінансової реструктуризації. Вибір тих чи тих форм і методів виходу підприємства з кризи залежить від очікуваних результатів (потенційна прибутковість), бажаного строку досягнення таких результатів, потрібних для цього коштів і можливостей їх одержати. Реалізація вибраного заходу має забезпечити задовільний фінансовий стан підприємства на поточний період і перспективу. При цьому необхідно враховувати соціальні та екологічні наслідки від кожного заходу. Найважливішою умовою для прийняття рішення є ретельне техніко-економічне обґрунтування кожного заходу. А тому обов’язковою і необхідною складовою частиною проекту реструктуризації підприємства є бізнес-плани нових підприємств, що виникатимуть унаслідок реалізації цього процесу. У випадку перетворення структурних підрозділів підприємств на самостійні підприємства складаються окремі баланси нових підприємств, розробляються їхні статути. Крім того, обов’язково розглядаються питання: закриття окремих виробництв; консервації оборонних потужностей; забезпечення необхідного рівня мобілізаційної готовності; соціального захисту працівників підприємства та їхнього працевлаштування; передачі у комунальну власність об’єктів соціальної інфраструктури; реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. Оцінка ефективності проектів реструктуризації ведеться за результатами поліпшення фінансово-економічного та екологічного стану підприємства за рахунок збільшення обсягів реалізації конкурентоспроможної продукції, раціонального використання ресурсного потенціалу підприємства, прискорення обороту капіталу та підвищення продуктивності системи господарювання реструктуризованого підприємства за умови збереження гарантій соціального захисту працівників.
|